9.2. Глобалізація логістичних процесів

Міжнародний розподіл праці та кооперація зумовили створен­ня великої кількості транснаціональних компаній, які використо­вують у бізнесі глобальні логістичні ланцюги та канали, насам­перед у дистрибуції товарів. Перспективи розвитку глобальних логістичних каналів пов'язані зі збільшенням видатку на вкладе­ний капітал, нижчими тарифами логістичних посередників в ін­ших країнах, кращими фінансовими умовами. Створенню міждер­жавних логістичних каналів сприяють великі міжнародні транспортно-експедиційні фірми, страхові компанії, а також глобальні телекомунікаційні мережі.

Виробник, приймаючи рішення продавати свій товар в різних частинах світу, передбачає відмінності як у політиці просування товару, так і в культурі його споживання. Диференціація здійс­нюється залежно від обраного ринку збуту і, в кінцевому підсум­ку, приводить до формування глобальної логістичної системи.

Перш ніж розвивати свої глобальні логістичні ланцюги, кана­ли або системи, компанія повинна позиціювати себе на міжнаро­дному ринку як справді глобальна. Прикладом такого позиціювання є такі транснаціональні корпорації, як Coca Cola, Gillette, Digital Equipment, Nestle, Procter and Gamble, Volvo ін. Це стосується не тільки їх маркетингових або виробничих стратегій, а й насамперед організації продажу готової продукції та управління персоналом.

Мічиганським університетом США за підтримки логістичного менеджменту було зроблено наукове дослідження проблем гло­бальної логістики транснаціональних корпорацій. Було обрано 111 компаній у 17 країнах світу, практику організації глобальних логістичних ланцюгів яких було визнано найкращою. Дослі­дження показали, що ці компанії досягли найкращих результатів у глобальній логістиці за рахунок чотирьох основних чинників: позиціювання, інтеграції, гнучкості та вимірюваності.

Концепція позиціювання є надбудовою глобальної логістичної стратегії фірми. Вона визначає відмітні особливості компаній по­рівняно з конкурентами, відносини з постачальниками та замов­никами, організацію інформаційних потоків та операцій фізично­го розподілу. Цей етап є обов'язковим для компаній світового класу та встановлює напрями та основний зміст процесів у гло­бальних логістичних ланцюгах фірми для досягнення конкурент­них переваг.

Інтеграція є наступним основним елементом глобальної логіс­тичної системи транснаціональних корпорацій. Її досягають шля­хом використання сучасних інформаційних технологій для сумі­сного використання необхідної інформації всіма партнерами глобальних логістичних ланцюгів і каналів. Під цим розуміють високий ступінь зв'язків партнерів, обмін даними між ними у стандартизованих форматах у режимі реального масштабу часу.

Гнучкість – третій основний чинник, виявлений у процесі до­сліджень. Фірма, здатна швидко реагувати на специфічні запити споживачів, адекватно здійснюючи зміни як у виробництві, так і в дистрибуції відповідно до їхніх вимог, завжди буде функціону­вати успішніше, ніж конкуренти, реалізуючи свою глобальну логістичну стратегію.

Нарешті, вимірювання характеризує найкращі глобальні ком­панії з позицій можливості моніторингу логістичного менеджме­нту та ідентифікації здатності фірми надалі поліпшувати свою ді­яльність на світовому ринку. Кращі транснаціональні корпорації використовують процедури «bench market», стандартизації якос­ті, функціональні способи оцінювання ступеня задоволення спо­живачів якістю продукції та сервісу, тотальних логістичних ви­трат, повернення на вкладений капітал і протяжність складових логістичних циклів як ступеня ефективності глобальних логістич­них ланцюгів. Мірилом ступеня задоволення споживачів є вико­нане замовлення, коли поставка товару здійснюється своєчасно.

