NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 13714

діяльність щодонеповнолітніхперешкоджає забезпеченню їхгармонійногорозвитку, фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя. Потерпілим від цього злочину може бути лише неповнолітня особа (якій не виповнилось 18 років).

2.Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням (дією або бездіяльністю); 2) наслідками; 3) причиннимзв’язкомміжними. Злочинізматеріальнимскладом.

3.Діяння являє собою невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх.

4.Невиконання професійних обов’язків – це бездіяльність особи (вихователя дошкільного навчального закладу, вчителя, тренера і т. ін.), яка займається вихованням, наглядом, тренуванням, щодо виконання покладених на неї обов’язків з охорони життя і здоров’я дітей.

5.Неналежневиконанняпрофесійнихобов’язківможематимісцеувипадках, коли особа виконує покладені на неї обов’язки, але не так, як цього вимагають відповідні правила, інструкції, інші приписи або обстановка, у якій знаходяться вихованці.

6.Крім обов’язків, які передбачені нормативними актами, угодами, наказами, або випливають із життєвих ситуацій, які не регламентуються писаними правилами, така особа має можливість забезпечити охорону життя і здоров’я дітей. Проте особа не виконує або виконує неналежним чином свої обов’язки внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення. Диспозиція є бланкетною, при її застосуванні треба звертатися до нормативних актів, що регулюють діяльність у сфері охорони життя

іздоров’я неповнолітніх.

7.Невиконання або неналежне виконання службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх може бути вчинене службовою особою в дитячих садках, школах, дитячих будинках, санаторіях, інтернатах, спортивних школах, базах відпочинку і т. ін., де не створені і не підтримуються належні умови при проведенні навчання, тренувань, виробничої практики, дозвілля, проведенні купання та ін., внаслідок чого створюється загроза для життя і здоров’я дітей.

8.Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є наслідки. У частині 1 ст. 137 КК – це істотна шкода здоров’ю потерпілого, а в ч. 2 ст. 137 КК – смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки.

9.Істотна шкода здоров’ю потерпілого може виражатися в отруєнні дітей, по-

ширенні серед дітей різних інфекційних захворювань, спричиненні травм, у тому числі і психічних, які викликали настання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, тощо.

10.Інші тяжкі наслідки, про які зазначається у ч. 2 ст. 137 КК, – це середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, завдані одному або кільком неповнолітнім, самогубство або замах на самогубство.

11.При розслідуванні цих справ важливо встановити, які конкретні обов’язки особа не виконала, або виконала не так, як цього вимагала обстановка, що й обумовило настання наслідків. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між діянням та наслідками.

12.Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується необережною або змішаною формою вини. Щодо діяння може бути як прямий умисел, так і злочинна не-

91

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

дбалість і необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) стосовно наслідків злочину. У цілому злочин вважається необережним.

13.Суб’єкт злочину спеціальний, тобто особа, яка займається вихованням, наглядом, проведенням занять, тренувань, дозвілля і т. ін., а також службові особи дитячого садка, школи, санаторію, інтернату й інших дитячих закладів, у яких повинні бути створені безпечні умови щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх.

14.За багатьма ознаками цей злочин має схожість із службовою недбалістю (ст. 367 КК). Перш за все потерпілими у злочині, який розглядається, можуть бути лише неповнолітні особи. Крім того, наслідками цього злочину є істотна шкода здоров’ю потерпілого, тілесні ушкодження або смерть, а наслідками службової недбалості може бутиімайнова шкода. Насамкінець, суб’єктомзлочину, передбаченого ст. 137 КК, може бути не тільки службова особа, а й інша особа, яка не є службовою.

Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність

Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, –

караєтьсявиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

1.Відповіднодост. 74 ОсновзаконодавстваУкраїнипроохоронуздоров’я(ВВРУ. – 1993. – № 4. – Ст. 19) медичною та фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, якімаютьвідповіднуспеціальнуосвітуйвідповідаютьєдинимкваліфікаційним вимогам. Особам, якіневідповідаютьцимвимогам, забороненозайматисязазначеною діяльністю.

