Основні види економічної політики

Антициклічна політика — це політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання, на недопущення падіння, виникнення криз.

Структурна політика — це політика спрямована на формування сучасної, прогресивної і ефективної структури національного господарства.

Монетарна політика — це політика, яка передбачає забезпечення економіки країни необхідною кількістю грошей, регулювання грошового та кредитного ринків.

Фіскальна політика — передбачає державне визначення джерел формування державних доходів, бюджету та основних напрямків його витрат.

3. Розкрити сутність та навести кількісну визначеність валового внутрішнього продукту, чистого внутрішнього продукт, національного доходу. Розкрити їх зв'язок платіжним балансом.

ВВП – ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, які вироблені в країні з ресурсів, що належать як резидентам країни, так і іноземцям. До ВВП входить:

- вартість товарів, які вироблені домашніми господарствами для особистого споживання, а не для ринку;

- продукція, яка вирощена на присадибних ділянках для власного споживання;

- тіньова економіка;

- купівля ненових товарів;

- купівля-продаж цінних паперів.

ВВП за витратами = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ.

СВ – витрати на товари короткострокового та довгострокового користування і послуги.

ВІ – витрати фірм на придбання основного капіталу, на житлове будівництво і зміну в запасах.

ДЗ – закупівлі державою товарів і послуг колективного споживання і державного інвестування економіки.

Держ. витрати = ДЗ + ТП

ЧЕ – Е – І держави за рік.

ВВП за доходами = ЗП + Рента + % + Прибуток + А + НП.

ЗП – грошова винагорода за працю найманих працівників включаючи відрахування до стразових фондів.

Рента – доход від надання прав за використання власності на матеріальні активи.

% - доход від грошового капіталу, який заощаджується домашніми господарствами.

Прибуток – отримують власники одноосібних господарств, товариств (некорпоративний) та корпорації (корпоративний).

А – еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік.

НП (непрямі податки) – входять у ціну товару.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) розраховують як різницю між ВВП і споживанням основного капіталу, тобто сумою амортизації поточного року (А):

ЧВП = ВВП -А.

Національний доход - це доход, який створено факторами виробництва в результаті їхньої участі у процесі виробництва поточного обсягу ВВП, або вартість ресурсів, що використовуються для виробництва обсягу продукції у поточному році.

Національний доход розраховується шляхом вилучення з вартості чистого внутрішнього продукту непрямих податків.

НД = ЧВП – НП (2.13), де:

НД – національний доход;

ЧВП – чистий внутрішній продукт;

НП – непрямі податки.

Національний доход – це сукупний доход, який заробляють власники

факторів виробництва: власники робочої сили (заробітна плата найманих працівників), власники землі (земельна рента) і власники капіталу (прибуток і процент) за рік. Він вважається заробленим доходом.

НД = ЗП+рента+процент+прибуток (2.14), де:

НД – національний доход;

ЗП – заробітна плата.

З точки зору постачальників ресурсів національний доход є вимірювачем доходів, які вони отримують від участі у поточному виробництві. З точки зору фірм (підприємств) національний доход є вимірювачем цін факторів виробництва або ресурсів.

Платіжний баланс – це статистичний звіт, поданий у формі бухгалтерських рахунків, про торгові та фінансові угоди економічних суб’єктів країни із закордоном за певний проміжок часу, як правило за рік. Він відображає співвідношення між сумою надходжень у країну реальних цінностей і сумою їх вилучень із країни.

4. Розкрити сутність, навести кількісну визначеність особистого доходу та доходу кінцевого використання. Показати їх вплив на рівень життя населення.

Особистий дохід – це дохід, отриманий сім’ями та окремими індивідами до сплати податків.

Особистий дохід можна отримати, коли від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, податки на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Він розподіляється на споживання, заощадження і сплату податків.

ОД = НД- ВСС-ППК-НПК+ТП , де:

ОД – особистий дохід; НД – національний дохід; ВСС – внески на соціальне страхування; ППК – податок на прибуток корпорацій; НПК – нерозподілений прибуток корпорацій; ТП – трансфертні платежі.

Дохід кінцевого використання – це частина особистого доходу, яка залишається в розпорядженні домашніх господарств після сплати індивідуальних податків та використовується ними на споживання й заощадження.

ДКВ = ОД-(ОПП+ПМ+ПС) , де:

ДКВ – дохід кінцевого використання; ОД – особистий дохід; ОПП – особистий прибутковий податок; ПМ – податок на майно; ПС – податок на спадщину.

Дохід кінцевого використання являє собою суму споживчих витрат домашніх господарств та заощаджень.

ДКВ = СВ+З , де:

СВ – споживчі витрати домашніх господарств;

З – заощадження.

Співвідношення між основними показниками національних рахунків можна виразити наступним чином: валовий внутрішній продукт мінус амортизація дорівнює чистому внутрішньому продукту; чистий внутрішній продукт мінус непрямі податки дорівнює національному доходу; національний дохід мінус внески на соціальне страхування, податки на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій та плюс трансфертні платежі дорівнює особистому доходу; особистий дохід мінус особисті податки (особисті прибуткові податки, податки на майно та податки на спадщину) дорівнює доходу кінцевого використання.

5. Проаналізувати фази економічного циклу. Сутність розриву валового внутрішнього продукту. Розкрити найважливіші заходи антикризової політики держави.

Причинами циклічності можуть бути:

– технічні нововведення (НТР);

– політичні й випадкові події (наприклад, війни, “перебудова” в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах);

– зміни у кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);

– нестача національних інвестицій;

– зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.

У макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу, і економісти різних напрямків концентрують свою увагу на різних причинах циклічності. Але більшість із них вважають, що рівень сукупних витрат безпосередньо визначає рівень зайнятості і виробництва. Справа в тому, що в економіці, яка орієнтована на ринок, сектор фірм виробляє товари і надає послуги лише тоді, коли на них пред’явлено достатній сукупний попит.

Якщо ж цей сукупний попит недостатній, то сектору фірм невигідно виробляти товари і послуги у великому обсязі і тому ВВП скорочується. При вищому рівні сукупних витрат сектор фірм, розширюючи обсяги виробництва, буде отримувати прибуток, і ВВП зростатиме. Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз.

Табл. 3.1.