11.4 Методи аналізу виробничого травматизму
Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого травматизму є статистичний, топографічний і монографічний.
При проведенні статистичного аналізу для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують абсолютні та відносні кількісні і якісні показники, засновані на вивченні первинних документів про травматизм. Коефіцієнт частоти травматизму Кч розраховується на 1000 працюючих:
,
де Н – число нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездатності на добу і більше;
С – середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період часу.
Якісний показник травматизму Кт, або коефіцієнт тяжкості травматизму (нещасних випадків), характеризує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:
,
де Д – сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду.
При топографічному методі всі нещасні випадки систематично наносять умовними знаками на плані розташування обладнання у цеху або на ділянці. Накопичення таких знаків на позначці робочого місця або обладнання характеризує його підвищену небезпечність і потребує відповідних профілактичних заходів.
Монографічний метод являє собою поглиблений аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва. Цей метод дозволяє не тільки проаналізувати нещасні випадки, що сталися, а й виявити потенційні небезпечні фактори, які існують на ділянці технологічного процесу або обладнання, що вивчається, а також використати отримані результати при проектуванні виробництва та для розробки заходів з охорони праці.
11.5 Практична частина
Студент повинен отримати роздавальний матеріал із описом виробничого інциденту. Використовуючи алгоритм роботи комісії з розслідування нещасного випадку (див. теоретичну частину), слід виявити та класифікувати травмуючий фактор, причини, характер помилкових дій і порушень з боку постраждалих, а також керівників робіт і представників адміністрації; запропонувати перелік заходів попередження подібних нещасних випадків. Результати роботи слід занотувати у зошит і разом із роздавальним матеріалом пред’явити викладачу на перевірку.
11.6 Зміст звіту
1. Порядок роботи комісії з розслідування нещасного випадку.
2. Сутність одного з методів аналізу травматизму (за вказівкою викладача).
3. Стислий виклад практичної частини.
Лабораторна робота 13 дослідження продуктивності вентиляційної установки
Мета роботи – на підставі проведених вимірювань оцінити ефективність роботи вентиляційної установки.
13.1 Теоретична частина
Основним засобом забезпечення нормальних санітарно–гігієнічних і метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є промислова вентиляція.
Вентиляція є комплексом взаємозв'язаних пристроїв і процесів, призначених для створення організованого повітрообміну, який полягає у видаленні з виробничого приміщення забрудненого або перегрітого (охолодженого) повітря з подачею замість нього чистого і охолодженого (нагрітого). Це дозволяє створити в робочій зоні сприятливі умови повітряного середовища.
За способом переміщення повітря розрізняють природну вентиляцію (аерацію), коли рух повітря відбувається за рахунок різниці густини повітря усередині та зовні приміщення і дії вітру, штучну (механічну), коли рух повітря відбувається за рахунок роботи вентиляторів або ежекторів, та суміщену. Штучну вентиляцію поділяють по напряму повітряних потоків на приточну, витяжну і приточно–витяжну; по способу повітрообміну – на загальнообмінну, місцеву і комбіновану.
До механічної вентиляції вдаються в тих випадках, коли природна вентиляція не в змозі надійно забезпечити необхідну якість повітря в робочій зоні.
Гігієнічна оцінка ефективності механічної вентиляційної установки полягає у визначенні продуктивності вентилятора, тобто об'ємної швидкості повітря, що подається або видаляється; визначенні тиску, що створюється вентилятором; визначення кількості домішок у повітрі робочої зони при працюючій вентиляції і відповідності їх вмісту встановленим нормами.
Загальнообмінна вентиляція характеризується таким показником, як кратність повітрообміну, який визначається як відношення об’ємної швидкості повітря, що подається в робоче приміщення або що видаляється з нього, до об'єму вентильованого приміщення.
У повітроводах з великим поперечним перетином вимірювання швидкості руху повітря проводиться за допомогою анемометрів. При невеликих перетинах повітроводів вимірювання у такий спосіб надає неправильні свідчення внаслідок стиснення приладом повітряного потоку. В таких випадках доцільніше і зручніше користуватися пневмометричними трубками і манометрами, за допомогою яких визначається існуючий у повітроводах швидкісний (динамічний) тиск; по знайденому тиску обчислюється швидкість руху повітря.