NPK_do_KK_Ukrayini_T_1_Tatsiy

Національна академія правових наук України Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Науково-практичний коментар

У двох томах

Том 1

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

За загальною редакцією: академіка Національної академії наук України, академіка Національної академії правових наук України, професора В. Я. Тація;

Генерального прокурора України, доктора юридичних наук В. П. Пшонки;

академіка Національної академії правових наук України,

професора В. І. Борисова; професора В. І. Тютюгіна

5-те видання, доповнене

Харків «Право»

2013

УДК 343(477)(094.4) ББК 67.9(4УКР)308я2

К82

Авторський колектив:

Ю. В. Баулін, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України; В. І. Борисов, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України; С. Б. Гавриш, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України; І. О. Зінченко, кандидат юридичних наук, доцент; Л. М. Кривоченко, кандидат юридичних наук, професор; О. М. Лемешко, кандидат юридичних наук, доцент; В. А. Ломако, кандидат юридичних наук, професор; Р. С. Орловський, кандидат юридичних наук, доцент; М. І. Панов, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України; Ю. А. Пономаренко, кандидат юридичних наук, доцент; В. П. Пшонка, доктор юридичних наук; І. В. Самощенко, кандидат юридичних наук, доцент; В. В. Сташис , професор, академік Національної академії правових наук України; В. Я. Тацій, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії наук України, академік Національної академії правових наук України; В. П. Тихий, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України; В. І. Тютюгін, кандидат юридичних наук, професор; О. В. Ус, кандидат юридичних наук, доцент

Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. К82 В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – 5-тевид., допов. – Х. : Право, 2013.

ISBN 978-966-458-427-9

Т. 1 : Загальначастина/ Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгінтаін. – 2013. – 376 с.

ISBN 978-966-458-425-5

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України підготовлений науковцями Національної академії правових наук України і Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». У ньому на основі досягнень сучасної теорії кримінального права з урахуванням судової практики коментуються положення Кримінального кодексу України, що прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. і є чинним з 1 вересня 2001 р.

Авторами враховані законодавчі зміни, які були внесені до Кримінального кодексу України станом на 1 січня 2013 р., прийняті на цей час рішення Верховного Суду України, обов’язкові для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідні кримінальноправові норми, та для всіх судів України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Положення Коментаря спираються на приписи Кримінального процесуального кодексу України, прийнятого Верховною Радою України 13 квітня 2012 р.

Коментар складається з двох томів. Перший том містить тлумачення норм та інститутів Загальної частини КК України.

Для суддів, працівників прокуратури, органів внутрішніх справ, Служби безпеки, податкової міліції, інших правоохоронних органів, адвокатів, наукових працівників, а також викладачів, аспірантів і студентів вищих юридичних навчальних закладів. Стане у пригоді всім, хто цікавиться питаннями кримінально-правової охорони людини, суспільства і держави.

	УДК 343(477)(094.4)
	ББК 67.9(4УКР)308я2
ISBN 978-966-458-425-5 (т. 1)	© Баулін Ю. В., Борисов В. І., Тютюгін В. І. та ін., 2013
ISBN 978-966-458-427-9	© Вид. дім «Ін Юре», 2003
	© ТОВ «Одіссей», 2004, 2006, 2008
	© Видавництво «Право», 2013

	АВТОРИ РОЗДІЛІВ ТА СТАТЕЙ
Розділ І	статті 1, 2 – В. Я. Тацій
Розділ ІІ	статті 3–5 – В. І. Борисов, Ю. А. Пономаренко
	статті 6–10 – В. І. Борисов
Розділ ІІІ	статті 11, 12 – Л. М. Кривоченко, Р. С. Орловський
	статті 13–17 – В. П. Тихий
Розділ ІV	статті 18–22 – В. Я. Тацій
Розділ V	стаття 23, пп. 1–3 – В. А. Ломако
	стаття 23, пп. 4–7 – Л. М. Кривоченко, Р. С. Орловський
	стаття 24 – В. А. Ломако
	стаття 25, пп. 1–7 – В. І. Борисов
	стаття 25, пп. 8–9 – Л. М. Кривоченко, Р. С. Орловський
Розділ VІ	статті 26–31 – М. І. Панов
Розділ VІІ	статті 32–35 – І. О. Зінченко
Розділ VІІІ	статті 36–39, 41 – Ю. В. Баулін
	статті 40, 42, 43 – О. М. Лемешко
Розділ ІХ	статті 44–49 – Ю. В. Баулін
Розділ X	стаття 50 – В. А. Ломако
	статті 51–64 –	В. В. Сташис	, В. І. Тютюгін
Розділ ХІ	статті 65–73 – В. І. Тютюгін
Розділ ХІI	статті 74, 83, 84 – Ю. А. Пономаренко
	статті 75–79 – В. А. Ломако
	статті 80–82 – О. В. Ус
	статті 85–87 – С. Б. Гавриш
Розділ ХІІІ	статті 88–91 – Л. М. Кривоченко, Р. С. Орловський
Розділ ХІV	статті 92–96 – І. В. Самощенко
Розділ ХV	статті 97–108 – Р. С. Орловський

