NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 175

Під невиплатою заробітної плати, стипендії чи пенсії слід розуміти неповну або несвоєчаснувиплатугромадянамзазначенихвидіввиплат. Невиплатаякознакаданого злочину має місце там, де вона: а) є безпідставною; б) триває більше ніж один місяць.

Заробітна плата – це винагорода угрошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу згідно з існуючими нормами праці.

Пенсія – це форма соціального забезпечення, яка передбачає платіж, встановлений докінцяжиттяабонатривалийстрокдлянепрацездатнихгромадян, атакождляінших громадян, що мають право на пенсію. Відповідальність за ст. 175 КК настає за невиплату будь-якого виду пенсій, встановленого громадянину відповідно до закону.

Стипендія – це вид соціальної виплати, який встановлюється студентам, аспірантам, учням навчальних закладів, а також деяким іншим категоріям громадян з метою їхнього матеріального забезпечення та соціального захисту. Відповідальність за ст. 175 КК тягне за собою невиплату будь-якого виду стипендії.

Під іншою встановленою законом виплатою слід розуміти будь-які інші, крім заробітної плати, стипендії і пенсії, виплати громадянам, що здійснюються на регулярній основі (щомісячно), наприклад, соціальна допомога по догляду за дитиною, доплати і компенсації громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та ін.

5.Злочин вважається закінченим, якщо після закінчення строків, указаних у законі, заробітна плата, стипендія або пенсія не були виплачені громадянам, і невиплата становить більше ніж за один місяць.

6.Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом.

7.Суб’єкт злочину спеціальний: керівник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності.

8.Частина 2 ст. 175 КК передбачає відповідальність за те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для цих виплат. Під нецільовим використанням коштів розуміють використання коштів, що призначалися на виплату заробітної плати, пенсії, стипендії на інші заходи, які не пов’язанізуказанимивиплатами, наприклад, використаннякоштівізфондівзарплати для придбання обладнання, для ремонту приміщення, оплати оренди, послуг тощо.

У тих випадках, коли предметом нецільового використання були бюджетні кошти

увеликому чи особливо великому розмірі, вчинене утворює одиничний складений злочин і додаткової кваліфікації за ст. 210 КК не потребує.

Якщо нецільове використання зазначених коштів було пов’язане із вчиненням іншогозлочину, наприклад, розкраданняммайна, зловживаннямвладоючислужбовим становищем, службовим підробленням, то вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: ст. 175 і статей 191, 364, 366 КК.

9.Частина 3 ст. 175 КК містить заохочувальну норму і передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила цей злочин. Звільненнявідкримінальноївідповідальностіутакомувипадкуможливезанаявностідвох умов: а) особаздійснилавиплатузаробітноїплати, стипендії, пенсіїчиіншоївстановленої законом виплати громадянам; б) це було зроблено до притягнення її до кримінальної відповідальності.

181

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав

1.Незаконне відтворення, розповсюдження творівнауки, літературиімистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіота відеокасетах, дискетах, інших носіяхінформації, абоіншеумиснепорушенняавторськогоправаісуміжнихправ, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, –

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абопозбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

2.Тісамідії, якщовонивчиненіповторно, абозапопередньоюзмовоюгрупою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, –

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

3.Дії, передбачені частинамипершоюабодругоюцієїстатті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, –

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумівдоходівгромадянабопозбавленнямволінастроквідтрьохдошестироків,

зпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю настрокдотрьохроківабобезтакоготазконфіскацією тазнищенням всіхпримірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.

Примітка. У статтях 176 та 177 цього Кодексу матеріальна шкода вважаєтьсязавданоювзначномурозмірі, якщоїїрозмірудвадцятьібільшеразівперевищуєнеоподатковуваниймінімумдоходівгромадян, увеликомурозмірі– якщо

їїрозмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі – якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття176 уредакціїзаконівУкраїни№850-IV від22 травня2003 р., №3423-IV від 9 лютого 2006 р. та № 1111-V від 31 травня 2007 р.)

