4. Швидкість обігу грошей та закон грошового обігу

Досить важливим є питання визначення швидкості обігу грошей, факторів, які впливають, та показників її вимірювання.

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:

V = PQ,

M

де V - швидкість обігу грошей;

P - середній рівень цін на товари та послуги;

Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані в цьому періоді;

M - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (P х Q) й обернено пропорційно - з обсягом маси грошей, що є в обороті.

Показник швидкості обігу грошей можна визначати і за іншими критеріями, зокрема за середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національного доходу; за середньою частотою використання грошової одиниці у здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грошового обороту; за частотою проходження готівки через каси банків. Перший із цих показників може бути визначений діленням обсягу національного доходу на масу грошей в обороті. Кількісно він майже збігатиметься з показником V, визначеним за ВВП. Другий з них може визначатися діленням загального обсягу грошового обороту на M. Цей показник суттєво відрізнятиметься від показника V, визначеного за ВВП, бо в ньому будуть враховані всі нетоварні платежі (фіскально-бюджетні, кредитні, спекулятивні тощо). Оскільки офіційна статистика загальний обсяг грошового обороту не визначає, розрахувати цей показник V майже неможливо. Третій показник може визначатися діленням загального обсягу касових оборотів усіх комерційних банків за рік на середньорічну суму готівки в обороті.

Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чинників з різнонапрямленим характером дії. Усі їх можна поділити на дві групи - ті, які діють на боці платоспроможного попиту, і ті, що діють на боці пропозиції. Серед чинників першої групи головними є зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення тощо. Основні чинники другої групи - розвиток суспільного виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку тощо.

Швидкість обігу грошей - явище об'єктивне, надзвичайно складне, його важко прогнозувати та регулювати.

Особливо важливе значення для вивчення багатьох питань цієї теми має розуміння закону грошового обігу.

Сутність закону грошового обігу полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням: Мф = М_ю де Мф - фактична маса грошей в обігу, a M_h - об'єктивно необхідна для обігу маса. Якщо Мф перевищує M_h - значить в обігу з'явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше від M_h - їх нестача.

Проте не всі товари, які реалізуються, оплачуються негайно, не всі боргові зобов'язання погашаються реальними грошима і т. п.

Якщо врахувати додаткові фактори, що діють на грошову масу, то величину M_h можна виразити так:

M_h = ZPQ-ZK+ ZP-ZВЗ

де Z K - сума продажів товарів і послуг у кредит;

Z P - загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

Z ВЗ - сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

Закон грошового обігу був і є об'єктом активного дослідження в радянській та в сучасній вітчизняній літературі з теорії грошей та грошового обігу.

Спираючись на закон грошового обігу, слід уважно проаналізувати суть стабільності грошей та механізм її забезпечення, звернути увагу на дію кожного з основних факторів, що впливають на неї.