2. Солідарна система пенсійного страхування.

Солідарна система є першим рівнем пенсійної системи України.

Пер­ший рівень є системою пенсійних виплат, внески до якої сплачуються усі­ма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рі­вень пенсійних виплат пенсіонерам.

Особам, які мають недостатній страховий стаж чи розмір заробітку, з якого сплачувались страхові внески, пе­редбачається надання цільової соціальної допомоги, що дасть змогу забез­печити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які встановлюються, виходячи з реальних фінансових можливостей Держав­ного бюджету та Пенсійного фонду.

У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної платні, з якої сплачувались страхові внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались.

Це досягається шляхом звільнення Пенсійного фонду від здійснення не­властивих йому виплат (розмежування джерел фінансування виплати пен­сій, призначених за різними пенсійними програмами) та впровадження си­стеми персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату страхових внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пе­нсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України.

Пенсійний фонд України є однією із найважливіших ланок фінансової системи країни. Соціально-економічну сутність його як позабюджетного фонду можна визначити як сукупність фінансових ресурсів, що перебува­ють у розпорядженні центральних або місцевих органів влади і мають ці­льове призначення. Відповідно до статті 1 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд є центральним органом державної вико­навчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів, здійснює управління фі­нансами пенсійного забезпечення. Він є економічною гарантією реалізації конституційного права громадян на матеріальне забезпечення у випадку настання пенсійної непрацездатності.

Впродовж усього періоду існування та розвитку державної пенсійної системи правовий статус Пенсійного фонду зазнавав істотних змін. Вони, як правило, стосувалися не цільового призначення фонду, а його організа­ційно-правової форми. За умов здійснення пенсійного страхування як не­від'ємного елементу податкової політики держави Пенсійний фонд був структурною одиницею Державного бюджету (до 1992 року).

Ринкові умови господарювання призвели до появи нових форм власності. Як ре­зультат, Пенсійний фонд законодавчо був відокремлений від державного бюджету. Проте невдовзі Положенням «Про Пенсійний фонд України» він був знову включений до Державного бюджету. Наявність об'єктивних (економічна криза в державі) та суб'єктивних (перерозподіл коштів Дер­жавного бюджету на фінансування різних потреб державного характеру не на користь пенсійного забезпечення громадян) факторів підтвердила необ­хідність фінансової автономності Пенсійного фонду. Тому Законом Украї­ни «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» було закріп­лене положення про те, що Пенсійний фонд не включається до Державного бюджету України (стаття 3). Згідно з Законом України «Про систему оподаткування», Пенсійний фонд України належить до державних цільових фондів, а встановлені до нього платежі — до загальнодержавних обов'язкових платежів (стаття 2.14).

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове дер­жавне пенсійне страхування» правовий статус Пенсійного фонду України знову змінився, а тому він функціонує як центральний орган виконавчої влади. Функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують, відповідно, Пенсійний фонд України та головні управ­ління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, містах Київ, Се­вастополь та управління Пенсійного фонду України в районах, містах, ра­йонах у містах.

З 1 жовтня 2013 року:

• сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби для зарахування єдиного внеску;

• прийняття звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та облік сплати страхових коштів у картках особових рахунків платників здійснюють органи Міністерства доходів і зборів України.

11 серпня 2013 року набрав чинності Закон України від 04.07.2013 № 406-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи», яким урегульовано питання щодо передачі функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування Міністерству доходів і зборів України.

Сьогодні система органів Пенсійного фонду України складається з центрального апарату, Кримського республіканського, 24 обласних, Київ­ського та Севастопольського міських управлінь та 732 міських, районних у містах та районних відділів де працює понад 16 тис. працівників.

Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових вне­сків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсій­ного фонду. Крім того Пенсійний фонд вирішує питання, пов'язані з ве­денням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичуваль­ним фондом та інші функції, передбачені Законом України «Про загально­обов'язкове державне пенсійне страхування» і статутом Пенсійного фонду (стаття 58.1).

Таким чином, Пенсійний фонд України — це багатофункціональна со­ціально-економічна структура, що відіграє важливу роль в житті суспільс­тва в цілому і кожного громадянина зокрема.

Окрім Пенсійного фонду України суб'єктами солідарної системи є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначеним чинним пенсійним законодавством, — члени їх сімей та інші особи; страхувальники; уповно­важений банк; підприємства, установи, організації, що здійснюють випла­ту і доставку пенсій (рис. 8.3).

