Тема 6. Основи майстерності ведення бесіди

1. Сутність ділової бесіди, її різновиди.

2. Структура ділової бесіди.

3. Техніка аргументації та питання у діловій бесіді.

1. Сутність ділової бесіди, її різновиди. Бесіда - це форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо.

За різними ознаками виділяють такі різновиди бесід:

а) за кількістю учасників

індивідуальні та групові.

б) за метою спілкування та змістом:

• ритуальні. Вимагають дотримання певного мовленнєвого етикету, характерні для обрядів, звичаїв (людина повинна знати, що і як їй потрібно говорити в різних ситуаціях і що мають говорити інші);

• глибинно-особистісні. Використовуються для спілкування між батьками, дітьми, коханими, друзями тощо;

• ділові.

Ділова бесіда – спілкуванн між співрозмовниками для встановлення ділових взаємин, вирішення ділових проблем або вироблення конструктивного підходу до них з попередньо запланованим ефектом і результатом. [28, с, 59].

Ділові бесіди відрізняються від тих, що ведуться у побуті і мають свої особливості:

• така бесіда спрямована на досягнення конкретного завдання і сприяє вирішенню виробничих проблем;

• пов'язана з необхідністю робити висновки на підставі аналізу отриманої інформації;

• дає змогу виробити відповідні рішення і реалізувати їх.

Прикладами ділової бесіди можуть бути співбесіда під час приймання на роботу чи звільнення з роботи, при розгляді конфліктних ситуацій, обговоренні нових проектів із спеціалістами, бесіда з потенційним клієнтом або партнером по бізнесу.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Не можна:

• виявляти ознак переваги чи зневаги до партнера;

• створювати психологічних бар'єрів (особливо під час критики його позиції),

• принижувати співрозмовників,

• нетактовно обривати співбесідника на півслові;

• ігнорувати чи висміювати аргументи;

• висловлювати підозри;

• різко критикувати;

• Поширеною помилкою, що призводить до невдачі під час бесіди, є жорстка орієнтація на остаточний результат і тиск на партнера.

Існують і рекомендації щодо ведення бесіди:

• намагайтеся уважно слухати і чути;

С.Р. Гриценко Т.Б. Етика ділового спілкування Навчальний посібник / К. : Центр учбової літератури, 2007.- 344 c. Розділ УМІННЯ СЛУХАТИ

Кузин ф. А. Культура делового общения: Практическое пособие. — 6-е изд., перераб. И доп. - м.: Ось-89, 2002. Выслушивание собеседника как психологический прием.

• дотримуйтеся принципу "необхідно і достатньо" щодо тих відомостей, які ви повідомляєте співбесідникам.

• робіть спроби перейти від монологу до діалогу;

• давайте змогу співрозмовникові спокійно висловити свою думку;

• викладайте свою інформацію чітко, коротко й послідовно;

• добирайте способи й засоби аргументування залежно від індивідуальних особливостей співрозмовника (рівня його мислення, віку, статі, типу темпераменту тощо);

• викладайте докази в коректній формі.

• Бесіду варто вести в привітному і доброзичливому тоні.

• Використання «Ви-підходу» у спілкуванні, тобто вміння людини, яка спілкується, поставити себе на місце співрозмовника, щоб краще його зрозуміти:

Я-підхід Ви -підхід

Я б хотів Чи не хочете Ви

Я вважаю Чи не знаходите Ви

Я Вам допоможу Ви зможете цього добитися

Я Вам доведу Ви зможете у цьому впевнитися

Я знаю, що Як Ви знаєте

"Я-висловлювання" вживається у спілкуванні, як правило, для того щоб описати ситуацію, коли виникає напруження ("Я бачу, що Ви засмучені...); щоб точно передати свої почуття ("Я відчуваю..."), щоб пояснити причину свого рішення ("Я збирався це зробити інакше" або "Я, на жаль, не передбачив це").

"Ви-висловлювання" вживається для похвали, для компліменту, для підтримки і ніколи — для звинувачення.