План санації боржника в ході провадження справи про банкрутство

Розділи	Зміст
I. Мета та завдання плану	1. Основна мета плану санації 2. Реєстр кредиторів
II.I. Розвиток підприємства до порушення справи про банкрутство	1. İсторична довідка 2. Правові відносини: 2.1. Форма організації бізнесу 2.2. Учасники та засновники підприємства 2.3. Відносити з податковими органами 2.4. Відносини з кредиторами, кредитне забезпечення 3. Управління фінансами 3.1. Джерела фінансування та структура капіталу 3.2. Управління активами 3.3. Динаміка фінансових результатів 3.4. Системи звітності та контролінг 4. Виробничо-збутова сфера 4.1. Продуктова та виробнича програми 4.2. Постачання та збут 4.3. İнновації та раціоналізаторство 5. Організаційна структура та управління 6. Охорона навколишнього середовища
II.II. Аналіз підприємства	1. Аналіз причин фінансово кризи 2. Економічний аналіз 3. Фінансовий аналіз 4. Оцінка вартості майна підприємства 5. Висновки санаційного аудиту
III. Заходи щодо санації боржника III.I. Вжиті заходи після порушення справи про банкрут-ство	1. Організація та управління 2. Виробництво та збут 3. Фінанси
III.II. Планові заходи щодо санації	1. Маркетинг та ринки збуту 2. План виробництва 3. Організаційний план 4. Система фінансових планів
IV. Реалізація плану та задоволення претензій кредиторів	1. Прогнозні показники реалізації плану та ефективність 2. Порядок задоволення першочергових претензій 3. Порядок задоволення інших претензій 4. Контроль за виконанням плану

Як видно з таблиці, рекомендована структура плану санації в ході провадження справи про банкрутство дещо відрізняється від тієї, яка пропонується у разі досудової санації. У першому випадку в план закладаються більш дієві інструменти задоволення претензій кредиторів, вказуються конкретні строки виконання зобов’язань та механізми контролю за виконанням плану.

Здійснюючи роботу з реалізації плану санації, слід враховувати, що за заявою будь-кого з кредиторів або боржника, господарський суд може відхилити план санації, якщо будуть подані обґрунтовані докази того, що в результаті прийняття рішення про санацію, становище однієї із зацікавлених сторін буде гіршим, ніж у випадку здійснення ліквідаційних процедур.

Для реалізації плану санації підприємство повинно бути на певний проміжок часу звільнене від обов’язків виконання платіжних зобов’язань перед кредиторами. Цього можна досягти шляхом укладення мирової угоди.

Контроль за реалізацією плану санації. Основна мета контролю за ходом реалізації плану санації полягає в контролі за тим, щоб не були перевищені узгоджені параметри санаційних ризиків для капіталодавців. Завдяки цьому, з одного боку, забезпечуються передбачені фінансовим бюджетом грошові надходження на користь капіталодавців за визначеного рівня ризику та згідно з графіком; з іншого – виникають витрати контролю. Причому чим інтенсивнішими є заходи, що застосовуються з метою контролю за ходом реалізації плану санації, тим більші витрати виникають у принципала (капіталодавця), що, зрештою, може зменшити привабливість плану фінансового оздоровлення. У цьому контексті слід підкреслити, що в ході реалізації плану санації (як у судовому, так і в досудовому порядку) важливу роль відіграє оперативний санаційний контролінг, який з допомогою свого методичного та функціонального інструментарію координує діяльність різних підрозділів, здійснює контроль за якістю реалізації запланованих заходів, проводить аналіз відхилень, ідентифікує та нейтралізує ризики, а також виявляє додаткові шанси та можливості. Результати діяльності санаційного контролінгу оформляються у вигляді рапортів, в яких містяться пропозиції щодо корекції планів та (чи) діяльності підприємства.

Мета санації вважається досягнутою, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутом з наступною ліквідацією) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.