3

	СПИСОК ОСНОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
БК	– Бюджетний кодекс України
БМЮ	– Бюлетень Міністерства юстиції
БНА	– Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України
Бюл. зак-ва	– Бюлетень законодавства і юридичної практики України
ВВРУ	– Відомості Верховної Ради України
ВВСУ	– Вісник Верховного Суду України
ВКСУ	– Вісник Конституційного Суду України
ВРУ	– Верховна Рада України
ВССУ	– Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
	кримінальних справ
ВСУ	– Верховний Суд України
ГК	– Господарський кодекс України
ГУ	– «Голос України» (газета)
ДПА	– Державна податкова адміністрація України
ЖК	– Житловий кодекс України
ЗК	– Земельний кодекс України
ЗП	– ЗбірникпостановПленумуВерховногоСудуУкраїни(1973–2011
	роки) / упоряд.: Ю. М. Грошевий, О. В. Капліна, В. І. Тютюгін.
	– Х. : Право, 2011
ЗУ	– Збірник «Закони України»
КАС	– Кодекс адміністративного судочинства України
КВК	– Кримінально-виконавчий кодекс України
КЗпПУ	– Кодекс законів про працю України
КК	– Кримінальний кодекс України
КК з пост. мат-ми	– Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами :
	у 2 кн. – К., 2000
КМУ	– Кабінет Міністрів України
КПК	– Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р.
КПК 1960 р.	– Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 р.
КС	– «Кримінальне судочинство» (журнал)
КСУ	– Конституційний Суд України
КТМ	– Кодекс торговельного мореплавства України
КУпАП	– Кодекс України про адміністративні правопорушення
ЛК	– Лісовий кодекс України
МВС	– Міністерство внутрішніх справ України
МК	– Митний кодекс України
МНС	– Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій

4

МО	–	Міністерство оборони України
МОЗ	–	Міністерство охорони здоров’я України
МОН	–	Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
МФ	–	Міністерство фінансів України
МЮ	–	Міністерство юстиції України
НБУ	–	Національний банк України
н. м. д. г.	–	неоподатковуваний мінімум доходів громадян
ОВУ	–	Офіційний вісник України
ПВСУ	–	Пленум Верховного Суду України
ПдК	–	Податковий кодекс України
ПДР	–	Правила дорожнього руху
ПК	–	Повітряний кодекс України
ППВСУ	– Постанова Пленуму Верховного Суду України
ПС (1993)	– Практика судів України в кримінальних справах // Бюл. законо-
		давства і юрид. практики України. – 1993. – № 4
ПС (1993–1995)	– Практика судів України в кримінальних справах (1993–1995) //
		Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1996. – № 3
ПС (2001–2005)	– Практика судів України з кримінальних справ (2001–2005) / за
		заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса ; уклад.: В. В. Сташис,
		В. І. Тютюгін. – К. : Юрінком Інтер, 2005
ПС (2006–2007)	– Практика судів України з кримінальних справ (2006–2007) /
		уклад.: В. В. Сташис, В. І. Тютюгін ; за заг. ред. В. В. Сташиса. –
		К. : Юрінком Інтер, 2008
ПС (2007–2008)	– Кримінальний кодекс України. Практика судів України з кри-
		мінальних справ (2007–2008) / уклад.: В. В. Сташис, В. І. Тютюгін ;
		за заг. ред. В. В. Сташиса. – К. : Юрінком Інтер, 2009
ПС (2008–2011)	– Практика судів України з кримінальних справ (2008–2011) /
		уклад. В. І. Тютюгін ; за заг. ред. В. Я. Тація. – Х. : Одіссей, 2011
ПС (2009–2011)	– Практика судів України з кримінальних справ (2009–2011) /
		уклад. В. І. Тютюгін ; за заг. ред. В. Я. Тація. – 2-ге вид., допов.
		– Х. : Одіссей, 2012
ПУ	– «Право України» (журнал)
РВСУ	– Рішення Верховного Суду України : щорічник
РКСУ	– Рішення Конституційного Суду України
РП	– «Радянське право» (журнал)
СБУ	– Служба безпеки України
СЗ	– Сборник законов СССР
СК	– Сімейний кодекс України
СП	– Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие престу-
		пления против личности : сб. судебных решений по уголовным
		делам. – Киев, 1993