1.У пункті 1 ст. 54 Конституції України зазначено, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуаль-

182

Стаття 176

ної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Суспільна небезпечність злочину, передбаченого у ст. 176 КК, полягає у заподіянні шкоди суспільним відносинам, які пов’язані з використанням авторського і суміжних прав.

2.Диспозиціяданоїстаттієбланкетною, томудляз’ясуванняознакцьогозлочину слід звертатися до Закону України «Про авторське право і суміжні права» у редакції від 11 липня 2001 р. № 2627-ІІІ (ВВРУ. – 2001. – № 43. – Ст. 214) зі змінами на 13

січня 2011 р. (ВВРУ. – 2011. – № 32) та ЦК.

3.Згідно з цими законами авторські права – це особисті немайнові, а також майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Доособистихнемайновихправналежать: правовимагативизнаннясвогоавторства; право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені; право вибору псевдоніма; право протидіяти будь-якому спотворенню, перекрученню творів; право на обнародування.

До майнових прав належать: право використання (у тому числі продаж, прокат, здача в найом тощо), відтворення, публічного виконання, показу, право на переклад, на імпорт творів науки, літератури, мистецтва.

Охороні підлягають як опубліковані, так і неопубліковані твори в галузі науки, літературиімистецтва, незалежновідїхпризначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), а також способу відтворення, які виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.

Суміжні права– цеправавиконавців, виробників фонограм іорганізацій мовлення, пов’язані з використанням цих творів на законних умовах.

4.Відповіднопредметомпорушенняавторськогоправа(абосуміжнихправ) єтвори літератури, науки, мистецтва: опубліковані чи неопубліковані музичні твори (з текстом і без тексту), скульптури, картини, ілюстрації, перекази, фотографії, комп’ютерні програми тощо, а предметом порушення суміжних прав – виконання, фонограми, відеограми, програми мовлення.

Обов’язкові ознаки предмета: 1) він не має належати винному (або належати не

вповному обсязі); 2) має виражатися в об’єктивній (матеріальній) формі: рукописного, машинописного, друкованого тексту, нотномузаписі, фонограмі, відеограмі, будьякому електронному записі тощо; 3) він має бути новим і оригінальним.

Не є предметом цього злочину повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації, твори народної творчості, атакожофіційнідокументи(закони, укази, постанови, судовірішеннятощо), державні символи та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки), затверджені державними органами.

Перелікосіб, якимнадаєтьсяохоронаавторськихправ, викладенийустаттях7 та 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права». До таких осіб належать: 1) автори незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об’єктивній формі на території України; 2) автори, твори яких вперше опубліковані в іншій країні та про-

183

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

тягом 30 днів після цього опубліковані в Україні незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора; 3) автори, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їх твори.

Термін охорони цих прав згідно зі ст. 28 Закону України «Про авторське право ісуміжніправа» зазагальнимправиломєдовічнимідієпротягом70 роківпіслясмерті автора.

5.Об’єктивна сторона даного злочину передбачає встановлення трьох обов’язкових ознак: діяння, його наслідків і причинного зв’язку між ними. Діяння

вцьому злочині може виразитись у 1) незаконному відтворенні або 2) розповсюдженні творів науки, літератури, мистецтва (наприклад, виставка картин без відома автора), комп’ютерних програм і баз даних, незаконному відтворенні, розповсюдженні виконань фонограм, відеограм і програм мовлення; 3) незаконному їх тиражуванні та розповсюдженні на аудіота відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, а також 4) іншому умисному порушенні авторського або суміжних прав (наприклад, виконання, оприлюднення, опублікування, показ, сповіщення, створення похідного товару та ін.).

Відтворення – це виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми в будь-якій матеріальній формі, у тому числі у звуко- й відеозаписі, а також запис твору або фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина.

Під розповсюдженням слід розуміти будь-які дії, що спрямовані на доведення об’єкта, наякий поширюється авторське право, довідома суспільства беззгодисамого автора.

Виконання – це публічне виконання ролі, співання, читання, декламування, гра на музичномуінструментіабовідтвореннябудь-якиміншимспособомтворівлітератури чи мистецтва.

