NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 153

2.Потерпілим від злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі.

3.З об’єктивної сторони насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом може бути у вигляді: 1) неприродного зв’язку чоловіка із жінкою (зносини per os або per anum); 2) мужолозтва, тобто педерастії чи інших випадків чоловічого гомосексуалізму (наприклад, орогенітального контакту чоловіка з чоловіком– per os); 3) лесбіянства, тобтозносинжінкизжінкою; 4) іншихдій, спрямованих на задоволення статевої пристрасті (наприклад, примушування потерпілої особи до мастурбації penis’a). Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом виключає природний статевий акт.

Зазначеністатевізв’язкичиіншідії, спрямованіназадоволеннястатевоїпристрасті, мають супроводжуватися фізичним насильством або погрозою його застосування, або використанням безпорадного стану потерпілої особи. Отже, суспільно небезпечне діяння, що скоюється винною особою, складається принаймні із двох дій (складене діяння). Перша – обов’язкова для об’єктивної сторони злочину дія сексуального характеру – це задоволення статевої пристрасті неприродним способом; друга – допоміжна, але необхідна для вчинення першої – фізичне або психічне насильство або використання безпорадного станупотерпілоїособи(можливівипадкипоєднання цих дій, коли, наприклад, винна особа від погроз переходить до фізичного насильства).

Добровільназгодаособиназдійсненнязнеюдійсексуальногохарактеру, описаних

уст. 153 КК, виключає кримінальну відповідальність. Однак, якщо таку добровільну згодудалапотерпілаособа, яканедосягла16 років, особі, якавжедосяглатакоговіку, вчинене кваліфікується за ст. 156 КК.

4.За конструкцією об’єктивної сторони склад цього злочину формальний, а тому злочинвважаєтьсязакінченимзмоментупочаткуздійсненняпевнихдійсексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Тому лише застосування, наприклад, фізичного насильства, спрямованого на задоволення статевої пристрасті, за відсутності початку здійснення дій сексуального характеру з причин, що не залежали від волі винної особи, треба кваліфікувати як незакінчений замах на вчинення злочину (ч. 3 ст. 15 та відповідна частина ст. 153 КК).

5.Фізичне насильство – див. п. 5 коментаря до ст. 152 КК.

6.Погрозазастосування фізичного насильства – див. п. 6 коментаря дост. 152 КК.

7.Використання безпорадного стану потерпілої особи – див. п. 7 коментаря до ст. 152 КК.

8.Із суб’єктивної сторони злочин здійснюється з прямим умислом та з метою задоволеннястатевоїпристрастінеприроднимспособом. Мотививчиненнязлочину не обов’язково повинні мати сексуальну мотивацію. Злочин може бути вчинений із помсти чи із хуліганських спонукань. Тому мотиви, як і віддалені цілі (наприклад, таким чином примусити потерпілу особу дати згоду на подальші добровільні природні статеві зв’язки), не є ознаками складу злочину.

9.Суб’єкт злочину – особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 14 років, залежно від характеру вчинюваних дій. Так, наприклад, при мужолозтві – це чоловік, при лесбіянстві – жінка, а в інших випадках можуть бути як жінка, так і чоловік. Співвиконавцем цього злочину може бути будь-яка особа незалежно від виду дії сексуального характеру.

131

Розділ ІV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

10.Для застосування ч. 2 ст. 153 КК достатньо встановити хоча б одну із таких обтяжуючихобставин: 1) вчиненняданогозлочинуповторно; 2) здійсненнязлочину

групоюосіб; 3) здійсненнязлочинуособою, якаранішевчинилаодиніззлочинів, передбачених статтями 152 чи 154 КК; 4) здійснення злочину щодо неповнолітньої чи неповнолітнього.

11.Повторним є насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, якщо йому передувало вчинення цією ж особою такого ж злочину. Для визнання злочину повторним не мають значення стадії вчинених винною особою злочинів, вчинення їх одноособово чи у співучасті, наявність чи відсутність факту засудження винної особи за раніше вчинений злочин (злочини). Ознака повторності відсутня, якщо за раніше вчинене насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом особу було звільнено від кримінальної відповідальності, або якщо судимість за раніше вчинений злочин було погашено чи знято у встановленому законом порядку, або якщо на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин.