Важливу роль у глобальній логістиці відіграє чинник регіоналізації. Регіональні особливості глобальної логістики найяскра­віше виявляються для країн, розташованих у безпосередній бли­зькості одна від одної, які зазвичай, мають загальні кордони у певній географічній зоні. Відомі численні приклади успішних макрологістичних регіональних структур і систем, наприклад, для країн Бенілюксу, ЄС, США, Канади, Південно-Східної Азії. Регіональний чинник посилює тенденцію глобалізації за рахунок таких аспектів, як схожість політичних систем та економічних рів­нів країн, що входять у регіон; близькість соціального устрою, життя, традицій, міграція населення, єдині джерела енергії, сиро­винні ресурси, спільні транспортна система, дорожня інфраструк­тура, телекомунікації, відсутність митних і торгових бар'єрів та ін. Прикладом регіоналізації є створення інтегрованого Європей­ського загального ринку. Основна його мста — зняття торговель­них бар'єрів між країнами – членами цього органу та спрощення вільного руху товарів, послуг, капіталу. Для досягнення цієї мети в документі (акті) було вказано три основних бар'єри, які повинні бути усунені:

• фізичний бар'єр: митний контроль і формальності під час перетину кордону;

• технічний бар'єр: різниці у стандартах безпеки, що викори­стовуються;

• фіскальний бар'єр: різниці у ставках ПДВ та акцизах.

З множини змін, передбачених концепцією Європейського ринку, три з них найбільш впливають на глобальну логістику.

Першим є спрощення процедур документального оформлення вантажів шляхом використання єдиного адміністративного доку­мента (SAD). Він призначений для того, щоб зменшити витрати часу під час перетину кордону.

Другим є зменшення кількості митних формальностей щодо вантажів, які їдуть транзитом в інші країни, наприклад, за інтермодальних схем перевезень контейнерів, що дає змогу скоротити час, витрачений на проходження митного контролю.

Третім і найважливішим є те, що спрощення процесу перемі­щення вантажу між країнами дасть можливість трансформувати виробничі та розподільчі логістичні мережі Європи в єдину, ком­пактну глобальну мережу, яка потребує меншої кількості техно­логічного обладнання. Крім того, зміни торговельних відносин і введення єдиної євровалюти забезпечить рівні умови вільної кон­куренції у країнах — членах Європейського Союзу за рахунок появи на ринку нових конкуруючих фірм як з Європи, так і з ін­ших регіонів. Наприклад, чимало американських фірм займається розвитком і реалізацією логістичних концепцій, спрямованих на Європейський ринок, безпосередньо з миті виникнення змін у єв­ропейському ринковому середовищі.

Іншим прикладом є торговельна угода між США та Канадою, яка мала на меті подальше зменшення бар'єрів, що існують між цими двома країнами. Регіональний аспект глобальної логістики можна простежувати на прикладі так званих макладерських операцій. Ця назва пов'язана з регіоном у Мексиці, в якому США використовує концепцію використання виробничих потужностей, які там існують. Витрати на виробництво у Мексиці нижчі анало­гічних витрат в Америці.

Для багатьох глобальних компаній країни Далекосхідного ре­гіону є корисним джерелом сировинних ресурсів і комплектую­чих. Водночас ці країни стали надійними постачальниками гото­вої продукції. Залежності від країни або виду ресурсу користь від використання подібних іноземних джерел може полягати або в деякій комбінації цих двох факторів, або у високій якості.

Важливим є те, що країни стали повноправними учасниками процесів, які здійснюються у всесвітньому діловому та логістичному середовищі. Але регіоналізація не повинна перешкоджати просуванню певних товарів, капіталів, інформації та послуг у країни, де на них є попит, особливо у процесах створення глоба­льних телекомунікаційних, торговельних і транспортних логісти­чних систем. Потрібно розвивати нові глобальні логістичні стра­тегії. При цьому успіх у побудові глобальних логістичних систем буде визначатись ефективним використанням критичних ресурсів як в галузі виробничих потужностей, технології, інформації, так і у корпоративній культурі, персоналі, менеджменті.