Оприлюдненням твору є дія, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалося.

Опублікування – цевипуск вобіг примірників творучифонограми беззгодиавтора. Підопублікуваннямрозумієтьсятакожнаданнядоступудотвору, фонограмичерез електронні системи інформації.

Показ – будь-яка незаконна демонстрація оригіналу або примірника творів, виконань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані.

Підіншимумиснимпорушеннямавторськихісуміжнихправ, наприклад, розуміють створення похідного твору, який є продуктом інтелектуальної творчості: переклад, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інші переробки творів тощо.

6.Якщо предмет, щодо якого порушені авторські права (або суміжні права), викрадений (наприклад, викрадено картину) або знищений (наприклад, розбито скульптуру), то такі діяння кваліфікуються за статтями про злочини проти власності (статті 185 або 194 КК). Але якщо таке викрадення вчинене для подальшого плагіату, то кваліфікація настає за сукупністю злочинів – за ст. 176 КК і, наприклад,

ст. 185 КК.

184

Стаття 177

7.Даний злочин має матеріальний склад. Наслідок, як обов’язкова ознака об’єктивноїсторони, полягаєвзаподіянніматеріальноїшкодиузначномурозмірі. Під цим розміром матеріальної шкоди, згідно з приміткою до ст. 176 КК, вважається її розмір, який у двадцять і більше разів перевищує н. м. д. г.

8.Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння матеріальної шкоди. Обов’язковоюознакоюоб’єктивноїсторонизлочинуєпричиннийзв’язокміждіянням

івказаним наслідком.

9.Суб’єктивна сторона даного злочину – прямий умисел. Винний усвідомлює, що він своєю дією порушує авторські або суміжні права, які охороняються Законом; передбачає заподіяння матеріальної шкоди відповідним особам і бажає настання цих наслідків.

Мотиви можуть бути різними: користь, кар’єризм, помста, заздрість тощо, однак на кваліфікацію вони не впливають.

10.Суб’єкт злочину – загальний: будь-яка особа, що досягла 16-ти років, у тому числі і сам автор, у випадку, коли ним, наприклад, приховано співавторство іншої особи.

11.У частині 2 ст. 176 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені: а) повторно або б) завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, тобто якщо вартість предметів або сума доходу у двісті і більше разів перевищує н. м. д. г.

Про поняття повторності див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК.

12.У частині 3 ст. 176 КК визначена відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені: а) спеціальним суб’єктом – службовою особою з використанням службового становища (наприклад, мало місце примушуваннядоспівавторства твору, створеного підлеглим; виключення особизколаспівавторівтощо); б) організованоюгрупою(пропоняттяорганізованоїгрупидив. коментар до ст. 28 КК); в) якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, тобто якщо цей розмір у тисячу і більше разів перевищує н. м. д. г. При визначенні розміру завданої шкоди обов’язково враховувати Прикінцеві положення (розд. XIX) щодо застосування підп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПдК та РКСУ від 22 травня 2008 р.

№10-рп/2008.

Стаття 177. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію

1. Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, –

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням відповідної

185

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

2.Тісамідії, якщовонивчиненіповторно, абозапопередньоюзмовоюгрупою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, –

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

3.Дії, передбачені частинамипершоюабодругоюцієїстатті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, –

караютьсяштрафомвіддвохтисячдотрьохтисячнеоподатковуванихмінімумів доходівгромадянабопозбавленнямволінастроквідтрьохдошестироків, зпозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьохроківабобезтакоготазконфіскацієютазнищеннямвідповідноїпродукціїта знарядьіматеріалів, якіспеціальновикористовувалисядляїївиготовлення.

(Стаття177 уредакціїзаконівУкраїни№850-IV від22 травня2003 р., №3423-IV від 9 лютого 2006 р. та № 1111-V від 31 травня 2007 р.)

1.Суспільна небезпечність цього злочину полягає у спричиненні шкоди суб’єктивним правам автора в галузі промислової власності, як-от: праву володіння, розпорядження та користування результатом своєї творчості в будь-якій сфері промисловості чи господарської діяльності. Саме право на творчість дозволяє визначити промислову власність як один із видів інтелектуальної власності.