2.Об’єктивна сторона злочину виражається в занятті лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

3.Заняття певними видами лікувальної діяльності – це систематичне надання медичнихпослуг, якепоєднанезотриманням, якправило, винагородизацюдіяльність. Окремівипадкинаданнямедичнихпослугнеможутькваліфікуватисязацієюстаттею.

Уразі спричинення тілесних ушкоджень або смерті потерпілому при наданні медичної допомоги може ставитись питання про відповідальність за середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження або спричинення смерті через необережність.

4.Медичноюдіяльністюможутьзайматисяособи, якімаютьвідповіднуспеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, встановленим МОЗ. Згідно зі ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я, як виняток, за спеціальним дозволом вказаного Міністерства або уповноваженого ним органу охорони здоров’я особам без спеціальної освіти дозволяється діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини.

5.Держава підтримує і заохочує індивідуальну підприємницьку діяльність у галузі охорониздоров’я. Заняттялікувальноюдіяльністюможездійснюватисьлишеприотриманні дозволу (ліцензії), яку видають відповідні заклади охорони здоров’я, наділені таким правом. Заняття лікувальною діяльністю без відповідної ліцензії є незаконним.

92

Стаття 13914

6.Крім діяння об’єктивна сторона цього злочину включає тяжкі наслідки для хворого. Такими наслідками можуть бути настання смерті, тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

7.Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між незаконноюлікувальною діяльністю ітяжкими наслідками. Дляцьогопризначається судовомедична експертиза.

8.Суб’єктивна сторона злочину виражається у психічному ставленні винного до діянняідойогонаслідків. Незаконналікувальнадіяльністьвчинюєтьсязпрямимумислом. Особа усвідомлює, що вона протиправно, без ліцензії, займається лікувальною діяльністю і бажає вчинювати такі дії. Що стосується тяжких наслідків, то вина до них може бути лише необережною (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

9.Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16 років і зовсім не має медичної освіти, або має медичну освіту, яка не відповідає спеціальності та кваліфікації.

10.Якщо особа, яка займається незаконною лікувальною діяльністю, застосовує такіформиіметодилікування, якізавідомодлянеїнедопомагаютьхворомуіотримує за це платню, то вона повинна нести відповідальність за сукупністю злочинів (статті 138 і 190 КК – шахрайство).

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

1.Ненаданнябезповажнихпричиндопомогихворомумедичнимпрацівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.

2.Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, –

караєтьсяобмеженнямволінастрокдочотирьохроківабопозбавленнямволі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(Стаття 139 у редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.)

1.Суспільна небезпечність цього злочину виражається в тому, що медичний працівник не надає допомоги хворому, інваліду, потерпілому від нещасного випадку або при гострому захворюванні, що призводить часто до настання смерті або інших тяжкихнаслідків. Відповіднодост. 78 ОсновзаконодавстваУкраїнипроохоронуздоров’я (ВВРУ. – 1993. – № 4. – Ст. 19) медичні та фармацевтичні працівники зобов’язані безплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях.

2.З об’єктивної сторони злочин виражається в бездіяльності медичного працівника – ненаданні допомоги хворому. Необхідність надання такої допомоги може виникнути на роботі, вдома, на вулиці чи в зоні відпочинку або в медичному закладі.

93

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

3.Крімобов’язкумедичногопрацівниканадатидопомогувінповиненматиможливість виконати цей обов’язок. Поважними причинами, які не дали можливості надати допомогу, можуть визнаватися: дія нездоланної сили, поломка автомобіля, на якому медичний працівник добирався до хворого, знесений повністю міст через річку, дія інших стихійних сил природи. Поважною причиною може також визнаватися хвороба самого медичного працівника, відсутність у нього медикаментів чи інструментів або практичного досвіду тощо. Питання про визначення причини поважною вирішує суд. Посилання медичного працівника на інші обставини: неробочий час чи день, знаходження у відпустці чи на відпочинку не повинно вважатися поважною причиною.

