Глава III. Відповідальність перевізників Стаття 6

'"'* Відповідальність перевізників при міжнародних перевезеннях, а також порядок подання претензій" і позовів регламентуються цією Кон­венцією, двосторонніми угодами про міжнародне автомобільне сполу­чення, а також національними законодавствами Сторін.

Стаття 7

1. Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю пасажира або пошкодження багажу під час перевезення у зв'язку:

зі смертю, тілесними ушкодженнями або будь-якою іншою шкодою, завданою здоров'ю пасажира незалежно від місця і часу події (під час перевезення, посадки, висадки або завантаження, розвантаження бага­жу);

з повною або частковою втратою багажу або його пошкодженням.

Перевізник несе відповідальність за багаж з моменту прийняття його до перевезення до моменту його доставки чи передачі на зберіган­ня у порядку, передбаченому правилами перевезення пасажирів.

2. Перевізник несе відповідальність як за свої дії, так і за дії інших осіб, послугами яких він користується при виконанні зобов'язань, покла­дених на нього договором перевезення, коли ці особи діють у межах своїх зобов'язань.

Стаття 8

1. Перевізник звільняється від відповідальності за шкоду, заподія­ну пасажиру чи втрату, пошкодження (зіпсуття) багажу, якщо причиною подій були обставини, наслідки яких перевізник, незважаючи на вжиті заходи, не зміг передбачити та уникнути, а також, якщо ушкодження здоров'я або пошкодження багажу виникли внаслідок дефекту багажу, який містить речовини, що швидко псуються або заборонені для пере­везення.

2. Для зняття з себе відповідальності перевізник не може посила­тися ні на фізичні або психічні вади водія, ні на несправність автобуса.

Стаття 9

Загальна сума відшкодування збитку, яка повинна бути сплачена перевізником у зв'язку з однією і тією ж подією, визначається судами Сторін відповідно до їх національного законодавства.

Стаття 10

1. Перевізник звільняється повністю або частково від відповідаль­ності, якщо пошкодження виникло з вини пасажира.

І 2. Якщо пошкодження нанесене діями або недоглядом третьої особи, то перевізник відповідає за все пошкодження. При цьому за ним залишається право подати позовні вимоги до цієї третьої особи, за ви­нятком випадків, передбачених статтею 8 цієї Конвенції.

Стаття 11

Перевізник не має права посилатися на положення цієї Конвенції, які повністю або частково виключають його відповідальність, якщо ушкодження здоров'я пасажира або пошкодження багажу в результаті -порушення ним Правил дорожнього руху держави, по території якої здійснюється перевезення, або Правил перевезень пасажирів. Те ж стосується особи, за дії якої перевізник відповідає згідно із статтею 7 цієї Конвенції.

Стаття 12

Ушкодження здоров'я пасажира або пошкодження багажу, які зга­дуються в цій Конвенції, підраховуються в національній валюті держави, на території якої вони були спричинені.

Глава IV. Претензії та позови Стаття 13

1. Пасажир має право продати претензію перевізнику протягом семи днів з дня прибуття пасажира в пункт призначення.

2. У випадку захворювання пасажира, коли він за станом здоров'я не здатен подати претензію, цей термін може бути подовжений до оду­жання пасажира.

Стаття 14

1. З усіх спірних питань, які виникають у зв'язку з перевезенням пасажирів і багажу у міжнародному сполученні, пасажир має право згід­но із статтею 20 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у громадянських, сімейних і карних справах від 22 січня 1993 року зверну­тися в суди держави, на території якої відбулася подія, що призвела до ушкодження здоров'я пасажира або пошкодження багажу, або розташо­вані за юридичною адресою перевізника або пасажира, а також у пунк­тах відправлення або прибуття пасажира.

2. Суд не має права вимагати від громадян Сторін внесення за­стави для забезпечення сплати судових видатків, пов'язаних із подан­ням позову, який стосується перевезень, що підпадають під дію цієї Конвенції.

Стаття 15

1. Право на подання позову у зв'язку із заподіянням ушкодження здоров'ю пасажира зберігається протягом трьох років.

Строк давності вираховується з дня, коли особа, якій було заподі­яне ушкодження здоров'я, дізналася або повинна була дізнатися про це.

2. Право на подання позову у зв"язку з повною або частковою втратою багажу або його пошкодженням зберігається протягом одного року.

Строк давності вираховується з дня прибуття транспортного засо­бу у пункт призначення пасажира або, у випадку неприбуття, з дня, коли він повинен був прибути туди.

3. Подання претензії у письмовому вигляді призупиняє перебіг строку давності до того дня, доки перевізник у письмовому вигляді по­відомить про незадоволення - претензії, додавши до неї відповідні документи. У випадку часткового визнання поданої претензії перебіг строку давності поновлюється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Видатки, які пов'язані з доведенням фактів, викладених у претензії, або з відповіддю на неї, а також поверненням документів, що стосуються справи, несе Сторона, котра посилається на ці факти. Подання подальших претензій з того ж питання не перериває строку давності, якщо перевізник не погоджується їх розглядати. Стаття 16

1. Умови договору перевезення, якими прямо або не прямо припу­скається відступ від положень цієї Конвенції, визнаються такими, що не мають сили. Недійсність такої умови не тягне за собою недійсність ін­ших умов договору перевезення.

2. Недійсною є будь-яка умова, згідно з якою перевізнику надають­ся права, що випливають з договору страхування.