2. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів

При розгляді структури сукупного грошового обороту за економічним призначенням студенти мають усвідомити, що він складається з трьох секторів (грошового обігу, кредитного обороту, фіскально-бюджетного обороту) та розібратися у їх характерних ознаках.

Економічним відносинам - відносинам обміну, що реалізуються в грошовому обороті, притаманна:

- еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;

- безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;

- прямолінійність, яка виявляється в постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

Сектор грошового обігу

Фінансово – кредитний сектор

Структура грошового обороту за економічним змістом

Фіскально- бюджетний оборот

Кредитний

оборот

Виконуючи функції засобів обігу і платежу, гроші безперервно переміщуються від одного економічного суб’єкта до іншого. Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, називають грошовим обігом.

Інший сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним. Відносини, що виникають у цьому секторі, пов'язані з процесами розподілу вартості ВНП. Для таких економічних відносин характерна безповоротність та прямолінійність.

У свою чергу цей сектор поділяється на певні складові: фіскально-бюджетну (безеквівалентний, безповоротний рух грошей) та кредитну (безеквівалентний, зворотний рух грошей), що забезпечує отримання доходу суб'єктом, який передає їх у тимчасове користування).

Грошовий обіг, фіскально-бюджетний та кредитний обороти як складові сукупного грошового обороту тісно взаємозв'язані, внутрішньо переплітаються й доповнюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Водночас вони - самостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.

Слід звернути увагу на те, що залежно від форми грошей, у якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий та готівковий.

Готівка, як правило, використовується при утворенні доходів населення (виплата заробітної плати, пенсій, стипендій) і витрачанні доходів населення (купівля товарів і послуг у роздрібній торгівлі тощо). У сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів.

У сфері безготівкового обороту рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. При цьому гроші не виходять за межі банківської системи, що дозволяє контролювати грошові потоки суб'єктів господарювання і певним чином впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів не лише їм самим, але й банкам. Визначаючи законодавчо можливість банківських установ здійснювати такий контроль, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот зокрема і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому основна перевага безготівкового обороту грошей порівняно з готівковим.

У всіх розвинутих країнах канали обігу готівки й безготівкової грошової маси утворюють єдине ціле. Постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми в готівку і навпаки.

Розглянемо структуру грошового обороту за формою платіжних засобів.