7.2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Платіжне доручення (див. дод. 8) — документ, в якому відображено письмове доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача коштів.

Платник подає доручення в банк на бланках встановленої форми. Доручення дійсне протягом десяти днів з дати виписки і застосовується в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.

У межах договірних відносин доручення можуть використовуватися для проведення платежів у таких варіантах:

• авансовий платіж, тобто до моменту відвантаження товару;

• часткові платежі при значних сумах угоди;

• після відвантаження товару, виконання робіт чи надання послуг;

• у порядку планових платежів при рівномірних і постійних поставках.

При розрахунках за фактично відвантажену, продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) у дорученні, в рядку «призна­чення платежу», зазначається назва (вид) відвантаженої, проданої продукції, виконаних робіт, послуг, номер, дата товарно-транспорт­ного документа, що підтверджує цей факт.

При оплаті платіжних доручень в обліку проводиться запис:

Д-т Рахунки платників

К-т Рахунки одержувачів коштів.

За умови обслуговування рахунків одержувачів в інших банках:

Д-т Рахунок платника

К-т 1200.

У будь-якому разі перший примірник доручення виконує функцію меморіального документа і вміщується в документи дня банку платника, другий — видається платнику з відмітками банку про одержання цього документа та проведення розрахунку за ним.

Порядок оформлення платіжних доручень описано в п. 1 цього розділу.

Різновидом платіжного доручення є гарантоване доручення, що застосовується для переказування грошей через підприємства зв’язку без обмеження сумою.

Гарантованими дорученнями платник проводить переказування коштів:

на ім’я окремих громадян (пенсії, аліменти, заробітна плата тощо);

підприємствам — на видатки для виплати заробітної плати, за організований набір працівників для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків.

Для акцепту розрахунків гарантованими дорученнями підприємство подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення у трьох примірниках. Перші два завіряються службовими особами підприємства, які мають право підпису, та скріплюються відбитком печатки. Доручення гарантується банком за умови списання коштів з основного рахунку та депонування суми доручення на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями» балансових рахунків: 2526, 2550, 2552,2554, 2602, 2622 (далі за текстом — аналітичний рахунок «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями»).

На перших двох примірниках прийнятого до виконання доручення проставляється дата депонування, а нижче неї вміщуються підписи двох працівників банку, уповноважених виконувати депонування.

Потім перший примірник доручення скріплюється відбитком гербової печатки установи банку і видається платнику під розписку на другому примірнику доручення (у тексті доручення має бути зразок підпису довіреної особи платника).

На першому примірнику доручення, в рядку «Одержувач», крім назви підприємства зв’язку, вміщується такий текст: «Видати

^{(прізвище, ім’я, по батькові довіреної особи платника)}

Зразок його підпису ».

Другий примірник гарантованого платіжного доручення вміщується банком у документи дня, як первинний документ, що надійшов від підприємства в банк для оплати.

Останній примірник доручення скріплюється відбитком штампа банку і видається клієнту як розписка про прийняття доручення.

Установа банку передає відповідному підприємству зв’язку зразки підписів службових осіб і відбитку гербової печатки установи банку, якими оформлюється гарантоване доручення.

Банк не несе відповідальності за підроблений напис на гарантованому дорученні.

Підприємство зв’язку, прийняті ним гарантовані доручення, здає в установу банку, що його обслуговує, при реєстрі платіжних доручень.

Реєстр подається банку в двох примірниках, перший з яких з підписом і зазначенням посади особи, яка підписала реєстр, залишається в документах дня банку, а другий видається представнику підприємства зв’язку як розписка.

Якщо платник та підприємство зв’язку обслуговуються в різних установах банку, то реєстр складається в трьох примірниках. У цьому разі другий примірник реєстру з гарантованими платіжними дорученнями надсилається до банку, в якому задепоновані кошти платника, а третій видається представнику підприємства зв’язку.

У разі приймання гарантованих доручень банк має стежити за наявністю на звороті доручень штемпеля підприємства зв’язку, яке прийняло доручення в оплату, із зазначенням дати їх приймання.

Установа банку, яка прийняла до оплати реєстр з гарантованими платіжними дорученнями, проводить суму бухгалтерським записом:

Д-т аналітичного рахунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями»

К-т Рахунок підприємства зв’язку

Сума невикористаного гарантованого доручення може бути відновлена за рахунком платника за умови подання першого примірника установі банку, в якому було задепоновано кошти платника.

У разі неподання доручення до оплати протягом одного місяця з дня його виписки, сума цього доручення перераховується з аналітичного рахунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями» на балансовий рахунок 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами». По закінченні терміну позовної давності сума доручення списується відповідно до законодавства України.

Ще одним різновидом платіжного доручення є платіжні вимоги–доручення (див. дод. 9) — комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

• верхня — вимога одержувача коштів до платника сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт або поданих послуг);

• нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, що зазначена у рядку «сума до оплати літерами».

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати і банк одержувача через банк платника. Згодою оплатити вимогу-доручення слугує заповнена платником нижня частина цього документа. Вимога-доручення повертається до банку у строки, що визначаються сторонами в договорі.

Платіжна вимога-доручення приймається до оплати лише за наявності необхідної суми на рахунку платника, а про мотиви відмови сплатити вимогу-доручення, платник повідомляє безпосередньо одержувача у порядку і терміни, передбачені у договорі.