Крім використання іноземних ресурсів більшість глобальних компаній має своє виробництво та основні логістичні потужності безпосередньо в країнах, що споживають вироблену продукцію.

Глобальні корпорації постійно приділяють увагу дослідженню стратегій управління закупівлями матеріальних ресурсів і дис­трибуції готової продукції, що передбачає використання ресурсів країн, які є традиційними партнерами.

Потенціал глобальної логістики має бути спрямований на ви­конання стратегічних цілей фірми та створення конкурентних переваг, тобто на:

• лідерство в якості продуктів і послуг;

• лідерство у витратах;

• диференціацію;

• стратегічний фокус (зосередження зусиль).

Диференціація означає позиціювання на ринку збуту продук­ції (послуг), де глобальні компанії є єдиними й своєрідними щодо потенційних покупців.

Стратегічний фокус (зосередження зусиль) — це бажання фір­ми досягти конкурентної переваги в одному або кількох сегмен­тах світового ринку за рахунок концентрації зусиль на певних стратегічних напрямах.

Зауважимо, що глобальні логістичні системи набувають нині дедалі більшого значення в досягненні стратегічного фокусу.

Прагнення логістичних посередників глобальної компанії (на­приклад, у системах дистрибуції, організації продажу, передпро­дажного та післяпродажного сервісу) отримати якомога більший прибуток може істотно збільшити загальну вартість і ціну товару у кінцевого споживача. Тому необхідний логістичний моніторинг витрат у глобальному ланцюгу повної вартості та першочергова увага до тих логістичних функцій, які не підтримуються компа­нією, для контролю ситуації на ринку та виконання стратегіч­них завдань.

Для глобальної компанії успішна реалізація стратегії забезпечує одночасне досягнення поставлених цілей у всіх обраних геогра­фічних районах. Ці компанії використовують сировинні ресурси, що знаходяться у різних точках світу, визначають дислокацію основних торговельних баз і центрів дистрибуції з урахуванням глобального підходу та пристосовують існуючі логістичні техно­логії до умов нових ринків.

Цілі стратегій у глобальних компаніях формуються з ураху­ванням чотирьох компонентів, таких як технологія, маркетинг, виробництво та логістика. Необхідна продуктивна синергія всіх чотирьох компонентів, причому глобальні логістичні системи слугують глобальним фундаментом, на якому ґрунтується діяль­ність інших сфер бізнесу. При цьому не можна не враховувати те, що у сучасних умовах логістична система є чинником конкурент­ної переваги.

Глобальна конкуренція має чотири характерні особливості.

По-перше, компанія, конкуруюча в глобальних масштабах, прагне створити стандарти маркетингових концепцій.

По-друге, життєвий цикл товару постійно зменшується й ста­новить іноді не більше року. Це стосується певних високотехнологічних продуктів, таких як комп'ютери, фото обладнання, аудіо-, та відеотехніка.

По-третє, дедалі більше компаній використовують у своєму виробництві іноземні сировинні ресурси або переносять вироб­ництво на територію інших країн.

По-четверте, у фірм, що діють на глобальному рівні, маркетин­гова та виробнича діяльність зближується і є краще скоордино­ваною.

У компаніях, які працюють на глобальних ринках, спостеріга­ється тенденція до збільшення складності глобальних логістич­них систем і, відповідно, витрат на її обслуговування. Результатом є збільшення часу виконання замовлень і зростання рівня за­пасів. За цих умов для успішної діяльності в середовищі, для яко­го основним чинником є час, фірми відокремлюють глобальні ло­гістичні системи, що зменшують час виконання замовлення та забезпечують роботу «сфокусованих» підприємств, що виробля­ють граничні партії для географічно відокремлених районів. Крім того, глобальні компанії націлені на співпрацю з граничною кіль­кістю логістичних посередників, які мають переваги у рівні серві­су, витратах і швидкості виконання логістичних циклів. Можли­вим етапом у процесі формування глобальних логістичних систем є осмислення потреб клієнтів, географічно розташованих у різних районах світу. Це головна умова розвитку ефективного виробництва, маркетингу та логістичних стратегій, що мають на меті задоволення потреб глобального ринку.

