- •Міністерство освіти і науки,молоді та спорту україни
- •3. Система вищої освіти України,основні напрями її реформування в контексті Болонсько процесу.
- •4. Місце нау в системі вищої освіти України.
- •Лекція 2. Тема:Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців з вищою освітою.
- •1.Роль гуманітарних,суспільних та фундаментально економічних наук у формуванні світогляду економіки.
- •2.Нормативне – право забезпечення організації навчального процесу у вищих начальних закладах.
- •4.Освітньо – професійна програма(опп).
- •Лекція 3. Організація навчального процесу в університеті.
- •3.1. Види і зміст навчальних занять
- •3.2. Кредитно-модульна система організації навчального процесу
- •Основні терміни
- •3.3.Організація науково-дослідної роботи студентів
- •3.4. Бібліотека університету і правила користування її фондами.
- •Лекція 4. Тема: Професія «економіст»: зміст,характер професійної діяльності економіста.
- •4.1. Роль фахівців вищої кваліфікації в умовах переходу до ринкової економіки
- •4.2. Поняття економіки як науки про обмеженість ресурсів, проблеми економічного вибору
- •2. Неринкові економічні системи:
- •3. Змішана економіка. Економічні системи перехідного типу.
- •4.3. Характеристика різних рівнів підготовки економістів
- •4.4. Зміст та характер професійної діяльності економіста
- •Лекція 5. Тема: Поняття підприємства. Організаційно – правові форми підприємства
- •5.1 Поняття підприємства. Організаційно – правові форми підприємства.
- •1. Мета і характер діяльності:
- •2.Форма власності:
- •3. Правовий статус і форма господарювання:
- •4. Розміри підприємств за чисельністю працівників:
- •5 2 Типи та види організаційних структур підприємства.
- •Лекція 6. Тема:Характеристика транспортної системи України. Основи авіації.
- •6.1.Характеристика транспортної системи України.
- •6.2. Особливості транспорту як галузі матеріального виробництва.
- •1. В результаті транспортного виробничого процесу не створюється продукту виробництва в матеріальній формі.
- •2. Продукція транспорту використовується безпосередньо у процесі виробництва.
- •3. Вартість переміщення товарів додається до вартості їх виробництва, а вартість перевезення населення збільшує затрати суспільства на переміщення робочої сили.
- •4. На транспорті інша формула кругообігу капіталу і виробничих фондів.
- •2.Види швидкостей польоту пс:
- •3.Види виробничих польотів.
- •8.1. Соціально-культурна інфраструктура університету.
- •8.2. Студентське самоврядування як невід’ємна.
- •Основні напрямки діяльності
3. Система вищої освіти України,основні напрями її реформування в контексті Болонсько процесу.
Вища освіта є складовою системи освіти в Україні, що визначено Законом України “Про освіту”. Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: “Молодший спеціаліст”, “Бакалавр”, “Спеціаліст, магістр”.
Вища освіта здобувається у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів “Молодший спеціаліст”, “Бакалавр”, а також “Спеціаліст, магістр” як післядипломна.
Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:
перший рівень – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;
другий рівень – коледж, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;
третій і четвертий рівні – (залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.
Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:
молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;
бакалавр – забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;
спеціаліст, магістр – забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівня акредитації.
Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.
Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня “Молодший спеціаліст”; другий – “Бакалавр” (базова вища освіта); третій – “Спеціаліст”, “Магістр” (повна вища освіта) (мал.1.1).
Мал.1.1 Структура ступеневості вищої освіти України
Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.
Структура вищої освіти України розбудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями. В системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших форм власності.
На початок навчального 2003/2004 року в Україні система вищої освіти налічувала 979 вищих навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети), з них 670 вищих навчальних закладів І – ІІ рівнів акредитації, в тому числі 596 державної форми власності та 74 інших форм власності, з загальною кількістю 528 тисяч студентів, серед них 82% студентів віком від 14 до 24 років [12]. Потенціал становить 101 студент на 10000 населення (мал.1.2).
Мал. 1.2. Мережа навчальних закладів України за типами
Мережа вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації налічує 315 закладів, в тому числі 223 державної форми власності. Серед них функціонує 106 університетів, 54 академії, 150 інститутів. Статус національного мають 48 університетів і академій. Мережа забезпечує навчання 249 студентів на 10000 населення. У вищих навчальних закладах навчається 1403000 студентів, серед них здобувають вищу професійну освіту 1086000.
студентів віком від 17 до 24 років включно, що складає 90% від загальної кількості студентів.
Потенціали вищої освіти у розрізі областей суттєво нерівномірні, що обумовлено впливом соціально-економічної ситуації та розвитком інфраструктури виробничої та невиробничої сфер регіону.
Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за 70 напрямами, які включають понад 500 спеціальностей.
Управління освітою здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування.
До державних органів управління вищою освітою належать: Міністерство освіти і науки України; центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади освіти; Вища атестаційна комісія України; Державна акредитаційна комісія.
Органами громадського самоврядування в освіті є: всеукраїнський з’їзд працівників освіти; загальні збори колективу навчального закладу; районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників; з’їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим.
Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики у сфері освіти.