5

СП. – К., 1998	–	Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие престу-
		пления против личности : сб. судебных решений по уголовным
		делам. – Киев, 1998
СП (вбивства)	–	Кримінальне судочинство в Україні: Судова практика. Злочини
		проти життя особи (вбивства) / Верхов. Суд України ; відп. ред.
		П. П. Пилипчук. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007
СПВССУ	– Судова практика Вищого спеціалізованого суду України з роз-
		гляду цивільних і кримінальних справ. – Кн. 2 : Криміналь-
		ні справи / упоряд. С. М. Мищенко, Т. І. Слуцька ; за заг. ред.
		С. М. Мищенка. – К. : Ін Юре, 2012
СПВСУ2006	– СудовапрактикаВерховногоСудуУкраїниукримінальнихспра-
		вах / відп. ред. П. П. Пилипчук. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2006
СПВСУ2007	– СудовапрактикаВерховногоСудуУкраїниукримінальнихспра-
		вах / Верхов. Суд України ; відп. ред. П. П. Пилипчук. – К. :
		Концерн «Ін Юре», 2007
СПВСУ (2008–2009)	– СудовапрактикаВерховногоСудуУкраїниукримінальнихспра-
		вах за 2008–2009 роки / за ред. П. П. Пилипчука. – К. : Істина,
		2011
СПВСУ2010	– СудовапрактикаВерховногоСудуУкраїниукримінальнихспра-
		вах за 2010 рік / за ред. П. П. Пилипчука. – К. : Істина, 2012
СПВСУ. Кн. 1	– Судова практика Верховного Суду України. – Кн. 1 : Цивільні
		та кримінальні справи / упоряд. О. А. Шаповалова ; за заг. ред.
		П. П. Пилипчука. – К. : Ін Юре, 2012
СПУ	– «Судова практика України» (науково-практичний юридичний
		журнал)
Суд. прец.	– Кримінальне право України. Судові прецеденти (1864–2007 рр.)
		/ за ред. В. Т. Маляренка. – К. : Освіта України, 2008
Суд. приговоры	– Судебные приговоры: Практика Верховного Суда Украины. –
		Киев : Юринком, 1995
Укр. у між.-пр. відн.	–	Українауміжнародно-правовихвідносинах. Боротьбаіззлочин-
		ністю та взаємна правова допомога. – К., 1995. – Кн. 1
ФДМ	– Фонд державного майна України
ЦК	– Цивільний кодекс України
ЦПК	– Цивільний процесуальний кодекс України
ЮВУ	– «Юридичний вісник України» (газета)

6

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України

1.Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку тагромадськоїбезпеки, довкілля, конституційногоустроюУкраїнивідзлочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

2.Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, якісуспільнонебезпечнідіянняєзлочинамитаякіпокараннязастосовуютьсядо осіб, що їх вчинили.

1.Кримінальний кодекс – це єдиний нормативно-правовий акт, прийнятий ВРУ відповіднодоїїконституційнихповноважень, якийміститьусобікримінально-право- ві норми про злочин та покарання.

Частина 1 ст. 1 визначає, що КК має два основних завдання. Перше – це охорона суспільних відносин від злочинних посягань. Об’єктом охорони відповідно до ч. 1 ст. 1 КК виступають права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний лад України, мир і безпека людства.

Специфіка кримінально-правових норм полягає в тому, що вони є нормами-за- боронами: під загрозою покарання в них забороняється певна суспільно небезпечна поведінка. Саме цим поряд із завданням охорони суспільних відносин КК вирішує

йінше завдання – запобігання злочинам, попередження про правові наслідки їх вчинення.

2.Для здійснення цих завдань КК відповідно до ч. 2 ст. 1 визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчини-

ли (щодо поняття злочину та покарання див. коментар до статей 11 та 50 КК).

У КК дано вичерпний перелік злочинів і вичерпний перелік покарань, що є забезпеченням принципу законності увирішенні питань кримінальної відповідальності та покарання: немає злочину – немає покарання без вказівки на це в кримінальному законі.

7

Розділ І. Загальні положення

Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності

1.Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

2.Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку

івстановлено обвинувальним вироком суду.

3.Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

1.Частина 1 ст. 2 КК визначає, що єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальностієнаявністьувчиненомуособоюсуспільнонебезпечномудіяннівсіх ознак складу злочину, передбаченого КК.

Складзлочину– цесукупністьюридичнихознак(об’єктивнихісуб’єктивних), що визначаютьвчиненесуспільнонебезпечнедіянняякконкретнийзлочин, передбачений кримінальним законом. Об’єктивнимиознаками складу злочинуєоб’єктіоб’єктивна сторона, суб’єктивними – суб’єкт і суб’єктивна сторона.