Діюча сила технологій виявляється в глобалізації логістичної системи шляхом швидкого взаємного проникнення сучасних тех­нологічних рішень, проектів, наукових досліджень в економіку більшості розвинутих країн. Істотне значення для просування глобальної логістики мають процедури перерегулювання, які здійснюються багатьма країнами, наприклад, ЄС, США, Канада щодо зняття торговельних, митних, транспортних і фінансових бар'єрів на шляху розвитку міжнародних торговельних, економі­чних, соціально-політичних взаємовідносин.

У багатьох країнах було прийнято цілу низку законів, адмініст­ративних та юридичних актів, спрямованих на скорочення дер­жавного сектора на транспорті, зняття транспортних бар'єрів, координацію роботи різних видів транспорту, поліпшення транс­портного сервісу, зниження цін і тарифів. Подібне регулювання транспорту сприяє розвитку вільної конкуренції та є стимулом розвитку інтегрованої логістики, створення глобальних транспортно-логістичних систем.

Результатом цих змін у галузі ринкового регулювання стало укладання контрактів про надання транспортного та експедитор­ського сервісу, право магістральних перевізників здійснювати не­залежні кроки щодо тарифів і послуг. Водночас послуги інтермодального перевезення, що надаються, здійснюються за єдиним тарифом та єдиним транспортним документом.

Інтермодальні перевезення стали галуззю, що швидко розви­вається в сфері глобальної логістики. Поєднуючи переваги двох або більше видів транспорту, оператор інтермодального логістичного сервісу може надавати послугу вантажовідправнику, які здійснюватимуться без значних перерв, незважаючи на виконання великої кількості допоміжних операцій, пов'язаних з процесом перевезення.

Для здійснення глобальної логістичної діяльності необхідно використовувати ефективні системи комунікації, контролю та глобальні логістичні стратегії, а також як короткострокові, так і довгострокові тенденції зміни курсів валют. Ці зміни можуть вплинути на прийняття таких логістичних рішень, як розміщення складів підприємств і центрів дистрибуції, а також вибір виду транспорту й перевізника.

Однак на розвиток міжнародної логістики неабиякий вплив мають існуючі торговельні, фінансові, митні бар'єри, зумовлені різними причинами, зокрема й політичними, різницею в еко­номічному та соціальному рівнях розвитку країн та ін. Такі бар'єри існують, наприклад, між країнами ЄС і Східної Європи, ЄС і Росією, США і ЄС, США і Мексикою, країнами ЄС і Центральної Азії, США та Японією та ін. Крім цього, у глобальній логістиці необхідно враховувати міжнародну конкуренцію, обмеження на дистрибуційні мережі транснаціональних корпорацій та ін. Ме­неджмент у глобальній логістичній системі має враховувати це в процесі просування міжнародної логістики.

Ринки /конкуренція: джерела сировини ринки збуту інформація конкуренція ціни

Фінансові бар’єри: відсоткові ставки податки торгівельні обмеження

Бар’єри в дистрибуції

Бар’єри міжнародної логістики		Ефективне міжнародне виробництво
Глобальний логістичний менеджмент
Потенційні переваги міжнародної торгівлі

Рис. 9.1. Бар'єри в глобальному логістичному менеджменті

На рис. 9.1 вказано три бар'єри, що стоять на шляху розвитку глобальної логістики. Ринкові бар'єри відображають конкурент­ну боротьбу за джерела дешевих сировинних ресурсів, енергії, робочої сили, а також за ринки збуту товарів. Вони встановлю­ються та підтримуються як великими компаніями за рахунок цінової політики, інформаційних заходів, так і протекціоністської державної політики та законодавства.

Фінансові бар'єри пов'язані з податковою, митною, торгове­льною політикою держави, обмеженнями ввозу капіталу, нормою банківського відсотка та ін.

