практик з псих упр перс_1 / література / міжнар мен
.pdfсування товарів) такі угоди можуть бути предметом антимонопольного розгляду.
Організації часто змушені робити вибір між самостійним створенням нової технології (продукції) і покупкою ліцензії. Ліцензійні угоди не є стратегічними альянсами, якщо вони не передбачають довгострокової передачі технології, продукції чи досвіду між партнерами. Подібно до простих договорів купівлі-продажу товарів, ці угоди зазвичай не передбачають взаємної залежності, спільного контролю менеджерів чи довгострокової підтримки розвитку виробництва продукції. Франчайзинг — відносини, за яких фірма купує ліцензію на використання товарного знака й технології в іншої фірми, — теж, як правило, належить до традиційних контрактів.
Однак не завжди можна співвіднести правову форму угоди з наслідками стратегічного характеру, що випливають з неї. Якщо розглядати співпрацю ізольовано, то вона може полягати, наприклад, тільки в наданні технології, навчанні персоналу чи видачі ліцензії. Якщо ж йдеться про довгострокову мету, то стратегічний ефект виходить далеко за межі угоди.
Такі приклади часто трапляються в ліцензійній практиці фармацевтичних компаній чи в угодах про складання автомобілів. У цих випадках номінальний відсоток, що надходить у головну фірму ком- панії-ліцензіара, різко збільшується завдяки доходам від постачання активного інгредієнта для ліків чи комплектуючих деталей для автомобілів.
Подібна ситуація виникає, якщо угода про франчайзинг перед бачає довгостроковий характер фінансових і майнових відносин між партнерами. Франчайзер не тільки надає франчайзіату право на користування своїм товарним знаком і технологією, а й здійснює фінансування, забезпечує необхідні засоби виробництва, постачає сировину, навчає персонал і т. ін. Франчайзіат, зберігаючи самостійність і знижуючи свої ризики, забезпечує франчайзеру сталу винагороду у вигляді відсотка з обороту. Франчайзинг як форма МСА дає головній організації можливість розвиватися швидше і з меншими капітальними витратами, ніж при традиційних способах організації бізнесу.
Альянси у формі довгострокових угод про участь в активах здійснюються як без утворення, так і з утворенням нової організації. Угоди про участь в активах без утворення нової організації є угодами про пайову участь (включаючи угоди про обмін акціями).
71
МСА з пайовою участю — це добровільні відносини між двома фірмами, за яких одна компанія купує частку іншої, значну для ведення спільної діяльності, але яка не перевищує величину контрольного пакета. Багато прикладів цієї форми МСА можна знайти в автомобілебудуванні та нафтовидобувній промисловості.
Приклад.Норвезька державна нафтова корпорація Statoil, прагнучи зменшити свою залежність від внутрішнього ринку й розширити присутність на зовнішньому, диверсифікує свої нафтогазові інтереси в Північному морі шляхом обміну акціями з міжнародними ком-
паніями British Petroleum (BP), Chevron, Total та ін. Так, у результаті об-
міну акціями Statoil з BP британська компанія, що має пайову участь у низці норвезьких родовищ, розширює свою присутність у Норвегії за рахунок належних Statoil пакетів акцій і збільшує щоденне виробництво нафти з 65 до 90 тис. барелей. У свою чергу, Statoil одержує частку BP на родовищах у південній частині Північного моря та низці норвезьких родовищ.
В альянсі з пайовою участю партнери зазвичай укладають кілька функціональних угод для того, щоб використовувати взаємодоповнюючі можливості партнерів. Так, довгостроковий зв’язок, заснований на відносинах власності, був доповнений функціональними угодами в альянсі між Ford і Mazda, між американською Honeywell і американсько-японським СП Yamatake Honeywell. Передача акцій партнеру зміцнює відносини і збільшує можливості для успіху функціональних угод. Крім того, володіння акціями може сприяти особистому взаєморозумінню між вищими керівниками фірм-парт нерів.