Відповідно до вимог ст. 33 КК при вчиненні двох або більше насильницьких задоволень статевої пристрасті неприродним способом, відповідальність за які передбачена різними частинами ст. 153 КК, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністювчиненихзлочинів. Цеправилозастосовуєтьсяітоді, колипершийзлочин було вчинено без обтяжуючих обставин, а другий кваліфікується за ч. 2 ст. 153 КК лише за ознакою його повторності. Таким же чином слід кваліфікувати і дії винної особи, якщовчиненінеюзлочинималирізністадії, атакожколиодиніззлочиніввона вчинила одноособово чи як виконавець (співвиконавець), а при вчиненні іншого була організатором, підбурювачем або пособником (див. п. 6 абз. 3 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008 р. № 5).

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене без обтяжуючих обставин, а потім повторне їх вчинення за наявності ознак ч. 3 ст. 153 ККповиннікваліфікуватися засукупністю злочинів, передбачених частинами 1 та 3 ст. 153 КК. У таких випадках кваліфікація дій винної особи за ч. 2 ст. 153 КК за обставиною повторності не потрібна. Проте ця ознака має бути зазначена у рішенні (постанові, вироку) щодо здійснення відповідної кваліфікації (див. п. 6 абз. 4 зазна-

ченої Постанови).

12.Здійснення злочину групою осіб – див. п. 17 коментаря до ст. 152 КК.

13.Здійснення злочину особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 КК. Це спеціальний вид повторності відносно об-

ставини – вчинення злочину повторно, ознаки якої розглядалися у п. 11 коментаря до ст. 153, та є окремою обтяжуючою обставиною цього злочину. Особливість цієї обставини полягає в тому, що дії винного за вчинення злочинів, передбачених статтями 152 або 154 КК, потребують самостійної кваліфікації, якщо особа за раніше вчиненезґвалтуванняабопримушуваннядовступуустатевийзв’язокнебулазасуджена. Вчинене нею потребує кваліфікації за сукупністю злочинів за відповідною частиною статей 152 або 154 та за ч. 2 ст. 153 КК.

132

Стаття 154

14.Уразівчиненнянасильницькогозадоволеннястатевоїпристрастінеприродним способом, а потім зґвалтування, чи навпаки, щодо однієї і тієї ж потерпілої особи, ці злочини кваліфікуються самостійно, причому останній злочин кваліфікується з урахуванням спеціальної повторності (див. п. 7 абз. 2 зазначеної Постанови).

15.Якщо суб’єкт, діючи з єдиним злочинним наміром, без значної перерви у часі вчинив два чи більше акти насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з однією і тією ж потерпілою особою, то його дії не можна вважати вчиненими повторно, а потрібно розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікуватизач. 1 ст. 153 КК, абоіншимичастинамицієїстаттізанаявностііншихобтяжуючих обставин.

16.Вчинення злочину щодо неповнолітньої (неповнолітнього) – див. п. 18 комен-

таря до ст. 152 КК.

17.Для застосування ч. 3 ст. 153 КК необхідно встановити такі обтяжуючі обста-

вини: 1) вчинення злочину щодо малолітньої чи малолітнього; 2) спричинення особливо тяжких наслідків. Зміст цих ознак див. у пп. 20 та 21 коментаря до ст. 152 КК.

18.Якщоупроцесінасильницькогозадоволеннястатевоїпристрастінеприродним способом або одразу після нього було скоєне умисне вбивство, вчинене кваліфікується за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК і ч. 3 ст. 153 КК або за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК і частинами 2 або 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 153 КК (у разі замаху на цей злочин).

Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв’язок

1.Примушуванняжінкичичоловікадовступувстатевийзв’язокприродним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні, –

караєтьсяштрафомдоп’ятдесятинеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян або арештом на строк до шести місяців.

2.Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, –

караютьсяарештомнастрокдошестимісяцівабообмеженнямволінастрок до трьох років.

1.Потерпілою особою від цього злочину може бути як жінка, так і чоловік, що перебуваютьуматеріальнійабослужбовійзалежностівідвинноїособи. Потерпілими можутьбутиінеповнолітніособи. Якщопримушуванняпризвелодостатевихзносин

зособою, яка не досягла статевої зрілості, дії винної особи повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів (статті 154 і 155 КК).

