NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 149

Стаття 148. Підміна дитини

Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів, – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі

на той самий строк.

1.Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту недоторканність дитини та її нормальний розвиток. Законодавець не зазначив

удиспозиції ст. 148 КК вік або стан дитини, щодо якої можлива підміна. Тлумачення норми за сутністю її призначення та практика застосування надають підстави для судження, що під дитиною у цій статті слід розуміти, як правило, немовля – новонароджене або грудне, яке є чужим для винної особи.

2.Зоб’єктивноїсторонизлочинполягаєвпідмінічужоїдитини, наприклад, увилученні та заміні одного новонародженого або грудного немовляти іншим. Склад злочину – формальний. Вважається закінченим з моменту підміни дитини.

3.Суб’єктивна сторона. Вина – прямий умисел: особа усвідомлює, що підмінює чужу дитину, і бажає чинити саме так. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є також мотиви: корисливі (наприклад, підміна дитини для передачі іншій особі за винагороду) або інші особисті (наприклад, заміна своєї хворої дитини на чужу).

4.Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-ти років і для якої дитина є чужою. Підміна новонародженого, що мала місце через необережність, наприклад, няні або медичної сестри пологового будинку, може потягти відповідальність за ст. 140 КК за наявності всіх інших ознак цього складу злочину.

Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини

1.Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої

єлюдина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержаннялюдини, вчиненізметоюексплуатації, звикористаннямобману, шантажу чи уразливого стану особи, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2.Дії, передбаченічастиноюпершоюцієїстатті, вчиненіщодонеповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, якенеєнебезпечнимдляжиттячиздоров’япотерпілогочийогоблизьких, або з погрозою застосування такого насильства, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

3.Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпеч-

111

Розділ ІІІ. Злочини проти волі, честі та гідності особи

ним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. 1. Підексплуатацією людинивційстаттіслідрозумітивсіформисексуальноїексплуатації, використаннявпорнобізнесі, примусовупрацюабо примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягненняузлочиннудіяльність, використанняузбройнихконфліктах тощо.

2.У статтях 149 та 303 цього Кодексу під уразливим станом особи слід розуміти зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.

3.Відповідальністьзавербування, переміщення, переховування, передачуабо одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

(Стаття 149 у редакції Закону України № 3316-IV від 12 січня 2006 р.)

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини – злочин досить небезпечний для суспільства, особливо коли злочинні дії вчиняються стосовно молодих жінок і дівчат, які вербуються для роботи за кордоном і там використовуються злочинцями для сексуальної експлуатації або в інших протиправних інтересах.

Міжнародна спільнота приділяє багато уваги заходам, необхідним для боротьби з торгівлею людьми, до яких активно долучається Україна. Так, 21 вересня 2010 р. ВРУратифікувалаКонвенціюРадиЄвропипрозаходищодопротидіїторгівлілюдьми (ОВУ. – 2011. – №16. – Ст. 706). Достатньорозгалуженимєйнаціональнезаконодавство, спрямоване на боротьбу із цим суспільно небезпечним явищем. Зокрема, орга- нізаційно-правові засади та основні напрями державної політики протидії торгівлі людьми, визначені Законом України «Про протидію торгівлі людьми» від 20 вересня

2011 р. № 3739-VI (ВВРУ. – 2012. – № 19–20. – Ст. 173).

1. Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю людини. Потерпілим від злочину може бути будь-яка особа чоловічої або жіночої статі. Якщо потерпілим є неповнолітній (у віці від 14 до 18 років) або малолітній (у віці до 14 років), то дії суб’єкта злочину слід кваліфікувати відповідно за ч. 2 або ч. 3 ст. 149 КК.

112

Стаття 149

2.Об’єктивна сторона. Діяння може здійснюватися у таких формах: торгівля людьми; здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина; вербування людини; переміщення людини; переховування людини; передача людини; одержання людини.

Склад злочину – формальний. Встановлення однієї із зазначених форм діяння достатньо для констатації його об’єктивної сторони. Крім того, для вербування, переміщення, переховування, передачі та одержання людини обов’язковим є також спосіб вчинення діяння, а саме: використання суб’єктом обману, шантажу чи уразливого стану потерпілої особи.