За словами керуючого компанії Xerox, купівля частини компаніїпартнера дає можливість проникнути всередину й побачити, що там відбувається. Це значно розширює можливості використання різноманітних напрямів, у яких дві компанії могли б співпрацювати.
Стратегія пропозиції партнеру купити меншу частку участі може також використовуватися як додатковий захисний засіб проти ворожих дій інших компаній.
Приклад. Англійська компанія Pilkington Glass продала 20 % акцій свого відділення в США японській фірмі Nippon Sheet Glass, щоб убезпечити себе від недружнього поглинання конкурентом. Угода містила умову, відповідно до якої будь-який покупець Pilkington Glass повинен був одночасно викупити й відповідну частку американського відділення в японської фірми.
72
Обмін акціями між партнерами зумовлює можливість однієї фірми впливати на прийняття рішень іншою фірмою, а тій, у свою чергу, здійснювати аналогічний (не визначальний) вплив на прийняття рішень першої. Такі відносини взаємозалежності потребують доведення відповідної інформації до відома всіх інших акціонерів та зацікавлених осіб. Антимонопольне законодавство може встановлювати межі такої участі, перешкоджаючи відстороненню дрібних акціонерів від участі в управлінні фірмою.
Водночас супротивники пайової участі говорять про дорожнечу й ризик такої організаційної форми як засобу пізнання компаніїпартнера. На думку колишнього керуючого компанії Siemens, пайова участь ніколи не замінить добре складеної функціональної угоди.
Угодамипроучастьвактивахзутвореннямновоїорганізаціїєспільні підприємства (СП). СП забезпечує спільну, але не обов’язково однакову власність і контроль над використанням активів.
Спільне підприємство — найскладніша в організаційному плані форма МСА. При цьому виникає самостійна організація, чий капітал розподілений між партнерами-засновниками, що мають право на отримання дивідендів як компенсацію пропорційно до внесків. Спільне майно партнерів визначає їхню спільну власність на створюваний продукт.
У деяких випадках партнери обмежують свою співпрацю виконанням певних функцій. Наприклад, у більшості СП, що виробляють транспортні засоби і комплектуючі, засновники співпрацюють лише під час розробки та виробництва продукції — відповідальність за маркетинг і дистрибуцію залишається за самими батьківськими організаціями. Інші організації воліють об’єднати весь спектр функцій.
Приклад. Американська General Electric і японська Fanuc для запобігання жорсткому глобальному суперництву погодилися спільно розробляти, виготовляти, продавати й обслуговувати обладнання з автоматизації виробництва.
Спільна риса сучасних СП полягає в тому, що партнери співпрацюють у виробництві одного певного продукту або в одній країні. При цьому вони можуть виступати як конкуренти на інших ринках. Звідси випливає, що СП мають тенденцію до вузької спрямованості.
Деякі компанії створюють між собою дві чи більше окремі організації, що дозволяють кожному з партнерів зберігати додаткові засоби контролю в країні свого базування чи на основних ринках.
73
З огляду на зазначене вище до МСА не належать організації, що утворилися в результаті злиття фірм або поглинання однією фірмою іншої. Різниця між ними ось у чому. Злиття або поглинання передбачає існування тільки однієї організації, у той час як альянси незалежно від їхньої форми мають щонайменше два юридично й економічно самостійні учасники. Крім того, на МСА зазвичай припадає лише частина (частіше менша) діяльності фірм-партнерів. Нарешті, якщо ієрархічні відносини, що склалися в результаті злиття або поглинання однією фірмою іншої, виводять останню зі сфери власне ринкових відносин, то учасники альянсу тією чи іншою мірою використовують ринок для максимізації вигод від спільної діяльності.
Навпаки, взаємозв’язки між материнською й дочірньою компаніями в межах БНК не утворюють стратегічного альянсу, тому що тут відсутні незалежні фірми, що мають власні цілі. Дочірні компанії зазвичай виявляють повну згоду і взаєморозуміння в усіх стратегічних питаннях.
