5.4 Українські політичні партії

Політичний рух у Наддніпрянщині також формувався за декількома напрямками: соціал-демократичному, національно та ліберально демократичному. Першою українською загальнонаціональною партією стала Революційна Українська партія (РУП),започаткована в 1900 р. групою студентської молоді. Серед її засновників були Д. Антонович, М. Русов, М. Міхновський та ін. Незабаром, можливо, М. Міхновський написав програму партії – „Самостійна Україна”. Програма передбачала самостійність України. Однак РУП була більше схожа на рух, а не на партію, і включала в себе людей різних політичних, національних, соціальних спрямувань. Тому основні ідеї програми сприйняли не всі, згодом партія від неї відмовилася, а М. Міхновський став засновником Української народної партії (УНП, 1902 р.).

Українська народна партія була єдиною до 1917 р. партією, що стояла на засадах державної самостійності України. Вона визнавала соціалістичний ідеал, де фабрики і заводи будуть належати українцям-робітникам, а земля – українцям-хліборобам. Згідно з програмою, УНП є партією українського міського і сільського пролетаріату.

За формою правління Україна (Всеукраїнська спілка) повинна стати республікою з парламентом і президентом.

У земельному питанні партія вимагала наділити землею селян, створення земельного фонду за рахунок казенних, удільних, монастирських, поміщицьких земель, які мають бути конфісковані. Кінцева мета – націоналізація землі, що значить, „зробити її національною власністю українського народу, кожний член української нації, що жиє на землі, бере землю до уживання, скілько може обробити її власноручно без наймита” (подано мовою оригіналу – В.Б.).

Наприкінці 1904р. з РУП вийшла частина членів, створивши Український соціал-демократичний союз„Спілка”. „Спілка” не мала власної програми і входила на автономних засадах до РСДРП (меншовиків). Друга частина РУП зберігала назву до грудня 1905 р., коли на ІІ з᾽їзді її було перейменовано вУкраїнську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). Лідери партії: Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Микола Порш та ін. Кількість – 6 тис. осіб.

УСДРП виступала за соціалістичний лад, де всі засоби виробництва та земля громадською власністю. В аграрному питанні програма передбачала передачу всіх земель краєвим „самопорядкуванням” (подано мовою оригіналу – В.Б.), поділу громадської землі, права виділу, примусового державного перемежування земель коштом великих землевласників.

Партія працювала в середовищі українських робітників.

У 1904–1905 рр. завершилося формування національних ліберальних партій – Української демократичної та Української радикальної партій. Ці партії були ідейно близькі. Тому наприкінці 1905 р. вони об’єдналися і утворили Українську демократично-радикальну партію (УДРП). Лідери партії: С. Єфремов, Б. Грінченко, О. Шульгін, М. Левицький та ін.

Після поразки революції 1905–1907 рр. в роки реакції партія припинила свою діяльність. Більшість її членів увійшли до нової політичної організації – Товариства українських поступовців (ТУП, 1908 р.).

Хоча партія була ліберальною, але вона не відмовлялася від соціалістичного ладу, де земля, фабрики і заводи з часом стануть спільною народною власністю.

Російську державу партія бачила парламентською республікою, де Україна матиме свою конституцію і Українську Виборну Народну Раду (Сейм). Промисловість повинна бути викуплена у власність краю, округу чи громади, це, насамперед, залізниці, пароплави, копальні, торгівля речами першої потреби тощо.

Партія виступала за те, щоб усі державні, удільні, монастирські і церковні землі стали краєвим фондом, який використовуватиметься для потреб хліборобів. Для цього фонд повинен викупити землі приватних власників і ,насамперед, ті, що не обробляються власною працею. У першу чергу земля надаватиметься в оренду безземельним і малоземельним селянам.

Українська селянська партія (УселП) виникла в роки першої російської революції..

Згідно з програмою партії Україні буде надано автономію з Українською Радою – Сеймом.

Земельна реформа має бути проведена таким чином, щоб царські, удільні, монастирські, казенні землі перейшли у власність українського народу; землі великих приватних власників, за винятком норми однієї земельної ділянки, призначеної для дрібних власників, стали національною власністю українського народу.

Витоки Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) сягають перших років ХХ ст., однак офіційно вона заявила про себе у 1917 р. У період першої російської революції на значній території України діяли організації українських есерів, створені на основі місцевих організацій загальноросійської партії соціалістів-революціонерів, надзвичайно популярної серед селян.

У роки першої світової війни з’явився проект програми УПСР, який підготувала Київська група.

В остаточному підсумку партія виступає за соціалізм, за соціалізацію знарядь виробництва і знищення всякої приватної власності, перебудову суспільного життя на основі примусового відчуження знарядь виробництва, передачу їх децентралізованим національним трудовим органам.

Найближчим завданням партії повинні були стати вибори загальноросійського парламенту.