Склад злочину, передбаченого ст. 154 КК, може мати місце лише за умови доведеності, щонапотерпілуособужіночоїчичоловічоїстатіздійснювавсявпливізвикористанням її матеріальної або службової залежності від винної особи з метою примусити

їївступити у статевий зв’язок природним або неприродним способом всупереч її волі.

2.Матеріальна залежність потерпілої особи має місце тоді, коли вона перебуває на повному або частковому утриманні винної особи, проживає на її житловій площі,

133

Розділ ІV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

а також тоді, коли винна особа своїми діями чи бездіяльністю спроможна викликати істотне погіршення матеріального становища потерпілої особи (див. п. 15 абз. 2

ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008 р. № 5).

3.Службова залежність має місце, коли жінка або чоловік обіймає посаду, згідно

зякою вона підлегла особі, яка застосовує примушування, або підпадає під контрольні дії такої особи (наприклад, дії ревізора), або інтереси потерпілої особи залежать від службового становища, яке займає винна особа (наприклад, комендант гуртожитку).

4.Зоб’єктивноїсторонизазначенийзлочинєпримушуваннямжінкичичоловіка до вступу у статевий зв’язок природним або неприродним способом. Таким зв’язком можуть бути: природний статевий акт, акт мужолозтва або лесбійства, на який відповідно до умислу винної особи має погодитися потерпіла особа внаслідок її примушу-

вання (див. п. 15 абз. 1 зазначеної Постанови).

5.Примушування – це протиправний вплив на жінку чи чоловіка з тим, щоб примусити її (його) всупереч власній волі вступити у природний або неприродний статевий зв’язок. Примушування за своїми об’єктивними якостями загрожує потерпілій особі серйозними втратами або неприємностями. Вплив на волю потерпілої особи являє собою погрозу здійснення або фактичне здійснення дій, які ставлять її в гірше матеріальнечислужбовестановищеабоіншимчиномсуттєвопогіршуютьсяінтереси такої особи (наприклад, позбавлення матеріальної допомоги або надбавок за працю, можливостікористуватисяжитловоюплощею, погрозазвільненням, переведеннямна нижчеоплачувану роботу).

Сама лише пропозиція особі, яка залежна по роботі, до вступу у статевий зв’язок, за відсутності примушування, виключає застосування ст. 154 КК. Не можна розглядати як примушування обіцянку іншій особі покращити її матеріальне або службове становище, якщо жінка або чоловік дадуть згоду на вступ у статевий зв’язок. Такі дії, спрямовані на спокусу, складу злочину, передбаченого ст. 154 КК, не містять.

6.Може мати місце примушування як до одноразового зв’язку, так і до неодноразових статевих зносин або до співжиття. Примушування може бути спрямованим на те, щобсхилитиіншуособудостатевогозв’язкуякзтим, хтопримушує, такізіншою особою, на користь якої діє винна особа.

7.Злочин вважається закінченим з моменту примушування чоловіка або жінки до вступу у статевий зв’язок природним або неприродним способом. Для відповідальності за ст. 154 КК саме здійснення статевого зв’язку із потерпілою особою не вимагається. Такі дії знаходяться за межами ознак складу злочину.

8.Суб’єктивна сторона. Вина – прямий умисел. Крім того, особа, здійснюючи примушування залежної від неї потерпілої особи, має спеціальну мету – вступити

знею або з іншою особою у статевий зв’язок.

9.Суб’єкт злочину спеціальний – це особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 16 років і щодо якої потерпіла особа є матеріально або службово залежною.

10.Обтяжуючими обставинами, зазначеними в ч. 2 ст. 154 КК, є примушування до вступу у статевий зв’язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; 2) розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.

134

Стаття 155

11.Погроза знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпі-

лого) чи її (його) близьких родичів. Погроза має бути адресована потерпілій особі та сприйматися нею як реальна. Погроза може бути одноразовою чи багаторазовою, такою, що переростає в постійне домагання. Погроза може бути доведена до відома потерпілої особи безпосередньо або передана їй через інших осіб. За змістом може стосуватися інтересів самої потерпілої (потерпілого) або її (його) близьких родичів.

12.Про поняття близьких родичів див. п. 40 коментаря до ст. 115 КК.

13.Знищення майна – це доведення майна, яке належить потерпілій особі або її близькимродичам, доповноїнепридатностіщодовикористанняйогозапризначенням. Пошкодження майна – це приведення майна у часткову непридатність (докладніше про знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. 194 КК).