4.Можливістьнастаннятяжкихнаслідківдляхворогоповиннабутиреальною. Це такий стан хворого, за якого невтручання медичного працівника, тобто ненадання необхідної допомоги, може призвести до його смерті чи настання інших тяжких наслідків (тілесні ушкодження, ускладнення хвороби тощо).

5.Злочин є закінченим з моменту ненадання допомоги хворому, якщо медичний працівник мав можливість таку допомогу надати.

6.Суб’єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі стосовно факту ненадання допомоги хворому, якщо медичний працівник усвідомлює, що це може викликати тяжкі наслідки для хворого.

7.Суб’єктом злочину є медичний чи фармацевтичний працівник незалежно від йогоосвітньо-кваліфікаційногорівня(лікар, медсестра, фельдшер, фармацевт), утому числі і особи, яким надана ліцензія на заняття індивідуальною підприємницькою діяльністю в галузі охорони здоров’я.

8.Частина 2 ст. 139 КК передбачає більш сувору відповідальність за ненадання допомоги, якщовоноспричинилосмертьхворогоабоіншітяжкінаслідки. Цеможуть бути тяжкі тілесні ушкодження або середньої тяжкості, або якщо це викликало тяжкі ускладнення хвороби.

9.Міжненаданням допомогиівказаними наслідками повиненбутивстановлений причинний зв’язок. Якщо буде встановлено, що такі наслідки настали неминуче незалежно від того, чи надавалась допомога, чи ні, то тяжкі наслідки не можуть інкримінуватись медичному працівнику через відсутність причинного зв’язку. Але це не виключає відповідальності за ч. 1 ст. 139 КК.

10.Якщо медичним працівником допомога хворому надавалась, але внаслідок недбалого чи несумлінного виконання своїх професійних обов’язків настала смерть чи інші тяжкі наслідки, то відповідальність повинна наставати за ст. 140 «Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником».

Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником

1. Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівникомсвоїхпрофесійнихобов’язківвнаслідокнедбалогочинесумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, –

94

Стаття 140

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або виправними роботами на строк до двох років, абообмеженнямволінастрокдодвохроків, абопозбавленнямволінатойсамийстрок.

2. Тесамедіяння, якщовоноспричинилотяжкінаслідкинеповнолітньому, – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі

на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.Суспільна небезпечність цього злочину виражається в тому, що при недбалому чи несумлінному виконанні медичним або фармацевтичним працівником своїх обов’язків держава не може забезпечити всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров’я. Крім того, це часто призводить до тяжких наслідків для хворого. Діяльність цих працівників регламентована різними нормативними актами, міжнародними конвенціями, інструкціями, наказами тощо (Основи законодавства України про охорону здоров’я, 1992 р.; Декларація відносно незалежності і професійної свободи лікаря, 1986; Міжнародний кодекс медичної етики, 1949 р. та ін.).

2.Зоб’єктивноїстороницейзлочинхарактеризується: 1) діянням; 2) наслідками;

3)причинним зв’язком між ними.

3.Діяння виражається вневиконанні абовненалежному виконанні медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків.

4.Невиконання професійних обов’язків може мати місце у разі відмови від госпіталізації хворого, який потребує невідкладної допомоги, від проведення діагностики захворюванняабопроведенняневідкладноїопераціїчиіншоговтручання, залишення хворого без належного нагляду чи контролю тощо.

5.Неналежне виконання професійних обов’язків може виражатися в недбалому проведенні операції або інших процедур, неправильному дозуванні лікарських препаратів, порушенні певних правил при приготуванні ліків, порушенні строків і порядку проведення передбачених законодавством профілактичних медичних оглядів

іщеплень тощо.

6.Неналежневиконанняпрофесійнихобов’язківвчинюєтьсявнаслідокнедбалого чи несумлінного до них ставлення. Якщо медичний або фармацевтичний працівник не мав можливості виконати свої обов’язки належним чином (хвороба лікаря, знаходження його в стані крайньої необхідності, вплив на нього нездоланної сили тощо), то кримінальна відповідальність не настає.

7.Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є настання тяжких наслідків для хворого. До таких наслідків слід відносити смерть, тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, інвалідність або інше ускладнення хвороби.