3.Торгівля людьми – це незаконна безповоротна передача особою (продавцем) хоча б однієї людини та відповідне її одержання іншою особою (покупцем) за грошову винагороду або шляхом обміну на коштовності, дорогоцінні метали, певне майно без участі грошового еквівалента. Діяння у цій формі треба вважати закінченим з моменту одержання покупцем людини або з моменту встановлення щодо потерпілого фактичного володіння з боку особи, якій він був переданий.

4.Під здійсненням іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, слід розуміти інші, крім торгівлі людьми, випадки передачі людини однією особою та її одержання іншою особою на підставі незаконної угоди (наприклад, шляхом передання під заставу, у найм, в рахунок боргу, здійснення певних послуг матеріального чи нематеріального характеру чи взагалі без будь-якої оплати). Така передача може бути як безповоротною, так і на певний строк. Як і при торгівлі людьми, діяння у цій формі буде закінченим змоменту одержання людиниіншоюособою або змоменту встановлення над потерпілим фактичного володіння особою, якій він був переданий.

5.Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, можуть бути вчинені як із переміщенням потерпілого через державний кордон України, так і без такого переміщення. Якщо зазначені діяння супроводжуються незаконним переправленням осіб через державний кордон України, вони додатково кваліфікуються ще й за ст. 332 КК.

6.Вербування людини – це дії, пов’язані із схилянням особи працювати чи надавати послуги на певних умовах, як правило, за матеріальну винагороду. До таких дій слід віднести психічний вплив на людину у формі запрошення, умовляння чи переконання для подальшого її набору, а також сам набір потерпілого працювати чи надавати послуги за наймом. У конкретній ситуації це може виявлятися у запрошенні майбутніх жертв працювати танцівницями, офіціантками, покоївками, різноробами тощо. Діяння у цій формі слід визнавати закінченим з моменту вербування, тобто

змоменту вчинення дій, пов’язаних із набором потерпілої особи працювати чи надавати послуги на певних умовах.

7.Переміщення людини – це вчинення суб’єктом злочину будь-яких дій із переміщенняупросторіпотерпілоїособизодногомісцявінше. Якправило, переміщення людиниполягаєуїїперевезенні, тобтоколипотерпілаособапереміщуєтьсясуб’єктом злочину з використанням транспортних засобів (наприклад, винний перевозить на автомобілі потерпілого від «продавця» до «покупця»). Однак можливе переміщення людини і шляхом її пішого супроводу. Діяння у цій формі є закінченим з моменту переміщення людини суб’єктом злочину з одного місця в інше.

113

Розділ ІІІ. Злочини проти волі, честі та гідності особи

8.Переховування людини– цевчинення суб’єктомзлочинубудь-якихдій, спрямованих на те, щоб унеможливити або утруднити встановлення того, де на даний час перебуває потерпіла особа. Зокрема, такі дії можуть виражатися у триманні людини

впевнихприміщеннях, тайниках, іншихмісцях, якіунеможливлюютьабоутруднюють встановленняїїдійсногомісцезнаходження. Діянняуційформієзакінченимзмоменту переховування людини суб’єктом злочину.

9.Під передачею людини слід розуміти вчинення однією особою певних дій, пов’язанихізнаданнямпотерпілогоіншійособі(одержувачу). Цедії, яківчинюються насампередособою, якавиступаєпосередникомміжсторонаминезаконноїугодищодо людини(міжпродавцемтапокупцем). Закінченимдіянняуцьомувипадкуслідвизнати з моменту здійснення винним самої передачі людини.

10.Одержання людини. Під одержанням людини слід розуміти заволодіння людиноючиїїтриманняособою, якійлюдинабулапередана. Одержаннялюдинизавжди тісно пов’язане з її передачею та є безпосереднім наслідком останньої. Діяння у цій формі слід вважати закінченим з моменту встановлення фактичного контролю з боку одержувача над поведінкою людини, яка була йому передана.

11.Вчинення вербування, переміщення, переховування, передачі або одержання людини можливі лише шляхом використання суб’єктом злочину таких способів як:

1)обман; 2) шантаж; 3) використання уразливого стану потерпілої особи.