14.Погроза вилучення майна означає погрозу протиправним шляхом із застосуванням насильства або без такого позбавити власника його майна на певний час або назавжди.

15.Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу (потерпілого) чи її

(його) близькихродичів. Такапогрозапередбачаєдоведеннятакихвідомостейбудь-яким способомдосвідомостітих, комувониневідоміічиєознайомленнязнимиєнебажаним дляпотерпілоїособи. Цяознакамаєбутизастосованаприкваліфікаціїдійвинноїособи за ч. 2 ст. 154 КК незалежно від того, чи будуть відомості доведені до відома широкого загалуабождовідомахочабоднієїчидекількохосіб. Підвідомостями, щоганьблять потерпілу особу чи її близьких родичів, вважаються відомості, які, як на думку зазначених осіб, так і об’єктивно, здатні принизити честь та гідність особи. При цьому не має значення, відповідають ці відомості дійсності чи є вигаданими.

Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі

на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(Стаття 155 у редакції Закону України № 600-VI від 25 вересня 2008 р.)

1.Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він посягає на нормальний моральний і фізичний розвиток неповнолітніх, їх статеву недоторканість.

2.Потерпілим може бути особа жіночої або чоловічої статі, яка не досягла статевоїзрілості. Статевазрілість– цетакийфізіологічний станорганізму людини, який характеризується здатністю до повного виконання статевих функцій.

135

Розділ ІV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

На сьогодні стан статевої зрілості встановлюється на підставі Правил судово-ме- дичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затвердженихнаказомМіністерстваохорониздоров’явід17 січня1995 р. № 6 . Згідно з цими Правилами встановлення статевої зрілості в Україні проводиться щодо осіб жіночої статі віком з 14 до 18 років при ранньому початку статевого життя, а також при обстеженні з приводу встановлення характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького статевого акту (пп. 2.1.1). Відповідно до пп. 2.1.2, 2.1.3 Правил під станом статевої зрілості осіб жіночої статі слід розу-

міти закінчення формування жіночого організму, коли статеве життя, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини є нормальною функцією і не призводять до розладу здоров’я. При встановленні статевої зрілості в обов’язковому порядку встановлюєтьсясукупністьознакрозвиткуорганізмуобстежуваної: а) загальнийфізичний розвитокорганізму; б) розвитокзовнішніхівнутрішніхстатевихорганів; в) здатність до статевих зносин; г) здатність до запліднення; д) здатність до виношування плоду; е) здатність до розроджування (пологів); ж) здатність до годування дитини.

Експертиза встановлення статевої зрілості вУкраїні проводиться щодо осіб чоловічоїстатіувіціз14 до18 роківувипадках, якіпов’язанізістатевимиправопорушен-

нями (пп. 2.13.1). Згідно з пп. 2.13.2, 2.13.3 статева зрілість в осіб чоловічої статі

характеризуєтьсястаномзагальногофізичногорозвиткутаформуваннястатевихзалоз, за якого статеве життя є фізіологічною нормальною функцією, не викликає розладу здоров’я і не завдає шкоди подальшому розвитку організму. При визначенні статевої зрілості в обов’язковому порядку враховується сукупність таких ознак розвитку організму обстежуваного: а) загальний організм; б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів; в) здатність до статевих зносин та запліднення (див. Правила про-

ведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи [Електронний ресурс] : затв. наказом МОЗ від 17 січня

1995 р. № 6. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0253-95. – За-

головок з екрана). Обов’язковість проведення такої експертизи зумовлена п. 5 ч. 2 ст. 242 КПК, згідно з яким встановлення статевої зрілості потерпілої особи у кримінальнихпровадженнях щодозлочинів, передбачених ст. 155 ККУкраїни, єпідставою проведення експертизи.

Особи як жіночої, так і чоловічої статі віком до 14 років вважаються такими, що не досягли статевої зрілості.