8.Між діянням і вказаними наслідками повинен бути встановлений причинний зв’язок, для чого, як правило, призначається судово-медична експертиза.

9.Суб’єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі або у злочинній недбалості стосовноненалежного виконання професійних обов’язків. Щостосується наслідків, то вина до них може бути лише необережною (злочинна недбалість або злочинна самовпевненість).

10.Суб’єкт злочину – медичний або фармацевтичний працівник, незалежно від

їх освітньо-кваліфікаційного рівня і посади (лікар, медсестра, фельдшер, фармацевт тощо).

95

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

11.Частина2 ст. 140 ККвстановлюєвідповідальністьзатесамедіяння, якщовоно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, тобто особі, якій не виповнилось 18 років.

12.Цей злочин необхідно відрізняти від ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК). Перш за все слід зазначити, що ці статті співвідносяться між собою як норма загальна (ст. 140 КК) і спеціальна (ст. 139 КК).

Крім того, відповідальність за ч. 1 ст. 139 КК настає за сам факт ненадання допомоги хворому медичним працівником, а для закінченого злочину, передбаченого ст. 140 КК, потрібно настання тяжких наслідків для хворого.

Суб’єктивна сторона ненадання допомоги хворому виражається лише в прямому умислі, в той час як діяння, передбачене ст. 140 КК може вчинюватись як із прямим умислом, так і за злочинною недбалістю.

Насамкінець, суб’єктом ненадання допомоги хворому є медичний працівник,

асуб’єктомненалежноговиконанняпрофесійнихобов’язківєякмедичний, такіфармацевтичний працівник.

Стаття 141. Порушення прав пацієнта

Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть пацієнта або інші тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлен-

ням волі на той самий строк.

(Стаття 141 у редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.)

1.Суспільна небезпечність цього злочину виражається в тому, що медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування), пов’язане

зризиком для здоров’я пацієнта, може спричинити тяжкі наслідки. Крім того, порушення порядку випробування лікарських засобів викликає неправильні висновки стосовно їх ефективності та шкідливості, що може стати підставою для припинення розробки нових ефективних лікарських засобів.

2.Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням, 2) наслідками; 3) причинним зв’язком між ними.

3.Діяння виражається в проведенні клінічних випробувань лікарських засобів

зпевними порушеннями.

4.Лікарський засіб – будь-яка речовина або комбінація речовин, що має властивості та призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу (див. Закон «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 р. // ВВРУ. – 1996. – № 22; у ред. Закону № 5038-VI від 4 лип-

ня 2012 р.).

5.Клінічні випробування лікарських засобів включають в себе їх застосування з метою перевірки ефективності та нешкідливості для організму людини. При цьому

96

Стаття 142

можуть використовуватись нові інструменти, методи діагностики, профілактики або лікування тощо.

6.Відповідно до ст. 42 Основ законодавства про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. (ВВРУ. – 1993. – № 4. – Ст. 19) медичне втручання, пов’язане з ризиком для здоров’я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою ніжта, щоочікуєтьсявразівідмовивідвтручання, аусуненнянебезпекидляздоров’я пацієнта іншими методами неможливе.

7.Застосування нових, науковообґрунтованих, алещенедопущенихдозагального користування методів лікування та лікарських засобів можливе лише за письмової згоди пацієнта. Щодо пацієнта, який не досяг 15 років, а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників. Клінічні випробування стосовно осіб віком від 15 до 18 років чи визнаних судом обмежено дієздатними проводяться за їх згодою та згодою їх батьків або інших законних представників (усиновителі, опікуни і піклувальники).

8.Лишеуневідкладнихвипадках, колиреальназагрозажиттюхворогоєнаявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна.

9.Крім діяння, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є наслідки – настання смерті або інших тяжких наслідків – це середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, тяжке ускладнення хвороби або інвалідність.

10.Між діянням і наслідками повинен бути встановлений причинний зв’язок.

11.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом щодо діяння і необережністю (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) стосовно наслідків.