Під обманом слід розуміти повідомлення неправдивих відомостей (так званий активний обман) або замовчування певних відомостей, які повинні бути повідомлені винним(такзванийпасивнийобман), урезультатічогопотерпілийуводитьсявоману.

Шантаж – це психічне насильство, яке полягає в погрозі розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці.

Використання уразливого стану потерпілої особи. Відповідно до п. 2 примітки до ст. 149 КК уразливий стан – це зумовлений фізичними чи психічними властивостямиабозовнішнімиобставинамистанособи, якийпозбавляєабообмежуєїїздатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.

Для наявності в діях особи об’єктивної сторони злочину достатньо встановити використання нею при вчиненні вербування, переміщення, переховування, передачі або одержання людини хоча б одного із зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 149 КК способів. Виняткиізцьогостановлятьвипадки, колипотерпілимєособамалолітня(увіці до 14 років) чи неповнолітня (у віці від 14 до 18 років), про що зазначено у п. 3 приміткидост. 149 КК, згіднозякоювідповідальністьзавербування, переміщення, переховування, передачуабоодержаннямалолітньогочинеповнолітньогозацієюстаттею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або ж за відсутності таких способів.

12. Суб’єктивна сторона злочину. Вина – прямий умисел.

Мотиви. Торгівля людьми здійснюється із корисливих мотивів. Ця ознака суб’єктивної сторони для особи, яка продає людину, є обов’язковою. При здійсненні іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само при вербуванні, переміщенні, переховуванні, передачі або одержанні людини мотиви можуть бути різними.

114

Стаття 149

Тому для цих дій мотив є факультативною ознакою. Його встановлення має значення для оцінки ступеня суспільної небезпечності вчиненого діяння.

Мета. Для вербування, переміщення, переховування, передачі та одержання людиниобов’язковоюознакоюсуб’єктивноїсторониєметазлочину, асамеексплуатація потерпілої особи. При цьому, як випливає зі змісту підп. b ст. 3 Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги, якщо стосовно неї було використано один із таких заходів впливу: погроза застосування сили або її застосування, а також інші форми примусу; викрадення; шахрайство; обман; зловживання владою або уразливістю положення; підкуп у вигляді платежів або вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 149 КК під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусовувагітність, втягненняузлочиннудіяльність, використанняузбройнихконфліктах тощо. Важливим є те, що закон не вимагає, щоб мета експлуатації людини була досягнута. Длянаявностіскладузлочинудосить, якщоособадіялазарадиїїдосягнення.

Фактична реалізація мети експлуатації людини в деяких випадках вимагає додаткової кваліфікації (зокрема, за ст. 150 КК).

13.Суб’єктзлочину– фізичнаосуднаособа, якадосягла16-річноговіку. Зокрема, суб’єктом злочину є як особа, що передає потерпілого, так і особа, котра внаслідок здійснення із першою особою незаконної угоди одержує його. Ці особи в такому разі виступають співвиконавцями злочину.

14.У частині 2 ст. 149 КК зазначені обставини, що посилюють кримінальну відповідальність за вчинення цього злочину: здійснення злочину щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, абослужбовоюособоюзвикористанням службовогостановища, абоособою, відякої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства.

Вчиненнядій, передбачених ч. 1 ст. 149 КК, щодонеповнолітньогомаємісцетоді, коли вони вчинюються щодо осіб у віці від 14 до 18 років.

Вчинення дій щодо кількох осіб означає, що вони були вчинені стосовно двох або більше людей і такі дії являли собою єдиний злочин.

Поняття повторності злочинів та вчинення злочину за попередньою змовою гру-

пою осіб містять відповідно до ст. 32 та ч. 2 ст. 28 КК (див. коментар цих статей).

Вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища.