Якщо особа досягла 18-ти років, то добровільні статеві зносини з нею не тягнуть кримінальної відповідальності. З особою у віці до 18 років добровільні статеві зносини не тягнуть кримінальної відповідальності, якщо така особа досягла статевої зрілостіщо, якужебулозазначено, маєбутивстановленовисновкомсудово-медичної експертизи, або ж їй було дозволено вступити у шлюб на підставі сімейного законодавства та рішення суду.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у добровільних природних статевих зносинах чоловіка або жінки з особою протилежної статі, яка не досягла статевої зрілості. Добровільними визнаються такі статеві зносини, які здійснюються без застосування фізичного насильства, погрози застосування такого насильства або використання безпорадного станупотерпілоїособи. Особливої увагипотребуєвстанов-

136

Стаття 155

лення останньої обставини. Якщо потерпіла особа внаслідок свого розумового відставанняабомалолітньоговікунемогларозумітихарактерутазначенняздійснюваних

знею дій, статеві зносини з такою особою необхідно вважати як зґвалтування з використаннямбезпорадногостанупотерпілоїособиікваліфікувати зачастинами 3 або

4 ст. 152 КК.

4.Злочин вважається закінченим з початку природних статевих зносин. Якщо потерпілаособа, яканедосягластатевоїзрілості, буласпочаткузґвалтована, апотіммала із ґвалтівником добровільні статеві зносини, все скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за частинами 3 або 4 статей 152 та 155 КК.

5.Суб’єктивна сторона. Щодо дії повинна мати місце вина у виді прямого умислу. Для відповідальності за ст. 155 КК необхідно також встановити, що винна особа усвідомлювала (достовірно знала або припускала), що потерпіла особа не досягла статевої зрілості, а так само, коли вона повинна була і могла це усвідомлювати (див.

п. 16 абз. 1 зазначеної Постанови).

6.Суб’єктом злочину може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, якій виповнилося 16 років.

7.Участині2 ст. 155 ККпередбачені обставини, щообтяжуютьвідповідальність за ті самі дії, вчинені: 1) батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього; 2) якщо вони спричинили безплідність та інші тяжкі наслідки.

8.Терміни«батьки», «усиновлювачі», «опікуни», «піклувальники» вкоментованій статті вживаються у значеннях, визначених у Цивільному та Сімейному кодексах України. Батько або матір підлягають відповідальності за ч. 2 ст. 155 КК незалежно відтого, чиперебувають(абоперебували) вониміжсобоюушлюбіабочиєщодоних запис у відповідних документах (свідоцтво про народження). Головною ознакою визнанняїхбатькамиєкровнеспорідненняізпотерпілоюособою. Відповіднодозакону до батьків належать також усиновлювачі (див. ст. 211 СК).

Вітчимом вважається нерідний батько – чоловік матері дитини, а мачухою – неріднамати, якаєдружиноюбатькадитини. Зазначеніособиповиннібутиоднієюсім’єю

зпотерпілою дитиною.

Опікун – це фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яка за її згодою призначена судом або органом опіки та піклування здійснювати опіку над дитиною, якій не виповнилося 14 років. Піклувальник – це призначена зазначеними вище органами особа щодо здійснення піклування над дитиною у віці від 14 до 18 років (див. стат-

ті 58–63 ЦК, статті 243, 244 СК).

Особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, може бути: а) патронатний вихователь; б) чоловік або дружина, які є прийомними батьками дитини або батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу. У числі останніх може бути й окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, однак взяла для спільного проживання та виховання дитину-сироту або дитину, яка не має батьківського піклування; в) іншаособа, наякувідповідно дозаконодавства покладенообов’язокщодовихованнядитиниабопіклуванняпронеї(наприклад, учителішкіл, вихователі дитячих садків, наймані за договором няні, медичні працівники, які здійснюють догляд за дитиною у лікарні).

137

Розділ ІV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

9.Безплідність – це втрата потерпілою особою репродуктивної здатності до запліднення, зачаття та дітородіння (розродження).

10.Інші тяжкі наслідки – це, зокрема, зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, захворювання тяжкою хворобою,

у тому числі і психічною, самогубство потерпілої особи.

Безплідність та інші тяжкі наслідки повинні перебувати у причинному зв’язку із статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості.

Стаття 156. Розбещення неповнолітніх

1.Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2.Тісамідії, вчиненіщодомалолітньоїособиабобатьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуномчипіклувальником, особою, наякупокладенообов’язкищодо виховання потерпілого або піклування про нього, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(Стаття 156 у редакції Закону України № 600-VI від 25 вересня 2008 р.)

1.Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він спричиняє шкодунормальномуморальномутафізичномустановленнюнеповнолітніх, формуєантиморальні погляди у дитини.