12.Суб’єктом цього злочину є медичні або фармацевтичні працівники, які допущені до проведення клінічних випробувань лікарських засобів.

Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною

1.Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров’я, – караєтьсяштрафомдодвохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років.

2.Дії, передбаченічастиноюпершоюцієїстатті, вчиненіщодонеповнолітнього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я потерпілого, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

97

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

1.Суспільна небезпечність цього злочину проявляється в тому, що відповідно до чинного законодавства України, міжнародних конвенцій (Конвенція про захист прав

ігідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину від 4 квітня 1997 р.) та декларацій (Гельсінська декларація Всесвітньої медичної асоціації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людиниуякостіоб’єктадослідження», прийнята18-юВсесвітньоюмедичноюасамб- леєюучервні 1964 р.) досліди надпевнимикатегоріями громадян взагалі заборонені, а в тих випадках, коли вони можуть проводитись, то зі значними обмеженнями. Проведення дослідів над людьми часто створює загрозу для їх життя та здоров’я.

2.З об’єктивної сторони злочин виражається в: 1) діянні; 2) наслідках; 3) причинному зв’язку між ними.

3.Діяння полягає в незаконному проведенні медико-біологічних, психологічних та інших дослідів над людиною. Відповідно до ст. 45 Основ законодавства України про охорону здоров’я застосування експериментів на людях допускається із суспільнокорисноюметоюзаумовиїхнауковоїобґрунтованості, перевагиможливогоуспіху надризикомспричиненнятяжкихнаслідків, повноїінформованостіідобровільної(як правило, письмової) згоди особи, яка підлягає експерименту.

4.Забороняється проведення дослідів над вагітними та жінками, які годують, новонародженими, хворими, ув’язненими та військовополоненими.

5.Дослідинадлюдиноюповинніпроводитисьзаїїзгодою, анадособами, якібули визнанісудомнедієздатними, атакожнеповнолітніми, – зазгодоюїхбатьків, опікунів або піклувальників.

6.При проведенні дослідів лікарі, які мають достатній клінічний досвід, спостерігають за новим явищем у певних умовах з метою його пізнання, вивчення та дослідження. Біомедичнідослідженняналюдиніповиннівідповідатизагальновизнаним науковим нормам, ґрунтуватися на ретельно виконаних лабораторних дослідженнях, дослідженнях на тваринах та глибоких знаннях наукової літератури.

7.Досліди над людиною проводяться для удосконалення діагностичних, терапевтичних та профілактичних методик, а також для поглиблення розуміння характеру та перебігу захворювань. При проведенні таких дослідів інтереси науки та суспільства не повинні ставитись вище інтересів учасника експерименту.

8.Лікарі повинні утримуватись від проведення дослідів над людиною або зупиняти будь-які дослідження, якщо стане відомо, що небезпека надзвичайно велика порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок експерименту.

9.Крімдіяння, обов’язковоюознакоюоб’єктивноїсторониєствореннянебезпеки для життя чи здоров’я потерпілого. Унаслідок експерименту в організмі людини відбуваються певні процеси і зміни, які створюють реальну можливість настання смерті або інших тяжких наслідків. Такий стан людини повинен бути зафіксований. Обов’язковим у таких ситуаціях є встановлення причинного зв’язку між незаконним проведенням досліду над людиною і створенням загрози для її життя чи здоров’я.

10.Суб’єктивна сторона цього злочину виражається у прямому умислі щодо діяння і необережності до настання або можливості настання тяжких наслідків (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

98

Стаття 143

11.Суб’єктом є особа, яка проводить досліди над людиною, якій виповнилось 16 років.

12.Частина 2 ст. 142 КК передбачає більш сувору відповідальність, якщо досліди проводяться над неповнолітнім (до 18 років), двома або більше особами, шляхом примушуванняабообману, атаксамоякщовониспричинилитривалийрозладздоров’я потерпілого.

13.Примушування – це вимога лікаря або інших осіб, які проводять експеримент над людиною, дати згоду на його проведення, яке супроводжується фізичним насиллям або погрозами його застосування до потерпілого, або близьких йому осіб, погрозою розголосити відомості, що ганьблять цих осіб, знищити або пошкодити їх майно, спричинити шкоду іншим правоохоронюваним інтересам вказаних осіб.