Цевипадкивчиненнязлочинуспеціальнимсуб’єктом– службовоюособою, якаскоює злочин, використовуючинаданіїйузв’язкузіслужбовимстановищемправачиповноваження, утомучислішляхомявноговиходузамежітакихправіповноважень. Якщо

115

Розділ ІІІ. Злочини проти волі, честі та гідності особи

торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини вчинюється працівником правоохоронного органу з використанням службового становища, то вони кваліфікуються за сукупністю ч. 2 або ч. 3 ст. 149 та за ч. 3 ст. 364 КК.

Вчинення злочину особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій за-

лежності. Матеріальна залежність – цевипадки, колипотерпілийперебуває наутриманні винного або проживає на його житловій площі тощо. Інша залежність – це поняття охоплює випадки як службової, так і іншої залежності (наприклад, залежність наркомана від особи, що надає їй наркотики).

Під насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або погрозою застосування такого насильства, слід розуміти:

а) фізичне насильство – обмеження волі (зв’язування, зачинення в певному приміщенні та ін.), нанесення ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності;

б) психічне насильство – реальна погроза застосування зазначеного фізичного насильства.

15. Частина 3 ст. 149 КК містить вказівку на вчинення дій за особливо обтяжу-

ючих кримінальну відповідальність обставин: здійснення дій, передбачених час-

тиноюпершоюабодругоюцієїстатті: щодомалолітнього, абоорганізованоюгрупою, абопоєднанізнасильством, небезпечним дляжиттяабоздоров’япотерпілогочийого близьких, або були поєднані з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Підмалолітнімрозумієтьсяособа, якійначасвчиненнящодонеїзазначенихуч. 1 або ч. 2 ст. 149 КК дій не виповнилося 14 років.

Вчинення злочину організованою групою – див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК.

Насильство, небезпечне для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або погроза застосування такого насильства може полягати у застосуванні винним привчиненнізлочину, передбаченогост. 149 КК, фізичногоабопсихічногонасильства.

Фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, охоплюються: легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження; замах на вбивство; вбивство. При цьому замах на вбивство і умисне вбивство, впливаючи на вчинене як обставини, що обтяжують відповідальність, виходить за межі складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК, і потребують додаткової кваліфікації згідно з ч. 2 або ч. 3 ст. 15 та ч. 1 або ч. 2 ст. 115 КК чи лише за відповідною частиною ст. 115 КК.

До фізичного насильства, що є особливо обтяжуючою кримінальну відповідальність обставиною цього злочину, також належить насильство, яке реально не спричинило шкоди життю, але було небезпечним для життя в момент його заподіяння, тобто в момент його застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілого (наприклад, скидання з висоти чи транспорту, що рухається; здавлення шиї; застосування електроструму тощо).

Психічне насильство при вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК, виражається в погрозі заподіяти зазначене фізичне насильство, у тому числі і в погрозі

116

Стаття 15014

вбивством. При цьому погроза повинна мати реальний характер і сприйматися потерпілим як така, що дійсно може бути реалізована.

Тяжкими наслідками вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК, можуть бути спричинення смерті потерпілому через необережність (наприклад, внаслідок нанесення тяжких тілесних ушкоджень), його самогубство, тяжка хвороба, у тому числі психічна, залишення потерпілого після використання в небезпечному для життя стані тощо. До тяжких наслідків, які є обставиною, що обтяжує відповідальність, можна віднести лишеті, щодояких винний, який вчинив передбачені вч. 1 абоч. 2 ст. 149 КК дії, мав умисну або необережну форму вини.

16. Торгівлялюдьмиабоіншанезаконна угодащодолюдиниможутьсупроводжуватися вчиненням або мати своїм наслідком вчинення інших злочинів, що виходить за межі складу злочину, передбаченого ст. 149 КК. У таких випадках дії особи слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (зокрема, за статтями 142, 143, 144, 146, ч. 2 ст. 173 КК та ін.).

Стаття 150. Експлуатація дітей

1.Експлуатаціядитини, яканедосяглавіку, зякогозаконодавствомдозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці –

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2.Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, –

караютьсяпозбавленнямволінастроквіддвохдоп’ятироківзпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, –

караютьсяпозбавленнямволінастроквідп’ятидодесятироківзпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 150 у редакції Закону України № 3571-VI від 5 липня 2011 р.)