2.Диспозиціяданоїстаттієбланкетною, томудляз’ясуванняознакцьогозлочину слід звертатися до законів України, які регулюють суспільні відносини з приводу права на об’єкти промислової власності: «Про охорону прав на промислові зразки»

вредакції від 15 грудня 1993 р. № 3688-ХІІ (ВВРУ. – 1994. – № 7. – Ст. 34) зі змінами на 22 травня 2003 р. (ВВРУ. – 2003. – №35. – Ст. 271), «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» у редакції від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХІІ (ВВРУ. – 1994. –

№ 7. – Ст. 36) зі змінами на 10 квітня 2008 р. (ВВРУ. – 2008. – № 23. – Ст. 217) та

«Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від 1 червня 2000 р. № 1771-ІІІ (ВВРУ. – 2000. – № 37. – Ст. 307) зі змінами на 14 квітня 2009 р. (ВВРУ. – 2009. – № 36–37. – Ст. 513) та ЦК.

3.Предметом даного злочину є винахід, корисна модель, промисловий зразок, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин, раціоналізаторська пропозиція. За своїм змістом вони всі передбачають творче вирішення технічного, технологічного, художньо-конструктивного завдання в будь-якій сфері діяльності.

Винахід – це технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизна, винахідницький рівень і промислова придатність). Об’єктом винаходуможебути: продукт(пристрій, речовина, штаммікроорганізму, культураклітин рослин і тварин тощо); спосіб; застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.

186

Стаття 177

Кориснамодель– новеіпромисловепридатнеконструктивневиконанняпристрою. Об’єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Підпромисловимзразкомслід розумітирезультаттворчоїдіяльності людиниугалузі художнього конструювання. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. До них належать знаки для товарів, послуг тощо.

Топографія інтегральних мікросхем – це зафіксоване на матеріальному носії про- сторово-геометричне розміщення сукупності елементів мікросхеми.

Сортом рослин є штучно відібрана сукупність рослин у межах того самого ботанічного таксону з притаманними їм біологічними ознаками і властивостями, що характеризують їх спадковість. Категоріями сорту є клон, лінія, гібрид, популяція.

Раціоналізаторська пропозиція є визнана юридичною особою пропозиція щодо технологічного (технічного) або організаційного рішення в будь-якій сфері її діяльності.

4.Правоваохороназазначенимпредметамнадаєтьсявтомувипадку, коливонине суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі, а також мають ознаку істотної новизни, дають позитивний ефект і не належать винному.

Авторство (право власності) на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом, який є охоронним документом, що закріплює пріоритет цих прав.

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років, а на корисну модель – 10 років з моменту подання заявки до відповідної установи.

5.Об’єктивна сторона складається з трьох обов’язкових ознак:

1)незаконного використання зазначених предметів, привласнення авторства на них або іншого умисного порушення права на ці об’єкти, 2) наслідку у вигляді матеріальної шкоди у значному розмірі та 3) причинного зв’язку між ними.

Про поняття незаконного використання див. коментар до ст. 176 КК. Це, наприклад, створення похідного твору, який є продуктом інтелектуальної творчості: переклад, адаптація, обробка тощо, або оголошення, розповсюдження, демонстрація чи інше доведення до відома сторонніх осіб суті винаходу або раціоналізаторської пропозиції без згоди власника.

Під привласненням авторства слід розуміти оформлення в повному обсязі або частково відповідних реєстраційних документів на чужі права інтелектуальної власності під своїм прізвищем; реєстрація під своїм прізвищем предмета інтелектуальної власності, створеного у співавторстві з іншими особами, без позначення цього.

Інше умисне порушення прав на зазначені у диспозиції цієї статті об’єкти інтелектуальної власності охоплює будь-які інші умисні дії, спрямовані на порушення цих прав, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України, наприклад, використання без дозволу автора під час оформлення відповідного патенту відомостей, які містяться в опублікованій для цього заявці, за умови, що винна особа знала або одержала письмове повідомлення із зазначенням номера заявки.

