Тема 8 Міжнародна інвестиційна діяльність і виробниче спвробітництво

8.1 Передумови розвитку міжнародних інвестицій та виробничої діяльності

8.2 Міжнародний рух капіталу: сутність та причини

8.3 Масштаби руху міжнародних інвестицій, їх розподіл у сучасному світовому господарстві

Матеріали для самостійного вивчення

8.4 Тнк – головні суб’єкти міжнародної виробничої та інвестиційної діяльності

8.5 Роль фінансово - промислових груп у розвитку міжнародного виробничого співробітництва

8.6 Особливості розвитку спільного підприємництва

Вступ

Інвестування лежить в основі функціонування сучасної економіки, воно інтегрує інтереси і ресурси громадян, фірм та держави щодо ефективного соціально-економічного розвитку. Кожна країна (національна економіка) володіє певними інвестиційними ресурсами, що складаються із її власних (національних) та іноземних інвестицій. Ці ресурси можуть використовуватись як для внутрішнього, так і для зарубіжного інвестування. Природним середовищем для ефективної іноземної інвестиційної діяльності є ринкова економіка з притаманними їй розвиненими нормативно-правовими та економічними регуляторами і відповідною інфраструктурою.

В світовій системі господарювання іноземні інвестиції виступають важливим економічним важелем і викликають необхідність зламу національних перегородок та інтенсивний перехід до конкурентоспроможної моделі національної економіки.

8.1 Передумови розвитку міжнародних інвестицій та виробничої діяльності

Інвестування лежить в основі функціонування сучасної економіки: воно інтегрує інтереси і ресурси фізичних та юридичних осіб і держави для ефективного соціально-економічного розвитку.

У широкому значенні інвестиції – е вкладення капіталу в тій чи іншій формі в ту чи іншу справу для подальшого його збільшення або збереження.

На мікрорівні інвестиція — це насамперед будь-який економічний інструмент, у котрий можна вкладати кошти для отримання прибутку (доходу).

Загальну сутність інвестування визначають два ключових фактори: час і ризик.

У часовому аспекті отримання прибутку (доходу) може бути послідовним, паралельним чи інтервальним (рис. 8.1).

Рисунок 8.1 – Фактор часу в інвестуванні

З погляду ризику характерним є те, що кошти вкладаються в певній кількості, а величина майбутнього прибутку (доходу) досить часто невідома. Крім того, винагороди може не бути взагалі, а в ряді випадків навіть втрачені частина або всі інвестовані кошти. Як правило, розрізняють інвестиції з низьким ризиком (безпечні для збереження вкладеного капіталу та отримання доходу) та інвестиції з високим ризиком (з відносною невизначеністю термінів і розмірів отримання доходу).

На макрорівні інвестиції забезпечують фінансування механізму росту і розвитку економіки країни. В цілому для стабільного економічного зростання інвестиції мають бути на рівні 15-30 % валового національного продукту (ВНП), що забезпечується відповідними рівнями заощаджень.

Розрізняють валові та чисті інвестиції. Валова інвестиція - це загальний обсяг коштів, що інвестуються у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних запасів. Чиста інвестиція - це різниця валових інвестицій та амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Інвестиції можна класифікувати за різними критеріями (рис. 8.2).

Рисунок 8. 2 – Функціонально-елементний склад інвестицій

Найістотніші відмінності одних інвестицій від інших полягають у такому.

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (коштів) у реальні активи сфер і галузей народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ.

Вкладення капіталу, пов’язані з науково-технічним прогресом, іноді називають інноваційними інвестиціями. В їх складі виокремлюють інтелектуальні інвестиції - вкладення в об’єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки і моделі. Роль таких інвестицій у сучасній економіці значно підвищилась, адже для її ефективного розвитку необхідними стають випереджуючі темпи зростання саме таких витрат.

Фінансові інвестиції визначаються як вкладення коштів у різні фінансові інструменти (активи). Аналогічно вони трактуються і в українському законодавстві: це - господарські операції, які передбачають придбавання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Серед фінансових інвестицій значну частку займають вкладення в цінні папери.

Приватні інвестиції здійснюються громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, а державні інвестиції - центральними та місцевими органами.

Крім того, інвестиції бувають короткостроковими (це вкладення капіталу на період до року), і довгостроковими (розраховані на термін понад один рік або взагалі не обмежені якимось терміном).

Внутрішні інвестиції - це вкладення коштів в об’єкти iнвестування, розміщені у територіальних межах даної країни. Національні (місцеві) інвестиції здійснюються суб’єктами даної країни на її території. Іноземні інвестиції здійснюються іноземними громадянами, іноземними юридичними особами та державами. Зовнішні (зарубіжні) інвестиції - це вкладення в об’єкти інвестування, розміщені за територіальними межами даної країни.

Далі розглядатимуться міжнародні інвестиції, що можуть бути представлені інвестиціями за рубіж та іноземними (рис. 8.3).

Рисунок 8.3 – Міжнародна інвестиція

Інвестиційна діяльність (інвестування) являє собою сукупність практичних дій суб’єктів (інвесторів та учасників) щодо реалізації інвестицій. Головним суб’єктом інвестиційної діяльності, що приймає рішення про вкладення власних, запозичених або залучених майнових чи інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування, є інвестор.