Проте,аналізуючивзаємозв’язкиміжголовнимикомпаніямиБНК і асоційованими (залежними) фірмами (зокрема, й тоді, коли вони утворюють СП), нерідко можна натрапити на відносини, що характеризуються водночас рисами ринкової угоди та єдиної організації (ієрархії). Такі відносини між головною й асоційованою компаніями розцінюють як перехідні форми між ринком і внутрішньофірмовими угодами в межах БНК і вважають стратегічними альянсами.
Іншим типовим прикладом двоїстих за своїм економічним характером відносин можуть бути союзи БНК з місцевими фірмами у разі, коли створення альянсу є тактичною відповіддю БНК на вимоги уряду країни, яка приймає, чи усталені культурні традиції. Утворюваний у таких випадках МСА у формі СП є швидше компромісом, аніж метою. Навіть коли місцевим партнером виступає фірма з доброю репутацією, стратегічне управління таким СП здійснює БНК. Надалі, знімаючи обмеження, таке СП інтегрується до складу БНК.
Приклад. У 70-х роках уряд Індії проголосив, що БНК не можуть володіти контрольним пакетом акцій у своїх місцевих дочірніх компаніях. Більшість БНК були змушені скоротити свою частку до рівня менш ніж 50 %, а деякі (IBM, Coca-Cola) пішли з країни, не бажаючи втратити контроль над дочірніми фірмами. Нові фірми, які прийшли на індійський ринок (наприклад, Pepsico), утворили СП з місцевими партнерами, що мали контрольні пакети акцій. На початку 90-х років уряд Індії переглянув свою політику. Відразу ж усі БНК, що діяли
74
в Індії, включаючи Unilever, ABB, Pepsico, змусили своїх партнерів повернути їм контрольні пакети акцій, часто шляхом емісії нових акцій, які до цього індійським акціонерам продавалися за пільговими цінами.
3.2.Багатонаціональні (транснаціональні) компанії (бнк, тнк). Інтегровані банківські структури
Усі найбільші сучасні БНК являють собою міжнародні фінансо- во-промислові об’єднання, що включають у свою структуру головну компанію фінансової або виробничої орієнтації і численні пов’язані з нею системою корпоративної (акціонерної) участі дочірні й асоційовані фірми (підрозділи), що працюють у сфері промисловості, логістики, торгівлі та маркетингу, фінансів, НДДКР тощо, розташовані як
восновній країні базування БНК, так і за кордоном. Таку форму інтегрованої корпоративної структури називають фінансово-промисло-
вою групою (ФПГ).
Структура й характер діяльності інтегрованих об’єднань у різних країнах мають і схожі риси, і помітні відмінності, зумовлені конкретними історичними обставинами формування ФПГ у тій чи іншій країні, особливостями законодавчого регулювання корпоративних відносин (особливо антимонопольним законодавством), ступенем розвитку фондового ринку, роллю фінансових організацій і держави
впитаннях корпоративної власності та управління.
Утабл. 1 зведено основні характеристики ФПГ різних країн. Акцент зроблено на форми залучення капіталу, механізм корпоративного управління й переважний тип інтеграції підприємств, що входять до ФПГ.
УСША фінансово-промислові групи виникали в умовах розвиненої ринкової системи, сформованого ринку капіталу, широкого доступу як великих інвесторів, так і дрібних вкладників до фондових інструментів. Високий рівень і темпи розвитку промисловості, сформоване конкурентне ринкове середовище дали корпораціям можливість ефективно нарощувати капітал за рахунок емісії акцій. Банки при цьому відігравали допоміжну роль, виступаючи в ролі фінансово-розрахун- кових агентів і не беручи участі в управлінні корпораціями. Цьому значною мірою сприяло антимонопольне законодавство США, що спочатку перешкоджало зрощуванню банківського капіталу з промисловим. Починаючи з 60-х років у США відбувається поступове послаб-
75
лення обмежень на роль банків під час формування ФПГ. У результаті на сьогодні кілька сотень найбільших БНК є основою американської економіки, причому на частку 100 провідних БНК припадає від 50 до 60 % валового національного продукту (ВНП).