14.Обман – це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або замовчування таких відомостей, які мають бути повідомлені. Це може стосуватися мети досліду та методики його проведення, ступеня ризику і характеру наслідків, які можуть настати для потерпілого. Обман може бути вчинений як стосовно потерпілого, так

ізаконногопредставника, якщодослідипроводятьсянаднеповнолітньоючивизнаною судом недієздатною особою.

15.Тривалийрозладздоров’яможематимісцеприсереднійтяжкостіаботяжкому тілесному ушкодженні тощо.

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини

1.Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволіна строк дотрьохроків, зпозбавленням праваобіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2.Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації –

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3.Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувалавбезпорадномустаніабовматеріальнійчиіншійзалежностівідвинного, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4.Незаконна торгівля органами або тканинами людини –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

99

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи

5. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю, –

караютьсяпозбавленнямволінастроквідп’ятидосемироківзпозбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.Безпосереднім об’єктом незаконної трансплантації є суспільні відносини, які забезпечують життя і здоров’я донора й реципієнта, а також тілесну недоторканність особи у сфері трансплантації органів або тканин людини.

2.Предметом злочинів, передбачених ст. 143 КК, є органи або тканини людини. Під органами людини слід розуміти певною мірою відокремлену частину цілого організму, яка виконує одну або кілька специфічних функцій. Наприклад: шлунок, печінка, нирки, сечовий міхур, стравохід, гортань тощо. Законодавством визначено Перелік органів людини, дозволених до вилучення у донора-трупа, затверджений наказом МОЗ від 25 вересня 2000 р. № 226 (ОВУ. – 2000. – № 42. – Ст. 1804). Тканинами людини є система клітин і безклітинних структур, які характеризуються спільністю розвитку, будови та специфічних функцій. Наприклад: фаланги пальців, венознісудини, клапанисерця, слуховікісточки, барабаннаперетинка, шкіра, рогівкатощо.

Уданомувипадкузаконодавством такожвстановленоПереліканатомічних утворень, тканин, компонентів та фрагментів і фетальних матеріалів, дозволених до вилучення у донора-трупа і мертвого плоду людини, затверджений наказом МОЗ від 25 вересня

2000 р. № 226 (ОВУ. – 2000. – № 42. – Ст. 1804).

3.Зоб’єктивноїсторонизлочин, передбачений ч. 1 ст. 143 КК, виражається впорушенні встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Диспозиція цієї статті належить до бланкетних і для встановлення характеру порушення необхідно звертатись до нормативних актів, які регламентують порядок трансплантації, зокрема, до Основ законодавства про охорону здоров’я від 10 листопада 1992 р. (ВВРУ. – 1993. – №4. – Ст. 19), Закону України «Протрансплантацію органів таіншиханатомічнихматеріалівлюдини» від16 липня1999 р. (ВВРУ. – 1999. – №41. – Ст. 377) та інших нормативних актів.

4.Трансплантація – це спеціальний метод лікування, який являє собою медичну операцію з вилучення органів або тканин у донора і пересадку їх реципієнту на умовах і в порядку, визначеному законодавством України. Донором є особа, у якої за життя або після її смерті вилучено анатомічні матеріали для трансплантації, а реципієнтом – особа, для лікування якої застосовується трансплантація. Трансплантація є двоєдиною операцією, при якій життя чи здоров’я реципієнта рятується за рахунок заподіяння шкоди здоров’ю іншої людини або шляхом пересадки анатомічних матеріалів від мертвої людини. Складниками цієї операції є вилучення трансплантата удонораійогопересадкареципієнту. Такимчином, незаконнатрансплантаціязавжди вчиняється стосовно донора або реципієнта.

5.Залежновідадресата, щодоякогопорушуєтьсяпорядоктрансплантації, доцільновиділититригрупикримінальнокаранихдіянь, яківходятьдооб’єктивноїсторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143 КК.

100