1.Безпосереднім об’єктомзлочину, передбаченого цієюстаттею, єсуспільні відносини, що забезпечують особисту волю дитини, її фізичне і психічне здоров’я. Потерпілою особою є дитина, яка не досягла віку, з якого законодавством про працю дозволяється працевлаштування. Умови залучення неповнолітніх до праці викладені

уст. 188 КЗпПУ.

2.З об’єктивної сторони цей злочин полягає в експлуатації дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці. Це, наприклад, використання праці підлітка підприємцем у своїй майстерні без належної оплати або використання підлітка для миття автомашин, що

117

Розділ ІІІ. Злочини проти волі, честі та гідності особи

знаходяться настоянці, звилученням уньогоповністюабовбільшійчастині отриманої від клієнтів винагороди.

Склад злочину – формальний. Злочин є закінченим з моменту вчинення діяння.

3.Суб’єктивна сторона злочину. Вина – прямий умисел. Особа усвідомлює, що експлуатує дитину і бажає цього.

4.Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. Якщо зазначені

уст. 150 КК діяння вчинить службова особа, то її дії кваліфікуються за сукупністю ст. 150 та відповідно за статтями 364, 3641, 365 або 3651 КК, якщо діяння, передбачені останніми статтями, містять всі ознаки складу злочину.

5.У частині 2 ст. 150 КК зазначені такі обставини, що обтяжують криміналь-

ну відповідальність: вчинення злочину щодо кількох дітей або якщо була спричинена істотна шкода для здоров’я, фізичного розвитку чи освітнього рівня дитини, або якщо дії, зазначені в ч. 1 ст. 150 КК, були поєднані з використанням дитячої праці на шкідливому виробництві.

Експлуатація кількох дітей означає, що винна особа використовує одночасно або в різний час працю двох або більше підлітків, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування.

Істотна шкода для здоров’я дитини. Це випадки спричинення з необережності потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження під час або внаслідок експлуатації його праці. Умисне спричинення тілесних ушкоджень дитині, наприклад, з метою примусити працювати або як покарання за недоброякісно виконану роботу потребує кваліфікації за сукупністю ч. 2 ст. 150 КК та відповідно за статтями 121, 122 або 125 КК.

Істотноюшкодоюдляфізичногорозвиткудитинивизнаютьсявипадкисуттєвого гальмування або припинення взагалі її фізичного розвитку.

Істотною шкодою для освітнього рівня дитини слід визнавати випадки тривалого припинення навчання дитини у школі, що призвело до суттєвого відставання її освітнього рівня від однолітків.

Для з’ясування показників, що свідчать про настання зазначених видів шкоди, необхідно призначати відповідну судову експертизу.

Шкідливе виробництво – це певні роботи або види виробничої діяльності, які

уфізичному або моральному відношенні є шкідливими для неповнолітніх. До таких відносять не тільки безпосередньо шкідливі, а й важкі роботи або роботи з небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх

(Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 46 // Бюл. зак-ва. – 1999. – № 12: Охорона праці в Україні. – С. 258–325). Визнання виробництва шкідливим для дитини, праця якої використовується, встановлюється на підставі законодавства про працю.

6.Частиною 3 ст. 150 КК передбачена особливо обтяжуюча кримінальну від-

повідальність обставина – вчинення дій, зазначених у ч. 1 або ч. 2 організованою групою (див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК).

118

Стаття150114

Стаття 1501. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

1.Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб) –

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2.Ті самі дії, вчинені щодо чужої малолітньої дитини або пов’язані із застосуваннямнасильствачипогрозоюйогозастосування, атаксамовчиненіповторно або особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених статтями 150, 303, 304 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою осіб, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

(Кодекс доповнено статтею 1501 згідно із Законом України № 894-VI від 15 січня 2009 р.; із змінами внесеними законами України № 969-VI від 17 лютого 2009 р. та

№3571-VI від 5 липня 2011 р.)