У США склалися два основні типи БНК у формі фінансово-про- мислових груп: БНК, сформовані навколо промислової корпорації, і БНК, сформовані навколо банку. Розглянемо ці види інтегрованих групових структур на конкретних прикладах.
Корпорація Exxon протягом XX ст. була безперечним лідером світової нафтової індустрії. Exxon — це БНК у формі великої фінансовопромислової групи, підприємства якої розташовані у США та більш ніж 80 країнах світу. Підприємства групи вибудовані в ієрархічну піраміду з головною холдинговою компанією БНК у Нью-Йорку.
|
|
|
|
|
Таблиця 1 |
|
|
Основні характеристики фінансово-промислових груп |
|||||
|
|
у міжнародному бізнесі |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
Країна |
Джерело |
Механізм |
Тип акціо- |
Ядро |
Тип головної |
|
|
капіталу |
трансформації |
нерної |
ФПГ |
холдингової |
|
|
|
капіталу |
структури |
|
компанії |
|
|
|
|
|
|
|
|
США |
Незалежні |
Фондовий |
Ієрархія |
Банк |
Банківська |
|
|
приватні |
ринок |
|
|
ХК |
|
|
інвестори |
|
|
|
|
|
|
|
|
Промислова |
Змішана або |
||
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
корпорація |
чиста ХК |
|
|
|
|
|
|
|
|
Німеч- |
Незалежні |
Банківська |
Ієрархія з |
Банк |
Банк |
|
чина |
приватні |
система |
елементами |
|
|
|
Промислова |
Змішана |
|||||
|
інвестори |
|
перехресної |
|||
|
|
корпорація |
або чиста ХК |
|||
|
|
|
участі |
|
|
|
Японія |
Держава |
Банківська |
Етархія |
Банк |
Відсутній |
|
|
|
система |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Південна |
Сімейний |
Прямі |
Ієрархія |
Торгово- |
Змішана ХК |
|
Корея |
капітал |
інвестиції |
|
промислова |
|
|
|
|
|
|
компанія |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Росія |
Держава |
Ваучерна |
Ієрархія |
Промислове |
Змішана ХК |
|
|
|
приватизація, |
|
або торгове |
|
|
|
|
інвестиційні |
|
підприємство |
|
|
|
|
конкурси |
|
|
|
|
|
|
Заставні |
Ієрархія |
Банк |
Чиста ХК |
|
|
|
аукціони |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
76
Корпорація Exxon є вертикально інтегрованою структурою — більшість підприємств групи спеціалізовані на різних стадіях циклу нафтота газопереробки: розвідка та видобуток сирої нафти й натурального газу, міжнародні перевезення нафти і нафтопродуктів за допомогою трубопроводів і спеціалізованого танкерного флоту, переробка сирої нафти та природного газу, оптово-роздрібний продаж продуктів нафтопереробки (різні види палива й олив). Водночас крім основного напряму корпорація володіє нафтохімічними підприємствами у США, Канаді та Європі, що виробляють полімери і пластмаси, розчинники, гуми, мастила, сільськогосподарські добрива. Також до структури БНК входять кілька енергетичних підприємств інших підгалузей, що займаються видобутком і переробкою вугілля, урану, горючих сланців. Exxon Corporation є спадкоємцем компанії Standard Oil Company of New Jersey, яка входила до тресту Джона Д. Рокфеллера і була розформована в 1911 р. за рішенням суду па підставі антитрестівського законодавства. Назву “Exxon” було зареєстровано у 1972 р. Під тиском зростаючої конкуренції з боку міжнародних гігантів — англо-голландської компанії Royal Dutch Shell і англо-амери- канської British Petroleum Атосо — очікується злиття Exxon з іншою найбільшою американською нафтовою БНК — Mobil, що також є одним зі спадкоємців колишньої імперії Рокфеллера.