Близькими до них є бар'єри у дистрибуції товарів фірм-конкурентів з інших країн. Найважливішими є транспортні, митні й торговельні бар'єри.

Останніми роками виникли нові передумови розвитку глоба­льної логістики, до яких належать такі:

• нове розуміння механізмів ринку та глобальної логістики як стратегічного елемента в конкурентних можливостях транснаціо­нальних корпорацій та інших організацій бізнесу;

• наявність перспектив інтеграції міжнародних логістичних партнерів, побудова нових відносин;

• технологічні можливості в галузі гнучких виробництв інфор­маційних і комп'ютерних технологій і телекомунікаційних сис­тем радикально змінилися й відкрили нові горизонти міжнарод­ної інтеграції.

Для підвищення конкурентоспроможності необхідна гнучкість і динамічність, тобто швидка адаптація фірм до мінливих умов ринкового середовища й попиту на її продукцію, зокрема й у міжнародному аспекті. При цьому повинні скорочуватись усі ча­сові фази життєвого циклу виробів (логістичного циклу); час на науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки; час поста­чання сировини та матеріалів; терміни виробництва, обробки за­мовлень, дистрибуції готової продукції та ін.

Формування ринкових відносин і посилення конкуренції в ни­нішніх умовах спричиняють трансформацію глобальних логістич­них систем, що виявляється у таких явищах, як:

• зростання швидкості, збільшенні інтенсивності та складнос­ті матеріальних і інформаційних потоків, особливо в експортно-імпортних операціях. Ускладнюються фінансові взаємовідносини міжнародних логістичних посередників;

• скороченні кількості ланок глобальних логістичних ланцюгів і каналів. Зменшується кількість організаційно-економічних відносин у глобальних логістичних системах, але зростає їх складність;

• зменшення надійності логістичних ланцюгів, позаяк скоро­чуються або майже зникають матеріальні запаси у виробництві та глобальних дистрибуційних мережах.

Як наслідок — збільшується потенційна нерівновага глобаль­них логістичних систем. Для підвищення їх стійкості та надійності за досягнення стратегічних цілей бізнесу необхідна подальша інтеграція як в самій глобальній логістичній системі, так і в зов­нішньому середовищі.

Про розвиток інтегрованої глобальної логістики йшлося на XII Всесвітньому конгресі з логістики, який проходив під девізом «Логістика об'єднує людей, ринки та материки». Проблеми гло­балізації на конгресі розглядались у двох аспектах. По-перше, з погляду подальшого розвитку й створення міждержавних і транснаціональних макрологістичних систем для більш вільного переміщення через кордони товарів, капіталів та інформації. Особливо цікавим щодо цього є досвід формування глобальних логістичних систем у країнах ЄС. Кінцевою метою їх розробки є поліпшення сервісу, екології та зниження логістичних витрат (на транспортування, управління запасами) за рахунок зняття митних, тарифних, податкових та інших бар'єрів, формування раціональ­них вантажопотоків, створення інтегрованої мережі регіональних розподільчих логістичних центрів, формування транспортної та телекомунікаційної інфраструктури та ін. По-друге, з погляду розвитку менеджменту глобальних логістичних каналів трансна­ціональних корпорацій, таких як IBM, Digital Equipment, Nestle, Procter and Gamble, Volvo, Electrolux та ін.

На конгресі розглядалися питання подальшого зниження логі­стичних витрат корпорацій за рахунок раціонального розміщення виробничих підрозділів у країнах з дешевою сировиною та робо­чою силою, оптимізації, структури та розміщення складського господарства, а також раціональні способи транспортування си­ровини, комплектуючих виробів і готової продукції, організація забезпечення запасними частинами організація та логістичного сервісу.