Застрахована особа — це фізична особа, яка підлягає загально­обов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує або за яку сплачуються у встановленому порядку страхові внески на загально­обов'язкове державне пенсійне страхування (з 1 січня 2001 року у складі єдиного соціального внеску). Сплата внесків може здійснюватися на обов'язкових та добровільних засадах.

Перелік осіб, які підлягають обов'язковому та добровільному пенсій­ному страхуванні визначається Законом України «Про загально­обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) (рис. 8.4).

Участь фізичної особи у системі пенсійного страхування підтверджує Свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке видає Пенсійний фонд України на підставі інформації, занесеної в персоніфіковану базу даних стосовно кожної конкретної.

Свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності. Поря­док видачі та зразок Свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2000 р. № 1306 «Про затвердження Порядку видачі та зразка сві­доцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідно до Постанови, органи Пенсійного фонду повинні видавати страхове свідоцтво кожній особі, яка підлягає будь-якому виду загально­обов'язкового державного соціального страхування, на підставі анкети за­страхованої особи після обов'язкової реєстрації цієї особи в органах Пен­сійного фонду. Застрахована особа заповнює анкету відповідно до наданого роботодавцем (страхувальником) зразка, підписує її. Протягом двох тижнів анкету перевіряють, роботодавець засвідчує її своїм підписом і печаткою та подає до органу Пенсійного фонду, де він зареєстрований як платник страхових внесків. Орган Пенсійного фонду протягом трьох тиж­нів з дня одержання анкети оформляє страхове свідоцтво застрахованої особи. Оформлене органом Пенсійного фонду страхове свідоцтво разом із супровідною відомістю, форма якої встановлюється Пенсійним фондом, надсилається відповідному страхувальнику.

Рис. 8.3. Суб’єкти солідарної пенсійної системи

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання» (далі Закон) передбачена також добровільна участь у пенсійному страхуванні (стаття 12) — для осіб, які досягли 16 — річного віку, не пе­релічені у статті 11 Закону та відповідно не підлягають загально­обов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на тери­торії України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Зокрема, це стосується осіб, які навчаються у вищих або професійно-технічних за­кладах за денною (очною) формою навчання, а також осіб, які навчаються в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі або клінічній ординатурі. Вони приймають участь у пенсійному страхуванні за бажанням і є застрахова­ними особами лише після укладання з Пенсійним фондом договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійно­го страхування.

Такий договір укладається на термін, визначений застра­хованою особою, але не менше ніж на 1 рік. Форма типового договору мі­ститься у додатку № 3 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загально­обов'язкове державне пенсійне страхування.

Зазначені особи та всі інші особи, які добровільно приймають участь у загальнообов'язковому держа­вному пенсійному страхуванні, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, не меншому ніж розмір страхового внеску, обчисленого із мініма­льної заробітної плати, тобто мінімального страхового внеску.

Мінімаль­ний страховий внесок — це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір єдиного страхо­вого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Надається можливість сплатити страхові внески і за минулий період. Сплата страхових внесків за минулі періоди здійснюється однією сумою протягом 10 днів з моменту підписання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з та­ким розрахунком, щоб сплачена сума внесків у розрізі кожного місяця була не меншою за мінімальний страховий внесок.

Рис. 8.4. Особа, які мають право на участь у солідарній пенсійній системі

Участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного стра­хування припиняється з наступних причин:

• у разі, якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до чинного пенсійного законодавства втратила статус застрахованої особи (наприклад, перестала сплачувати страхові внески);

• у разі закінчення терміну дії договору про добровільну участь у си­стемі пенсійного страхування;

• у разі, якщо застрахована особа вийшла на пенсію і не продовжує працювати;

• у разі смерті застрахованої особи.

Страхувальник — це роботодавець та інші особи, які відповідно до чинного пенсійного законодавства сплачують страхові внески на загаль­нообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальниками є:

1) роботодавці:

• підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, профспілки, об'єднання громадян, по­літичні партії, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності;

• сільськогосподарські підприємства;

• дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи українських підприємств та організацій за межами України;

• іноземні дипломати, представництва та консульські установи інозе­мних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи інозем­них підприємств та організацій на території України, які використовують працю українських громадян;

2) підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату, грошове забезпечення, допомогу;

• Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

• Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробниц­тві та професійного захворювання України;

• застраховані особи, які добровільно сплачують страхові внески до Пенсійного фонду України.

Страхувальник зобов'язаний: зареєструватися в територіальних орга­нах Пенсійного фонду; вести облік виплат застрахованої особи; подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду; нараховувати, обчи­слювати і сплачувати страхові внески.