81. Розкрийте основи та значення профорієнтації та профдіагностики.

Під професійною орієнтацією розуміють науково обгрунтовану систему форм, методів та засобів впливу на осіб, що навчаються та влаштовуються на роботу, яка сприяє своєчасному їх залученню до суспільного виробництва, раціональному розташуванню, ефективному використанню та закріпленню за місцем праці на основі об'єктивної оцінки та врахування схильностей, здібностей та інших індивідуальних якостей людини.

Основними формами профорієнтації є профінформація (освіта, профпропаганда), профконсультація, профвідбір, а також профадаптація, яка формально виходить за межі процесу підготовки молоді до свідомого вибору професії, але за сутністю його доповнює та завершує.

Кожна із названих форм профорієнтації специфічна за своїми завданнями, предметом, методами, характером впливу на професійне самовизначення молоді. В той же час між профінформацією, профконсультацією, профвідбором та профадаптацією існує взаємодія та взаємодоповнення. Вони можуть бути розглянуті як послідовні етапи особистої та соціальної біографії людини.

В системі професійної орієнтації важливе місце посідає проблема профдіагностики учнів. Зараз існує велика кількість професій, які пред’являють до людини підвищені вимоги: стійкість і розподіл уваги, пам’яті, волі; гостроту слуху; особливе тренування вестибулярного апарату, нервових процесів та інш. Безперечно такі якості у людини необхідно виявляти, розвивати та удосконалювати. Школа ставить на меті вияв рівня психологічної та практичної готовності  учня до вибраної професії. Професійна діагностика тісно пов’язана з психологією, так як займається вивченням особистості, особливостей процесів та властивостей, які характерні для психіки конкретної людини і в тій чи іншій мірі визначають ступінь придатності до виконання професійної діяльності, яку вимагає певна професія.  Розрізняють чотири основних компоненти профдіагностики:  1.    Психологічний – виявлення індивідуально-психологічних властивостей особистості.  2.    Психофізіологічний – виявлення та аналіз типологічних і різних психофізіологічних показників.  3.    Медичний – вивчення стану здоров’я і схильності до захворювання.  4.    Соціальний – виявлення нахилів, здібностей, професійної спрямованості, впливу сім’ї, оточення, умов життя та вибір професії.  Для вирішення завдань профдіагностики необхідно оволодіти методикою вивчення інтересів, схильностей та здібностей учнів, їх вікових особливостей. До таких методик мають бути пред’явлені певні вимоги методологічного характеру: По-перше, психодіагностичні методики, що спрямовані на виявлення й оцінку індивідуальних особливостей прояву психічних функцій. По-друге, психодіагностична методика повинна бути гостро спрямованою на виявлення й оцінку саме тієї функції, яка підлягає виявленню, з максимально можливим виключенням інших, супутніх функцій. По-третє, будь-яка психодіагностична методика за складністю своєї робочої частини має бути доступною для кожного учня, що досліджується за її допомогою. По-четверте, широкий статистичний матеріал показників тестування за такими методиками має відповідати закономірності нормального розподілу величин. По-п'яте, методика має забезпечувати надійне виявлення й оцінювання досліджуваної психічної функції; про це свідчить висока позитивна кореляція основного (першого) і контрольного (другого) тестування особистості учня. По-шосте, оцінні показники методики повинні цілком виключати будь-яку можливість впливу на них суб'єктивної оцінки з боку дослідника, вони мають бути не залежними від його інтуїтивних та інших уявлень і ставлень до досліджуваної особистості. По-сьоме, психодіагностичні методики повинні бути позбавлені прямої імітації реальної професійної діяльності [5, ст.12]. Отже, як було зазначено вище, метою профдіагностики є виявлення певних процесів та властивостей психіки особистості, які дають змогу проаналізувати на скільки людині підходить дана професія. Діагностування проводять за допомогою різних тестів та методик.