На конгресі було зазначено основні чинники, що впливають на глобалізацію логістики:

• потреба скорочення логістичних витрат і поліпшення логістичного сервісу;

• необхідність збільшення обсягів продажу за рахунок осво­єння нових ринків, зокрема й за кордоном, що обов'язково по­требує виваженої логістичної стратегії;

• поява міжнародних логістичних посередників з розвинутою глобальною інфраструктурою, зокрема й технічних засобів та ін­формаційних технологій, що забезпечують досягнення стратегіч­них логістичних рішень транснаціональних корпорацій;

• розвиток компаній зі справді широким міжнародним роз­поділом праці, підкріпленим найсучаснішими інформаційними комп'ютерними технологіями та системами, що є основою екстен­сивної функціональної інтеграції між партнерами у глобальних логістичних ланцюгах;

• подальший розвиток процесів міжнародної торгівлі (у межах INCTAD), перерегулювання транспорту, зменшення екологічного навантаження та втілення інновацій в інфраструктури логістич­них мереж.

Глобальною логістичною системою є система, яку формують урядові структури, організації, об'єднання, транснаціональні ко­рпорації. Вона є проміжною між мікро- та макрологістичними системами. Деякі фахівці відносять їх до мезологічних систем. Обов'язковою умовою таких систем є наявність структурних під­розділів (із закупівлі матеріальних ресурсів, виробництва, розпо­ділу або продажу готової продукції, а також логістичного мене­джменту) за кордоном. У компаній, що працюють на глобальних ринках, виявляється тенденція до збільшення складності логістич­ної мережі й витрат на її обслуговування. Як наслідок – збіль­шення часу виконання замовлення та рівня запасів. За таких умов, для успішної діяльності у середовищі, для якого основним фактором є час, фірма відокремлює логістичний менеджмент як систему, що зменшує час виконання замовлення та забезпечує роботу «фокусних підприємств», які виробляють обмежені партії для географічно відокремлених районів.

Складність глобальних логістичних систем, необхідність гнуч­кого реагування на мінливі запити споживачів, бажання здійс­нювати логістичний сервіс на найвищому рівні веде до необхід­ності інтеграції фірмового менеджменту з багатьма логістичними посередниками, які на Заході зазвичай називають «третьою сто­роною». Неабияку роль у розвитку логістичної системи відігра­ють так звані міжнародні канальні посередники:

• міжнародні експедитори;

• транспортні компанії;

• компанії з управління експортними операціями;

• зовнішньоторговельні компанії та представництва;

• брокерські та агентські фірми;

• компанії з пакування товарів у експортно-імпортних операціях.

Логістичними функціями, які здійснюють міжнародні експедитори в глобальних системах і каналах є такі:

• підготовка комерційних та митних документів;

• квотування вантажних відправок, одиниць підтримки запасу або трансакційних одиниць у міжнародних операціях транспор­тування та вантажопереробки;

• отримання експортних ліцензій;

• здійснення експортного декларування для вантажовідправ­ників;

• підготовка сертифікатів, ветеринарних та інших документів;

• підготовка та отримання консульських інвойсів;

• підготовка товарно-транспортної документації, наванта­ження, розвантаження, перевірка документів на відправку, паку­вання та ін.;

• оплата за перевезення, розрахунки з клієнтами;

• отримання прихідних документів;

• надання документів у банк або експедирування їх до зада­ного пункту призначення;

• надання складських послуг у порту, вантажному терміналі;

• здійснення інтермодальних перевезень;

• надання власних транспортних засобів, трейлерів і контей­нерів;

• збір та отримання грошей для вантажовідправників.

Прикладом глобального міжнародного логістичного посеред­ника є корпорація «TNTGROUP». Вона широко відома як один з крупних міжнародних експедиторів і логістичних фірм. Компанія складається з трьох великих фірм: TNT Express Word wide, TNT Logistics, TNT Multi Country Logistics і пропонує своїм клієнтам широкий спектр логістичних послуг: міжнародні транспортно-експедиційні, дистрибуційні та ін.

Основними послугами є здійснення логістичного менеджмен­ту в логістичному ланцюгу товаровиробників, починаючи від си­ровини й комплектуючих до готової продукції.