187

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

Не визнаються незаконним використанням дії особи, яка до дати подання до установи заявки про надання патенту або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому винаходу (корисній моделі), чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання. Не визнається також порушенням прав використання запатентованого винаходу (корисної моделі) і в деяких інших випадках: у конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває

уводах, повітряному просторі чи на території України; без комерційної мети; з науковою метою або у порядку експерименту; за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо); при разовому виготовленні ліків в аптеках за рецептом лікаря; введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника (наприклад, за рішенням суду за умовами, передбаченими ст. 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

Під наслідком незаконного використання слід розуміти завдання власнику матеріальної шкоди у значному розмірі, яка згідно з приміткою до ст. 176 КК у двадцять і більше разів перевищує н. м. д. г. Наприклад, неотримання авторського гонорару за наступнийпродажабоздачувнайом, збиткивідпрограноїконкурентноїборотьбиабо шкоди іміджу тощо.

6.Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння матеріальної шкоди. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину є встановлення причинного зв’язку між діянням і вказаним наслідком.

7.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел. Винний усвідомлює, що він незаконно використовує винахід, корисну модель, промисловий зразок та інші предмети, права на які охороняються відповідними законами, передбачає заподіяння матеріальної шкоди відповідним особам і бажає настання цих наслідків.

Мотиви можуть бути різними: користь, кар’єризм, помста, заздрість тощо і на кваліфікацію не впливають.

9.Суб’єкт злочину – загальний: будь-яка особа, що досягла 16-ти років, у тому числі і сам автор у випадках, коли, наприклад, вказані дії не були узгоджені з іншими співавторами.

10.Частина 2 ст. 177 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені: а) повторно (див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК), або б) за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК), або в) завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, під яким згідно з приміткою до цієї статті розуміється розмір, що у двісті і більше разів перевищує н. м. д. г.

11.У частині 3 ст. 177 КК визначена відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені: а) спеціальним суб’єктом – службовою особою з використанням службового становища; б) організованою групою; в) якщо вонизавдалиматеріальноїшкодивособливовеликомурозмірі, тобтоякщоцейрозмір

утисячу і більше разів перевищує н. м. д. г.

188

Стаття 178

Стаття 178. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

Пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку – караєтьсяштрафомдотрьохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадянабогромадськимироботаминастроквідшістдесятидодвохсотсорокагодин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох

років, або позбавленням волі на той самий строк.

(Стаття 178 у редакції Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.)

Суспільна небезпечність злочинів, передбачених у статтях 178–181 КК, полягає в їх посяганні на свободу совісті як основної свободи людини.

Право на свободу совісті та віросповідання передбачено чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано ВРУ (Конвенція про захист прав людинитаосновнихсвобод, ст. 9), нормами Конституції – ОсновногоЗаконуУкраїни (ст. 35), законами України (Закон України «Про свободу совісті та релігійні організа-

ції», ст. 3).

1.Основним безпосереднім об’єктом пошкодження релігійних споруд чи культових будинків є безперешкодне проведення особами релігійних заходів (обрядів та зібрань), а додатковим обов’язковим об’єктом – відносини власності.

Предметзлочину– релігійнаспоруда(культовийбудинок), якоюєбудоварелігійного (обрядового) призначення, як правило, із внутрішнім приміщенням.

2.Злочин, що розглядається, відносять до злочинів із матеріальним складом, його об’єктивнасторона– будь-якедіяння(діячибездіяльність), щопризвелодопошкодженнячизруйнуваннярелігійноїспорудиякнаслідку суспільнонебезпечного посягання.

Спосіб вчинення злочину (механічний, фізичний, хімічний тощо) та розмір матеріальної шкоди, яку спричинив злочин, на кваліфікацію не впливають.

Уразі вчинення пошкодження чи зруйнування загальнонебезпечним способом, або якщо це спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, відповідальність настає за сукупністю злочинів – за ст. 178 і ч. 2 ст. 194 КК чи ст. 196 КК.