До групи Chase Manhattan Corporation входять головний американський банк з однойменною назвою (результат злиття Chase Manhattan Bank і Chemical Bank), дві великі страхові компанії, а також 21 нефінансова корпорація, кожна з яких належить до числа 100 найбільших компаній США. На чолі ієрархічної структури групи стоїть банківська холдингова компанія. Група Chase є горизонтально інтегрованою, її нефінансова складова містить у собі авіакомпанії, залізниці, авіабудівні підприємства, хімічні компанії, компанії роздрібної торгівлі.
Далі розглянемо деякі фінансово-промислові групи Німеччини. Особливість структури німецької економіки полягає у значній ролі банків та їхніх тісних зв’язках з нефінансовим сектором (промисловість, торгівля й послуги, транспорт). Виняткова роль банків визначається особливостями німецького законодавства, відповідно до якого приватні інвестори не мають доступу на фондові біржі, а купують і продають акції за допомогою посередників, переважно банків. Незалежні дрібні акціонери через високі трансакційні витрати воліють не тримати в себе куплені акції, а депонувати їх у банку.
77
При цьому банк надає клієнту корпоративну інформацію про збори акціонерів (порядок денний, рекомендації правління, пропозиції інших акціонерів щодо резолюції зборів). Понад те, більшість приватних акціонерів віддають перевагу передачі банку права голосування за депонованими акціями на основі доручення (це одна з безоплатних послуг німецьких банків).
У результаті провідні банки Німеччини (насамперед Deutsche Bank, Dresdner Bank і Commerzbank) на основі власного володіння акціями, доручень на право голосування та акцій, що належать їхнім дочірнім інвестиційним компаніям, отримали величезний контроль над провідними відкритими акціонерними товариствами Німеччини — понад 80 % голосів на зборах представлено банками. Це дає банкам ФРН можливість обирати членів спостережної ради і призначати інших керівників підприємств, а також жорстко контролювати процес зміни статутів корпорацій.
Навколо цих банків було створено великі горизонтально інтегровані фінансово-промислові об’єднання. При цьому на чолі ієрархії стоїть банк, з ним пов’язана група великих торгово-промислових компаній, навколо яких групується безліч великих і середніх фірм. Особливістю німецьких ФПГ також є певна частка взаємоучасті компаній у капіталі один одного (перехресне володіння акціями).
Група Deutsche Bank — яскравий приклад горизонтально інтегрованої міжнародної фінансово-промислової структури. Фінансові підприємства Deutsche Bank можуть бути згруповані за шістьма основними напрямами:
•комерційні банки;
•іпотечні банки;
•інвестиційні компанії;
•лізингові й факторингові компанії;
•спеціалізовані й консультаційні фірми;
•міжнародні фінансові компанії.
З фінансовим блоком групи тісно пов’язана найбільша страхова компанія Allianz. Поряд із перерахованими фінансовими інститутами Deutsche BankAG контролює діяльність цілої низки нефінансових підприємств, серед яких автомобільний гігант Daimler Вепz, торговий дім Karstadt, металургійний концерн Metallgesellshaft, будівельна фір-
ма Hoizmann.
Діяльність групи Deutsche Bank виходить далеко за межі Німеччини, вона є одним з найбільших багатонаціональних об’єднань. У ме-
78
жах глобалізації операцій основним напрямом обрано американський ринок, вихід на який досягається шляхом встановлення контролю над великими американськими компаніями. Так, після придбання
Daimler Benz корпорації Chrysler створено БНК Daimler Chrysler, та й сам Deutsche Bank завершує оформлення угоди з придбання американського банку Bankers Trust Corporation, у результаті чого з’явиться найбільший на планеті міжнародний фінансовий інститут.