1.Основним безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують право кожної людини на свободу, повагу її честі та гідності. Додатковим безпосереднім об’єктом може, зокрема, виступати здоров’я малолітньої особи (частини 2 і 3 ст. 1501 КК). Потерпілим від злочину є лише малолітня дитина, тобто особа у віці до 14 років. При цьому за ч. 1 ст. 1501 КК нею може бути лише своя, а за частинами 2, 3 – як своя, так і чужа щодо суб’єкта злочину малолітня дитина.

2.З об’єктивної сторони злочин полягає у використанні батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. З урахуванням змісту ч. 1 ст. 1501 КК під жебрацтвом слід розуміти систематичне (не менше трьох разів протягом нетривалого проміжку часу) випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб. При використанні малолітньої дитини для заняттяжебрацтвомсуб’єктзлочинунездійснюєбезпосереднійвпливнасвідомістьтаволю потерпілоїособизметоювикликатиунеїрішучість(бажання) займатисяжебрацтвом, а лише використовує малолітнього як своєрідне «знаряддя» при випрошуванні майна у сторонніх осіб (наприклад, використання немовляти при випрошуванні грошей уперехожих). Уразі встановлення зазначеного впливудії винногослід кваліфікувати незаст. 1501, азач. 2 ст. 304 КК(втягненнямалолітньоїособиузаняттяжебрацтвом).

3.За конструкцією об’єктивної сторони склад злочину є формальним, а тому він вважається закінченим з моменту вчинення діяння, а саме використання винною особою малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

4.Суб’єктивна сторона злочину. Вина – прямий умисел. Обов’язковою ознакою є мета злочину, котра поділяється на початкову (використати потерпілу особу для

119

Розділ ІІІ. Злочини проти волі, честі та гідності особи

заняттяжебрацтвом) такінцеву(отримативідтакоговикористання малолітньоїдитини прибуток). Фактична реалізація кінцевої мети злочину для застосування ст. 1501

ККне вимагається. Мотив – корисливий.

5.Суб’єкт злочину. За частиною 1 ст. 1501 КК суб’єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише батьки (батько чи мати) малолітньої дитини, а також особи, які їх замінюють (зокрема, дід або баба дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі, опікун, патронатнийвихователь, прийомнібатьки– статті167, 170, 243, 252, 2561, 2562 та ін. СК). За частинами 2 та 3 ст. 1501 КК суб’єктом злочину може бути будь-яка фізична осудна особа, котра досягла 16-річного віку.

6.Обставини, щообтяжуютькримінальнувідповідальність. Частина2 ст. 1501

ККпередбачає вчинення дій щодо чужої малолітньої дитини або пов’язані із застосуваннямнасильствачипогрозоюйогозастосування, атаксамовчиненіповторноабо особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 150, 303, 304 КК, або за попередньою змовою групою осіб.

7.До обставин, що особливо обтяжують кримінальну відповідальність (ч. 3

ст. 1501 КК), законодавець відносить вчинення злочину організованою групою (див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК), а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені середньої тяжкості (див. коментар до ст. 122 КК) чи тяжкі тілесні ушкодження

(див. коментар до ст. 121 КК).

Стаття 151. Незаконне поміщення в психіатричний заклад

1. Поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи – караєтьсяарештомнастроквідтрьохдошестимісяцівабообмеженнямволі

настрокдодвохроків, абопозбавленнямволінатойсамийстрок, зпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, що спричинило тяжкі наслідки, – караєтьсяпозбавленнямволінастроквіддвохдоп’ятироківзпозбавленням

права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.Незаконне поміщення впсихіатричний заклад становить спеціальний виднезаконного позбавлення волі. Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю особи, її гідність та недоторканність. Потерпілим від злочину є тільки психічно здорова людина (ст. 14 Закону України «Про психіа-

тричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. // ВВРУ. – 2000. – № 19. – Ст. 143).

2.З об’єктивної сторони цей злочин полягає у незаконному поміщенні в психіатричний заклад завідом психічно здорової особи на стаціонарне обстеження або лікування. Способивчиненнядіяння можутьбутирізними: насильство, обман, службове підроблення тощо. Місцем, куди поміщається потерпілий, є стаціонарний психіатричний заклад. Ця ознака є обов’язковою для об’єктивної сторони складу злочину. Це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов’язана з наданням психі-

120