Наслідками суспільно небезпечного діяння особи є: 1) пошкодження релігійної споруди; 2) зруйнування релігійної споруди.

Під пошкодженням у ст. 178 КК розуміється приведення споруди до її часткової непридатності, тобто якщо зберігається можливість її відновлення як релігійної.

Зруйнування – це стан споруди, при якому неможливе її цільове використання черезприведенняїїдоповноїнепридатності– втратиспорудоюякостіпредметакультового призначення.

Об’єктивна сторона має місце лише у випадку, коли саме в результаті суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності) винного настав хоча б один із наслідків, передбачених диспозицією ст. 178 КК.

Пошкодження чи зруйнування пам’ятки історії або культури, що використовується як приміщення культового призначення, тягне за собою додаткову кваліфікацію за відповідною частиною ст. 298 КК.

189

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини...

Місцем скоєння злочину, як правило, є місцезнаходження споруди.

Час вчинення злочину не впливає на його кваліфікацію, але якщо злочин був розпочатий під час здійснення релігійного обряду чи суспільно небезпечні наслідки настали до здійснення запланованого обряду, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 178 і ч. 1 ст. 180 КК.

3.Суб’єктивнастороназлочину– умисна абозмішана форма вини: прямий умисел щодо діяння (дії чи бездіяльності) та умисел або необережність щодо наслідків діяння.

При умислі винний усвідомлює, що безпосередньо чи опосередковано негативно впливає на предмет злочину, передбачає, що в результаті його діяння релігійна споруда (культовий будинок) буде ушкоджено або зруйновано, і бажає або свідомо допускає настання такого наслідку.

Якщо при пошкодженні чи зруйнуванні релігійної споруди загальнонебезпечним способом особа бажала або свідомо допускала настання тяжких наслідків, вчинене потрібно кваліфікувати також за ч. 2 ст. 194 КК і за відповідною статтею КК, що передбачає відповідальність за злочини проти життя та здоров’я людини. Так, за наявності умислу на позбавлення життя людини при підпалюванні релігійної споруди відповідальність настає за ст. 178, ч. 2 ст. 194 і відповідною частиною (пунктом)

ст. 115 КК.

Мотив злочину не впливає на його кваліфікацію, але наявність хуліганського мотиву вимагає додаткової кваліфікації за ст. 296 КК як хуліганства, що призвело до пошкодження релігійної споруди. Встановлення релігійного мотиву вчинення злочину свідчить про прямий умисел на вчинення злочину проти свободи совісті

іза наявності об’єктивних ознак потребує додаткової кваліфікації за статтями 179 чи 180 КК.

Злочин може мати різну мету вчинення – помсту, «спасіння» тощо. Злочинець моженематинаметіперешкоджанняздійсненнюрелігійногообрядушляхомвчинення суспільно небезпечного діяння, але наявність такої мети свідчить про прямий умиселнавчиненнязлочину, передбаченого ст. 180 КК, анаявністьметиосквернення релігійної святині – ст. 179 КК і потребує додаткової кваліфікації як замах на перешкоджання здійсненню релігійного обряду або як осквернення релігійної святині.

Наявність мети – ослаблення внутрішньої безпеки держави – свідчить про вчинення диверсії (ст. 113 КК) – злочину проти основ національної безпеки України.

При змішаній формі вини особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає, що в результаті її дії чи бездіяльності буде пошкоджена чи зруйнована релігійна споруда, але легковажно розраховує на відвернення таких наслідків, або не передбачає настання цих наслідків, хоча повинна і могла їх передбачити.

5.Суб’єктзлочину– приватнаособа, якадосягла16-тироків. Якщопошкодження чируйнуваннясталосяврезультатідіяння, вчиненогослужбовоюособою, скоєнеслід кваліфікувати засукупністюзлочину, передбаченого ст. 178, ізлочину, передбаченого розд. XVII Особливої частини КК «Злочини в сфері службової діяльності» – статті

364, 3641, 365, 3651, 3652 чи ст. 367 КК.

190