Методика визначення розрахункової ринкової вартості цінних паперів в портфелі банку
Методику розроблено для визначення розрахункової вар- тості цінних паперів, що вже перебувають у портфелі банку, і які не обертаються на активному ринку. Розрахункова вартість, обчислена за даною методикою, повинна використовуватися для визначення розрахункової суми спеціального резер- ву під цінні папери. Під час придбання чи продажу групи цінних паперів комерційним банком може використовуватися інша методика.
Визначення розрахункової ринкової вартості групи цінних паперів передбачає два етапи:
1) проведення аналізу дисконтованих в часі майбутніх грошових потоків на основі реалістичної оцінки обсягу та часу виникнення таких потоків і ставки дисконту, яка відповідає нормі дохідності альтернативних інвестиційних проектів із таким самим строком дії та рівнем ризику (фактор ризику фондового ринку);
2) визначення фінансового стану та результатів роботи емітента (фактор ризику емітента).
За визначення розрахункової ринкової вартості групи цінних паперів категорії 2 другий етап не виконується, ос- кільки:
-
фінансова (податкова) звітність емітентів (за винятком банківських установ) як правило не відповідає вимогам, що висуваються до регулярної звітності, виходячи з необхідності щомісячної переоцінки;
-
витрати на щомісячний аналіз інформації про стан емітента можуть бути більшими за вигоди від отримання таких аналітичних даних.
За визначення розрахункової ринкової вартості групи цінних паперів категорії 4 виконуються обидва етапи (крім груп цінних паперів, що складаються з цінних паперів центральних та місцевих органів державної влади, розрахункова вартість яких визначається за допомогою проведення тільки першого етапу).
Продовження дод. 8
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ПОРТФЕЛІ БАНКУ НА ПРОДАЖ
Розрахункова вартість груп цінних паперів категорії 2 обчислюється в такий спосіб:
1) Для капітальних цінних паперів з нефіксованим доходом до розрахунку береться або менша із оціночних сум дохідності інвестора від цінного папера, дисконтована на сім років із періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку, або пропорційна частка участі інвестора в капіталі емітента:
,
де РВ — розрахункова вартість;
Д — оціночна сума доходу;
d — ставка KIBOR;
t — кількість періодів сплати доходу;
K — капітал емітента;
r — частка участі.
При цьому:
-
до величини оціночного доходу включається нарахований за минулі 12 календарних місяців дохід, про що банк має документальне підтвердження (повідомлення емітента) незалежно від того, був він отриманий чи ні, але не включається дохід, отриманий протягом останніх 12 місяців, який відносять до попередніх звітних періодів;
-
сума капіталу емітента розраховується: для підприємств — згідно з формулою 1 «Наявність капіталу» розділу «Кількісні фактори оцінки емітента» цієї методики (Див. далі); для банків — згідно з алгоритмом розрахунку нормативу Н1 «Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» (у редакції, затвердженій Постановою Правління НБУ № 238 від 18.05.99);
-
за браком інформації про емітента розрахунковою вартістю вважається нуль.
2) Для решти цінних паперів — величина останнього доходу (фіксованого або нефіксованого), дисконтована за кожний період сплати такого доходу під відповідну за строком ставку KIBOR, плюс номінальна вартість цінного папера, дисконтована під відповідну за строком ставку KIBOR:
Продовження дод. 8
,
де РВ — розрахункова вартість;
Д — оціночна сума доходу;
d — ставка KIBOR;
НВ — номінальна вартість цінного папера;
t — кількість періодів сплати доходу;
n — період погашення цінного папера.
При цьому слід зважати на таке:
-
якщо щодо періоду виникнення грошового потоку не визначено відповідної ставки KIBOR, то для розрахунку треба брати ставку KIBOR найтривалішого строку;
-
щодо цінних паперів, які придбано з дисконтом або премією, наявність неамортизованої частини дисконту або премії за визначення розрахункової вартості до уваги не береться;
-
щодо капітальних або безстрокових цінних паперів з нефіксованим доходом до величини оціночного доходу включається дохід, нарахований за минулі 12 календарних місяців, про що банк має документальне підтвердження (повідомлення емітента) незалежно від того, був такий дохід отриманий чи ні, але не включається дохід, отриманий протягом останніх 12 місяців, який відноситься до попередніх звітних періодів;
-
щодо дисконтних цінних паперів використовуватиметься тільки друга частина формули — дисконт номіналу, оскільки проміжної сплати доходу не допускається;
-
щодо цінних паперів, номінал яких виражено в іноземній валюті, комерційний банк має право самостійно вибрати фактор дисконту. Рекомендується фактором дисконту вважати середню запропоновану ставку валютних кредитів міжбанківського ринку, регулярним учасником якого є банк;
-
у разі неотримання банком доходу від цінного папера за будь-який з періодів або часткового чи повного непогашення його номіналу, банк повинен самостійно визначити реалістичність отримання такого платежу в майбутньому та віднести відповідний грошовий потік до відповідного періоду дисконтування;
-
у разі прийняття рішення Арбітражним судом про визнання емітента банкрутом, або рішення вповноваженого органу про ліквідацію емітента, а також у разі опротестування векселів розрахункову вартість цінних паперів беруть за нуль.
Продовження дод. 8