Крім трьох найбільших ФПГ Німеччини на чолі з банками існують і вертикально інтегровані об’єднання, ядром яких є промисловий концерн. Прикладом такої групи є ФПГ Tyssen Oppenheim, у центрі якої стоїть концерн Tyssen, що працює у сталевій і вугільній галузях промисловості. Група сформована у вигляді двох ієрархічно вибудованих холдингових структур. Головним банком групи є приватний банкірський дім Oppenheim. Разом з уповноваженими родини Тиссенів цей банк представлений у спостережних радах обох холдингових компаній.
Основу економіки Японії на сьогоднішній день становлять шість найбільших ФПГ: Mitsubishi, Sumitomo, Mitsui, Fuji, Dai Ichi Kagnyo і Sanwa. Сукупний обсяг продажу шести груп-гігантів — близько 15 % ВНП країни.
Японські ФПГ — це неієрархічні структури з перехресним володінням акціями (спільна участь). Основною ланкою японської групи компаній, ядром, навколо якого сформована вся структура, є один з основних банків. До групи також входять велика торгова компанія (торговий дім), страхове товариство, інвестиційна компанія й одне чи кілька вертикально інтегрованих промислових об’єднань. Виробничі підприємства також пов’язані взаємною участю в капіталі один одного та специфічним фінансуванням за участю головного банку групи (“кейрецу-фінансування”).
Така корпоративна структура японських ФПГ склалася в процесі реконструкції економіки після Другої світової війни. При цьому пріоритетний розвиток отримала банківська система. Також винятково великою була роль держави, яка направила через основні банки довгострокові фінансові ресурси для відновлення й розвитку промислового потенціалу країни.
Для Південної Кореї характерний високий ступінь монополізації економіки, при цьому її основу становлять найбільші ФПГ, такі як Samsung, Daewoo, LG, Hyindai. Корейські групи нагадують за своєю будовою японські холдингові компанії “дейбацу”, що існували до
79
Другої світової війни, — ієрархічні піраміди, в основі яких лежить сімейний капітал.
Корейським ФПГ властивий високий рівень диверсифікованості. У кожній з них представлені всі провідні галузі промисловості. Широка диверсифікованість корейських груп відбувалася за значного впливу держави, яка стимулювала реалізацію імпортозаміщуючих проектів. Простежимо на прикладі групи LG розвиток процесу горизонтальної інтеграції: почавши з виробництва пластмас, компанія долучилася до виробництва електротехнічної, електронної та телекомунікаційної продукції й обладнання (де пластмаси мають досить широке застосування), а також до переробки нафти. Наступним етапом був перехід до будівництва танкерів, а потім — до страхового бізнесу.
Діяльність корейських груп вирізняється високим ступенем інтернаціоналізації, при цьому основний акцент робиться на державах Азіатсько-Тихоокеанського регіону та США. Головна холдингова компанія таких БНК зазвичай виконує функції головного торгового дому.
Російські фінансово-промислові групи перебувають на початковій стадії формування, і тільки деякі з них можуть бути віднесені до категорії БНК (причому, як правило, зарубіжні дочірні підприємства розташовані в країнах СНД). Створення ФПГ відбувалося шляхом приватизації й акціонування державних підприємств, що раніше становили основу економіки колишнього Радянського Союзу. Групові структури вирізняються ієрархічним типом побудови. Значна частина груп сформувалася навколо промислових або торгових підприємств — такі ФПГ мають вертикальну інтеграцію в межах однієї галузі (нафтова промисловість, лісовий сектор, чорна металургія). Інші ФПГ були створені банками в результаті придбання великих пакетів акцій на заставних і грошових аукціонах. Такі групи є горизонтально інтегрованими і містять у собі підприємства не пов’язаних між собою галузей.
Більшість багатонаціональних компаній розвинених країн Європи та Північної Америки організовані за ієрархічним принципом і мають холдингову форму організації. Холдингова компанія є особливим типом фінансової або фінансово-промислової компанії, створюваної для володіння контрольними пакетами акцій (контрольними паями) інших фірм з метою ділового контролю над ними і управління їхньою діяльністю. Під час обговорення різних аспектів структури й управління БНК поряд з терміном “холдингова компанія” часто викорис-
80