Расово-антропологічна школа
Розвивається у межах: натуралістичної парадигми, та такого напрямку як соціал- дарвінізм
Приклад використання науки для ідеологічного обґрунтування расизму. Вивчення цих теорій має не наукове, а моральне значення.
Два напрямки:
1.Націлене на розкриття глибинних рушійних сил всесвітньої історії (А.Гобіно)
2.Обмежується аналізом локальних процесів (передусім у межах Європи) та ґрунтується на соціал-дарвіністському розумінні природного відбору та боротьби за існування
Расово-антропологічна школа
Загальні принципи:
1.Визнання расового чинника як визначального у історичному процесі
2.Виголошення біологічної та культурної відмінності рас
3.Доведення наявності ієрархії рас з визнання “вищих” та “ нижчих ”
4. Ідеологія та практика боротьби за “ чистоту вищої раси ”, виголошення змішування рас головною причиною деградації суспільства.
Расово-антропологічна школа
Жозеф Артюр де Гобіно
(1816-1882)
Французький
філософ,
письменник,
дипломат
“Нариси про нерівність людських рас ” (1853-1855), 4 т.
Расово-антропологічна школа
-Головною причиною розвитку суспільства є расові відмінності та особливості народів. Соціальні інститути, культура напряму пов'язані із расою.
-Чистота раси – це головна причина розвитку цивілізації. Чим більш чистою є раса, тим більш інтенсивно вона розвивається.
-Змішування рас – суперечливий процес:
а) бо він стає причиною розвитку цивілізацій б) бо він стає причиною загибелі цивілізацій
-Нові цивілізації з'являються там, де присутній момент змішування з білою расою.
Расово-антропологічна школа
“Біла раса” – тільки коли вона стоїть на чолі суспільства, відбувається розвиток цивілізації.
Це – “історична раса”, яка має монополію на розум, фізичну силу та красу. Високорозвинений інтелект, енергійність, надзвичайно велика здатність до внутрішньої та зовнішньої організації, почуття гумору, хоробрість, мужність, войовничість – все це робить білу расу ведучим елементом у розвитку цивілізації.
Але: біла раса неоднорідна. Частина її змішалася з чорною расою (хаміти), частина – з жовтою (семіти).
Найбільш чиста частина білої раси (яфетіди) містить сімейство “арійців” – расу володарів, що зберегли давню расову чистоту.
Расово-антропологічна школа
“Жовта раса” – середні на зріст, з темним волоссям, витримані, не схильні до ідеалізму та з поганою фантазією, їм не властиві високі пориви та героїчні вчинки, вони практичні та є гарними торговцями.
“Чорна раса” – жіноча раса. Їй властиві такі риси, як чуттєвість, відсутність контролю та самоконтролю, нездатні до організації як власного, так і суспільного світу, Ця раса малопродуктивна, слабовольна, з гарною фантазією та художніми здібностями.
Расово-антропологічна школа
-Етнічні змішування порушують стиль та образ життя раси, призводять до занепаду її культури та цивілізації, до виродження людини.
-Європейська цивілізація, що була створена “арійцями” не зможе вижити, бо арійців меншає, раса втрачає свою природну чистоту. Перспективи для Європи та її цивілізації вкрай погані.
“Арійці” – у мовознавстві це назва групи народів, що
належали до індоєвропейської мовної групи та ніколи не були однією расою. Заради власної аргументації Гобіно вигадує неіснуючу “арійську расу”
Расово-антропологічна школа
Важе де Ляпуж
(1854-1936)
З його ім'ям пов'язана
така течія у науці, як антропосоціологія або соціальна антропологія.
Для обґрунтування власних тверджень застосовував антропологічний “головний показник”: процентне співвідношення поперечного діаметра голови до подовжнього.
Расово-антропологічна школа
“Головний показник” характеризує контур голови у горизонтальній площині: головний показник не більше 74,9% - це довгоголові (доліхоцефали); від 75 до 79,9% - середньоголові (мезоцефали), від 80% та більше – короткоголові (брахіцефали).
Найрозумніші на світі:
-За довжиною черепа: корови та коні
-За масою мозку: слони
-За кількістю звивин - барани
Расово-антропологічна школа
-Пов'язував тривалість існування цивілізації із чистотою раси;
-Вивів закон “інтенсивного знищення більш досконалих”, що веде до зменшення представників вищої раси (бо вони не такі стійкі та живучі, як нижчі раси). Доліхоцефалів вважав вищою расою, брахіцефалів – нижчою.
-Стверджував, що в суспільстві діє “соціальний відбір” (його шість форм: воєнний, економічний, політичний, правовий, моральний, релігійний).
-Історію Європи розглядав як історію боротьби двох рас: біловолосих доліхоцефалів та чорнявих брахоцефалів. Ситуацію переважання смертності над народжуваністю на кінець ХІХ ст. трактував як наслідок змішування рас, як ознаку виродження нації.