1.4. Предмет адміністративного права.

Визначення предмета адміністративного права залежить, з одного боку, від розуміння місця даної правової галузі в системі права конкретної країни й рівня розвитку адміністративного права, а з іншого боку - від змісту адміністративної діяльності держави, що постійно змінюється.

У країнах континентальної правової родини предмет адміністративного права визначений чітко. У нього включаються всі питання публічного управління: створення, структура, функції, організація діяльності адміністративних органів і установ; адміністративні акти; адміністративні процедури; публічна служба; контроль за адміністративною діяльністю, у тому числі організація адміністративних судів і адміністративне судочинство.

У країнах англосаксонської системи предмет адміністративного права розуміється інакше. У Великобританії в адміністративному праві вивчаються діяльність виконавчої влади й контроль за нею, при цьому головна увага приділяється формам, методам і засобам судового контролю за адміністрацією. Оскільки адміністративне право - дуже молода галузь британського права, вона ще не повною мірою відокремилася від конституційного права й нерідко вивчається в якості його підгалузі. Країни Співдружності, очолюваного Великобританією, у цілому дотримуються загальних підходів до адміністративно-правового регулювання, однак у цей час на них певний вплив оказують інститути континентального права. Тому нерідко окремі інститути, а часом і розуміння предмета адміністративного права в цих країнах наближаються до французького або німецького тлумачення.

Своєрідністю відрізняється визначення предмета адміністративного права в США: всі явища, структури й процеси, які можна пояснити за допомогою теорії поділу влади, відносять до предмета конституційного права. У зв'язку із цим предметом адміністративного права визнаються лише адміністративне нормотворення, адміністративна квазісудова діяльність і контроль судів за адміністративними установами.

1.5. Система адміністративного права.

Оскільки адміністративне право в сучасних закордонних країнах - велика й розгалужена галузь правової системи, те правова наука багатьох держав сформувала стійке, часом досить своєрідне уявлення про основні її інститути і їхню впорядкованість.

У країнах континентальної правової родини, як правило, виділяються загальна й особлива частини адміністративного права. Найбільшим визнанням користується та наукова позиція, відповідно до якої загальна частина адміністративного права охоплює норми, принципи й правові інститути, що поширюються на всі сфери й всі правові відносини адміністративної діяльності. Особлива частина в такому випадку розглядається як сукупність адміністративно-правових норм, принципів і інститутів, які регулюють питання, пов'язані з діяльністю публічної адміністрації в окремих сферах управління - адміністративно-політичної, господарсько-економічної або соціально-культурної. До особливої частини відносять звичайно такі підгалузі адміністративного права, як поліцейське, будівельне, дорожнє, муніципальне (комунальне), соціальне право.

У країнах англосаксонської правової родини розподіл адміністративного права на загальну й особливу частини не прийнятий. Однак багато вчених думають, що інститути адміністративного права групуються в підгалузі. Так, професор Дж. Элдер у курсі "Конституційне й адміністративне право" вказує, що право публічної охорони здоров'я, імміграційного контролю, житлове й освітнє право є підгалузями адміністративного права, хоча найчастіше вивчаються в самостійних університетських курсах.

У всіх країнах адміністративне право поєднує норми як матеріального, так і процесуального права. У деяких закордонних державах (наприклад, у Німеччині) у зв'язку із цим виділяються матеріальне й процесуальне адміністративне право - основні компоненти загальної частини цієї правової галузі.

У країнах англосаксонської системи переважний розвиток процесуальних норм (у широкому змісті, що включає й процедурні норми) настільки очевидно, що адміністративне право є насамперед процесуальним. Багато матеріальних норм, що визначають повноваження адміністрації, віднесені до конституційної й іншої галузей національних систем права.