Об’єктом злочину виступають суспільні відносини, які охороняються законом

іяким злочином завдається шкода. Перелік цих відносин дано законодавцем у ч. 1 ст. 1 КК.

Об’єктивна сторона – це сукупність зовнішніх ознак вчиненого злочину: діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки (певна шкода об’єкту), причинний зв’язок, спосіб, засоби, місце, час, обстановка вчинення злочину. Найважливішою ознакою, без якої не може бути жодного складу злочину, є діяння, виражене у свідомій вольовій поведінці особи – дії або бездіяльності (див. коментар до ст. 11 КК). Щодо наслідків, то вони є обов’язковою ознакою тільки матеріальних складів злочинів (див. коментар до ст. 13 КК).

Способи, знаряддя, обстановка, час, місце й інші, так звані факультативні, ознаки об’єктивної сторони злочину виступають обов’язковими лише в тих випадках, коли вонипрямопередбаченівстаттіОсобливоїчастини. Віншихвипадкахвонивпливають наступіньсуспільноїнебезпечностівчиненогоіможутьбутиврахованіякпом’якшуючі чи обтяжуючі обставини (див. коментар до статей 65–67 КК).

Суб’єкт злочину – це особа, яка вчинила злочин і яка характеризується такими юридичними ознаками: фізична осудна, досягла певного віку (див. коментар до розд. IV Загальної частини КК).

Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона злочину, яка виявляється у певному психічному ставленні особи до об’єкта та об’єктивної сторони вчинюваного злочину; певному прояві її свідомості й волі, виражених у вині, мотивах, меті (див. ко-

ментар до статей 23–25 КК).

2.У частині 2 ст. 2 КК закріплено принцип винної відповідальності. Конституція України у ст. 62 проголошує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину

іне може підлягати кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена в обвинувальному вироку суду.

8

Стаття142

Саме це і відтворює ч. 2 ст. 2 КК, виключаючи об’єктивне ставлення, тобто відповідальність за спричинені суспільно небезпечні наслідки без наявної вини. Які б тяжкі наслідки не настали від діяння особи, якщо не встановлено, що вона діяла щодо них винно (тобто умисно або необережно), кримінальна відповідальність виключається

(щодо понять вини, умислу, необережності див. коментар до статей 23–25 КК).

3. Частина 1 ст. 61 Конституції України передбачає, що «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення». Це положення Конституції конкретизоване в ч. 3 ст. 2 КК, згідно з якою «ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу». Поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не ідентичне поняттю «кримінальна відповідальність». Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК1 притягненнядокримінальної відповідальності – це«стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення».

Частина 3 ст. 2 КК забороняє притягувати суб’єкта вчиненого злочину до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу, тобто закріплює загальновизнанийпринципправа«двічізаоднеітесаменекарають» (non bis in idem).

1 Тут і далі при посиланнях на статті КПК мається на увазі Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р.

9

РОЗДІЛ II

ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність

1.ЗаконодавствоУкраїнипрокримінальнувідповідальність становитьКримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

2.Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності.

3.Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

4.Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

5.Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК. Він складається з кримінальних законів, які системно розташовані в межах Кодексу

ідіють з часу набрання ним чинності, а також із законів, включених до нього після його прийняття. Кожний із кримінальних законів містить певні правові приписи, викладені у вигляді кримінально-правової норми. У КК 2001 р. кримінальний закон позначений як «закон про кримінальну відповідальність» (див., наприклад, назву розд. ІІ Загальної частини, частини 2, 4 та 5 ст. 3 КК). Поняття «кримінальний закон»

і«закон про кримінальну відповідальність» тотожні за своєю сутністю, однак через те, що останнє закріплене в КК, ним потрібно користуватися для характеристики КК 2001 р. та при його застосуванні. Застосоване в КК поняття «закон про кримінальну відповідальність» є дещо умовним, оскільки на відміну від КК воно не має всіх атрибутів закону як нормативно-правового акта. Закон у буквальному розумінні – це юридично цілісний і структурно завершений нормативно-правовий акт, який приймається ВРУ відповідно до її конституційних повноважень. Такі атрибути притаманні саме КК у цілому, а також певною мірою законам України, що змінювали, доповнювали КК 2001 р. після його прийняття. Відповідно до Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 6 листопада 2012 р. № 5475-VI, прийняття законів, у тому числі кримінальних, можливе також шляхом всенародного голосування (референдуму).

Отже, законпрокримінальнувідповідальність– цеписьмовийнормативно-право-

вий акт, що приймається ВРУ або всеукраїнським референдумом і містить правові

10