13.4 Порядок обробки отриманих даних

По відомій величині динамічного тиску лінійна швидкість руху повітря V (м/с) усередині повітроводу розраховується за формулою:

(13.1)

де g – прискорення сили тяжіння, 9,81 м/с²;

h – динамічний тиск, мм вод.ст.;

–густина повітря, 1,2 кг/м³.

Визначивши діаметр повітроводу і обчисливши по ньому площу перерізу, знаходять об’ємну швидкість повітря W (м³/год), що проходить через нього, за формулою:

(13.2)

де F – площа перерізу повітроводу, м²;

V – лінійна швидкість руху повітря у повітроводі, м/с .

Визначається кратність повітрообміну К, год ^–1:

(13.3)

де V_ПР – об’єм приміщення, м³.

13.5 Зміст звіту

1. Короткий опис змісту і порядку виконання роботи.

2. Схема підключення мікроманометра при вимірюваннях тиску (рис. 13.2).

3. Визначення лінійної та об’ємної швидкості руху повітря у повітроводах.

4. Розрахунок кратності повітрообміну.

5. Результати вимірювань і розрахунків звести в таблицю 13.2.

6. Висновок про необхідну кількість вентиляційних установок, що забезпечують нормальні санітарно–гігієнічні умови у виробничому приміщенні.

Таблиця 13.2 – Результати вимірювань і розрахунків

Динамічний тиск hд, мм вод.ст.	Площа перерізу повітроводу F, м^2	Швидкість руху повітря V, м/с	Кількість повітря W, м^3/год	Об’єм приміщення V, м^3	Кратність повітрооб-міну К, год^–1

Лабораторна робота 17 визначення температур спалаху горючих рідин в повітрі

Мета роботи – експериментальне визначення температур спалаху, встановлення категорії виробництва по пожежній небезпеці згідно [14].

17.1 Теоретична частина

Параметри, які визначають вибухопожежні властивості легкозаймистих і горючих сумішей:

– температура спалаху;

– температура займання;

– температура самозаймання;

– температурні і концентраційні межі вибуховості.

Температурою спалаху називається мінімальна температура горючої речовини, при якій над його поверхнею утворюється суміш пари і газів з повітрям, здатна спалахувати в повітрі від джерела запалення. Проте швидкість їх утворення недостатня для подальшого горіння.

Залежно від температури спалаху пари рідини підрозділяються на:

– легкозаймисті (ЛЗР) з температурою спалаху до +61°С;

– горючі (ГР) з температурою спалаху +61°С і вище.

Мінімальна температура нагріву горючої речовини, при якій відбуваються займання суміші пари, що утворюється, з повітрям і загоряння рідини від джерела запалення, називається температурою займання.

У легкозаймистих рідин різниця між температурою спалаху і займання незначна, тобто температура спалаху нижче за температуру займання на 1–5°С.

У горючих рідин ця різниця більш значна, тобто температура спалаху нижче температури займання на 10 °С і більш.

Про пожежну небезпеку рідин судять по температурі спалаху. Чим нижче температура спалаху, тим більшу небезпеку представляє рідина.

Характеристикою вибухонебезпеки горючих парів і газів є нижня і верхня концентраційні межі займання.

Мінімальна концентрація пари в суміші з повітрям, яка здатна вибухати за наявності джерела запалення, називається нижньою концентраційною межею займання.

Максимальна концентрація пари в суміші з повітрям, при якій можливий вибух за наявності джерела запалення, називається верхньою концентраційною межею займання. За межею верхньої концентраційної межі займання суміш горить без вибуху спокійно, як горючий газ.

Таким чином, верхня і нижня концентраційні межі займання означають, що тільки в області концентрацій суміші парів і газів з повітрям, обмеженим цими межами, може відбутися вибух.

Концентраційні межі займання (% об.) зазвичай визначають експериментально. Але їх можна розрахувати по наступних емпіричних формулах, %:

(17.1)

(17.2)

де N – число атомів кисню, необхідне для згорання однієї молекули горючої речовини (визначається за реакцією горіння).

По пожежо– і вибухонебезпеці згідно [14] всі виробництва діляться на 5 категорій: А і Б – вибухо– і пожежонебезпечні; В, Г, Д – пожежонебезпечні.

Залежно від температури спалаху ЛЗР рідини відносяться до наступних підгруп:

особливо небезпечні – з температурою спалаху до мінус 18°С;

постійно небезпечні – з температурою спалаху від мінус 18°С до 23°С;

небезпечні при підвищеній температурі – з температурою спалаху від 23°С до 61°С;

Температура займання – небезпечніша, ніж температура спалаху, оскільки пари і рідина при температурі займання після видалення джерела запалення продовжують горіти. Тому для надійності необхідно визначати температуру спалаху і температуру займання, встановивши між ними діапазон.