1. Конфлікти в системі міжнародного менеджменту
Конфліктом називається зіткнення різнонаправлених цілей, інтересів, думок, поглядів або позицій суб'єктів взаємодії, що зафіксовані у твердій формі. Основою будь-якого конфлікту є інцидент, що виступає першопричиною розвитку подій, які ущемляють інтереси однієї зі сторін виробничої, адміністративної або соціальної взаємодії.
Розрізняють наступні види конфліктів:
абстрактні й реальні конфлікти:
Абстрактний конфлікт – це ситуація потенційної взаємодії систем, що беруть участь у соціальноекономічних відносинах без взаємних обмежень; Реальний конфлікт – це комплекс заходів регулювання й контролю, що включає дії обмеження і заборони на визначені дії або діяльність. Бувають спільні й неспільні;
відкриті й закриті конфлікти:
Відкритий конфлікт – це ситуація, коли існує повна інформація систем одна про одну, тобто можна класифікувати обсяг і характер знань; Закритий конфлікт характеризується високим ступенем незнання сторін про себе й іншу сторону.
економічні;
правові;
організаційно-технологічні;
етичні;
конструктивні й неконструктивні:
Конструктивні конфлікти - ситуації, у яких використовуються реально існуючі факти, що є аргументами для вирішення протиріч, також виявляються наміри сторін досягти консенсусу по виниклих проблемах, стабілізувати ситуацію і досягти взаємоприйнятого результату.
Неконструктивні конфлікти – ситуації, що не сприяють знаходженню взаємоприйнятого рішення спірних питань.
Попередження конфліктів можливо в результаті створення об'єктивних умов і суб'єктивних передумов, що сприяють вирішенню передконфліктних ситуацій неконфліктними способами.
Найважливіше значення для розуміння причин і сутності конфліктів мають праці К. Маркса, у яких розглядаються особливості формування соціальних відносин і сутність конфлікту. Згідно К.Марксу, будь-який конфлікт поглиблюється у випадку зростання нерівномірності розподілу дефіцитних ресурсів. У теж час усвідомлення підлеглими класами власних інтересів і виникнення сумнівів у законності існуючого розподілу приводить до виникнення відкритих конфліктів.
Німецьким ученим Г.Зіммелем закладені основи функціональної теорії конфлікту, в якій затверджується, що конфлікт це універсальне явище, що властиве будь-якій соціальній групі. Найважливіше значення для успішного розв’язання конфліктної ситуації грає підключення третьої сторони. Основною функцією третьої сторони є допомога учасникам конфлікту в спілкуванні, взаємодії, усвідомленні розходжень, а також формуванні коаліційних груп, здатних просунути вперед процес вирішення протиріч. У рамках науки конфліктології досліджуються проблеми виникнення, розвитку й усунення конфліктів різної природи.
Основні конфлікти в міжнародних економічних відносинах виникають у випадках:
суперечливих позицій сторін з будь-якому приводу, пов’язаного з державним регулюванням діяльності міжнародної корпорації;
протилежних цілей або засобів їхнього досягнення в приймаючої сторони і корпорації -виробника;
розбіжності інтересів, бажань, потреб договірних сторін.
Найбільш діючим способом подолання інцидентів на міжнародному рівні є прогнозування потенційних-абстрактних конфліктів і недопущення переходу їх у категорію реальної протидії, що вимагає значного часу й істотних засобів для відновлення колишніх взаємин.