З погляду суб’єктності у світогосподарській теорії і практиці розрізняють індивідуальних, інституційних, корпоративних інвесторів і уряд. Відмінності між ними полягають у масштабах керованих ресурсів, характері і методиках прийняття рішень. Індивідуальний інвестор самостійно (без посередників) здійснює інвестиційну діяльність. Інституційний інвестор — це фінансовий посередник, що акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність, як правило, стосовно операцій з цінними паперами. До інституційних інвесторів належать інвестиційні фонди та компанії, пенсійні фонди, страхові компанії, взаємні фонди, а також банки. Корпоративними інвесторами є підприємства та організації різних галузей економіки. Як специфічний інвестор виступає уряд.

Взаємодія інвесторів як суб’єктів інвестиційної діяльності показана на рис. 8.4.

Учасники інвестиційної діяльності – це фізичні та юридичні особи, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або доручень інвестора.

Рис. 8.4 – Інвестори та їх взаємодія у процесі інвестування

Визначаючи цілі, напрями та обсяги інвестицій, інвестор для реалізації своїх намірів залучає на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності.

Об’єкти інвестування поділяються на три групи: матеріальні, нематеріальні та фінансові активи (рис. 8.5).

Рисунок 8.5 – Класифікація інвестицій за об’єктами інвестування

Міжнародна інвестиційна діяльність - це сукупність дій її суб’єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій за кордон та іноземних інвестицій з метою одержання прибутку.

Її суб’єктами-інвесторами є фізичні особи, корпорації, національні та міжнародні фінансові інституції, уряди країн, а суб’єктами-учасниками є фізичні та юридичні особи, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або доручень інвестора.

Щодо суб’єктів міжнародної інвестиційної діяльності вживають такі поняття:

• інвестор інвестицій за кордон - суб’єкт-донор, який є резидентом певної країни (країни базування) і який вкладає кошти в об’єкти за кордоном;

• зарубіжний реципієнт інвестицій суб’єкт, який не є резидентом країни базування і який отримує кошти від інвестора, що є резидентом країни базування;

• іноземний інвестор - суб’єкт, який не є резидентом приймаючої країни і який вкладає кошти в реципієнтів, що є резидентами приймаючої країни;

• реципієнт іноземних інвестицій суб’єкт, який є резидентом приймаючої країни і який залучає кошти іноземних інвесторів.

Рисунок 8.6 – Взаємодія суб’єктів та об’єктів міжнародного інвестування

Комплекс заходів з моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту визначається як інвестиційний цикл. Він включає передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну фази. Ряд інвестиційних циклів, що повторюються, - це інвестиційний процес. До нього постійно залучаються ті, хто має вільні інвестиційні ресурси, і ті, хто відчуває в них потребу.

Інвестиційні ресурси - це поєднання реального і фінансового капіталу в процесі їх обігу. Ресурси інвестора складаються з ресурсів, отриманих з усіх доступних джерел інвестування - внутрішніх, залучених і позичених. Суб’єкти інвестиційної діяльності мають різні джерела залучення ресурсів (табл. 8.1).

Таблиця 8.1 Ресурси суб’єктів інвестиційної діяльності

Інвестори	Ресурси
	власні (внутрішні)	залучені та позичені
Фізичні особи	Збереження та заощадження, неспожита частина індивідуальних доходів	—
Корпорації	Запаси компанії, нерозподілений прибуток, амортизаційні та інші фонди, інші власні кошти (ноу-хау, позареалізаційні прибутки тощо)	Кошти, залучені за рахунок продажу акцій, облігацій, інших цінних паперів, довгострокові кредити та позики
Держава (уряд)	Прибутки державних підприємств, податкові надходження, відрахування у державні фонди соціального страхування, державні резерви, кредитно-грошові емісії, кошти від приватизації	Внутрішні і зовнішні позики (державні облігації, казначейські зобов’язання тощо)

Зазначимо, що залучені та позичені кошти - це перерозподілені кошти власних (внутрішніх, первинних) джерел інвестиційних ресурсів. Перерозподіл здійснюється згідно з певними методами фінансування інвестицій або, інакше кажучи, способів формування джерел інвестиційних ресурсів для окремих проектів або програм. Застосування тих чи інших методів фінансування інвестицій визначає певну структуру інвестиційних ресурсів - пропорції формування джерел фінансування інвестиційного проекту або портфеля в розрізі власних, залучених і позичених коштів. Структура інвестиційних ресурсів, з одного боку, суттєво впливає на дохідність, ризик та ефективність інвестиційної діяльності, а з іншого - визначає коло та специфіку обліково-аналітичних завдань і процедур.

Інвестиційна діяльність, спрямована на здійснення прямих інвестицій за кордон чи іноземних, може розглядатися як міжнародна підприємницька інвестиційна діяльність. Основу міжнародного портфельного інвестування складають операції з цінними паперами (рис. 8.7).

Рисунок 8.7 – Специфіка типів міжнародної інвестиційної діяльності