2.Потерпілими від даного злочину можуть бути особи як чоловічої, так і жіночої статі, яким не виповнилося 16 років. Для відповідальності за цей злочин не має значення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості і чи давала вона згоду на вчинення щодо неї розпусних дій. Попередня поведінка потерпілої особи (зокрема, її попереднє статеве життя) на кваліфікацію дій винної особи за ст. 156 КК не впливає.

3.Об’єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку.

Розпуснідіїповинніматисексуальний характер іможутьбутиувидіфізичнихдій абоінтелектуальногорозбещення. Такідіїспрямованіназадоволеннявинноюособою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту. Однак такими діями не є протиправні природні або неприродні статеві зносини із особою, що не досягла 16 років. Відповідальність за останні передбачена статтями 152, 153, 155 КК за наявності всіх ознак злочинів, ними передбачених.

Дофізичних розпусних дійналежать непристойні доторкання достатевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, імітація статевого акту, схиляння або примушуванняпотерпілихдовчинення певних сексуальних дійміжсобою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності дитини тощо.

138

Стаття 156

Інтелектуальними розпусними діями можуть бутивипадки ознайомлення дитини із порнографічними зображеннями, відеофільмами, цинічні розмови з нею на сексуальні теми тощо. Використання в ході вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 156 і 301 КК (див. п. 17 абз. 3 ППВСУ

«Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008 р. № 5).

4.Розпусні дії щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, можуть відбуватися як за її згодою, так і з застосуванням до неї фізичної сили з метою примушення її до вчинення певних дій сексуального характеру. Якщо розпусним діям передували або вони супроводжувалися нанесенням побоїв чи мордуванням, тілесними ушкодженнями або погрозою вбивством, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 156 і статтями 121, 122, 125, 126 чи 129 КК (див. п. 17 абз. 4 зазна-

ченої Постанови).

Законструкцієюоб’єктивноїсторонирозбещеннянеповнолітніхєзлочиномзформальнимскладом, томувінвважаєтьсязакінченимзмоментувчиненнярозпуснихдій.

5.Розпусні дії з особою, яка не досягла 16-річного віку, вчинені безпосередньо передїїзґвалтуванням, насильницькимзадоволеннямстатевоїпристрастінеприродним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, з урахуванням спрямованості умислу винної особи повністю охоплюються диспозиціями відповідних частин статей 152 або 153 або ст. 155 КК і додаткової кваліфікації за ст. 156 КК не потребують (див. п. 18 зазначеної Постанови).

6.Суб’єктивна сторона. Вина – прямий умисел стосовно вчинення розпусних дій. Винна особа усвідомлює, що здійснює розпусні дії щодо іншої особи і бажає їх вчинення. Стосовно ставлення до віку потерпілої особи, то винна особа може достовірно знати або припускати, що така особа не досягла 16-ти років, або повинна була

імогла це усвідомлювати.

7.Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 156 КК, може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 16-ти років. Розпусні дії можуть бути вчинені особою чоловічоїстатіщодоособижіночої статіінавпаки, атакожміжособамиоднієїстатті.

6.У частині 2 ст. 156 КК встановлена відповідальність за наявності таких обтя-

жуючих обставин: 1) вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи; 2) батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.

Малолітня особа – див. п. 21 коментаря до ст. 152 КК. Зміст другої обставини див. у п. 8 коментаря до ст. 155 КК.

139

РОЗДІЛ V

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача

1.Перешкоджаннявільномуздійсненнюгромадяниномсвоговиборчогоправа або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень, поєднані з підкупом, обманом або примушуванням, а також ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин –

караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабообмеженням волінастрокдодвохроків, абопозбавленням волінатойсамийстрок, зпозбавленнямправаобійматипевніпосадиабозайматися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

2.Ті самі діяння, поєднані із застосуванням насильства, знищенням чи пошкодженням майна, погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна, –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

3.Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища, –

караються обмеженням волі на строк від двох до п’ яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

4.Втручанняслужбовоїособизвикористаннямслужбовогостановищауздійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом, вчинене шляхом незаконної вимоги чи вказівки з метою вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму, –

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабопозбавленнямволінастроквіддвохдоп’ ятироків, зпозбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

(Стаття 157 у редакції законів України № 3504-ІV від 23 лютого 2006 р.; № 270-VI від 15 квітня 2008 р.; № 1616-VІ від 21 серпня 2009 р.)

140