Серед основних послуг корпорації TNT щодо глобального ло­гістичного менеджменту є такі:

• управління логістичними ланцюгами товаровиробників;

• надання в користування складських комплексів, терміналів для зберігання, сортування та вантажопереробки широкого асор­тименту товарів;

• послуги з розподілу продукції зі спеціалізованих регіональ­них центрів;

• логістичні екологічно чисті проекти;

• повернення товарів і ремонт транспортних засобів;

• пряме поповнення виробничих запасів виробників;

• багатопрофільне забезпечення запасними частинами та ін.

Близько 74 % бізнесу TNT зосереджено в Європі. Щоб забез­печити логістичним партнерам той тип послуг, який вони потре­бують, компанія має три найбільші в Європі логістичні мережі: європейську повітряну; шляхову сітку й міжнародні та європей­ські мережі передачі даних, що належать компанії.

У своїй логістичній стратегії корпорація TNT виходить з того, що зараз замовники не бажають працювати з окремими локаль­ними постачальниками, тому вона передбачає глобальне логістичне партнерство. Від своїх логістичних партнерів замовники по­требують дієвої допомоги та нових ідей щодо скорочення витрат зовнішніх каналів дистрибуції або закупівлі продукції, тим самим забезпечуючи собі високу конкурентоспроможність у середині галузі виробництва. При цьому замовник зазвичай зацікавлений в інтегрованому характері послуг, пропонованих їх логістичними посередниками, наприклад, в об'єднанні транспортування, вантажопереробки, супутнього сервісу, забезпеченні запасними час­тинами.

За експортних операцій у глобальній логістичній системі вантажовідправник використовує послуги експедитора тоді, коли не має можливості здійснювати перевезення за відсутності постій­ного вантажопотоку або змін умов комерційних операцій. При цьому логістичний менеджер має порівнювати витрати, пов'язані з використанням послуг експедитора, з витратами на утримання персоналу для здійснення подібних операцій.

Зазвичай, функціями транспортних агентів як посередників у глобальній логістичній системі є консолідація та перерозподіл контейнерів у міжнародних перевезеннях.

Ще один вид логістичних посередників, які діють у глобаль­них логістичних системах товаровиробників, є експортні торго­вельні компанії, що здійснюють експортування товарів і послуг. Прикладом їх ефективного функціонування є японські великі тор­говельні компанії. Вони об'єднують усі напрями міжнародної торгівлі в єдине ціле, зокрема й банки, складські потужності, а також торговельні та національні телекомунікаційні мережі. Ці компанії надають можливість фірмам невеликого та середнього розміру, що не мають достатніх ресурсів, брати участь у процесі міжнародної торгівлі. Торговельні компанії купують їх товари й продають їх на міжнародному ринку. При цьому концентрація контролю над усіма функціональними галузями глобальної логіс­тики дає змогу спростити координацію та зменшити час відповід­ної реакції на коливання ринкового середовища.

Експортно-імпортні операції в глобальній логістичній системі зазвичай пов'язані з більшим, ніж у звичайному менеджменті об­сягом інформації, більш складним документообігом і потребують державного регулювання.

Важливе місце в структурі глобальної логістичної системи по­сідають митні брокери, які контролюють проходження товару через митницю та забезпечують відповідність документів, що су­проводжують товар, існуючим вимогам.

Під час формування глобальних логістичних систем у корпо­раціях дотримуються трьох основних принципів. Один з центра­льних — правильне визначення місця відвантаження продукції кінцевим споживачам. Другий — раціональна організація логіс­тичних каналів у країнах, які мають запаси продукції компанії для виконання замовлень місцевих споживачів. Третій — пряме відвантаження продукції із заводів корпорації споживачам на місця без проміжного складування.

У Європі глобальна логістична мережа корпорації ідентифікує дислокацію логістичних центрів трьох основних категорій: центрів виробництва, збирання й виконання замовлень, центрів підтримки споживачів дочірніх компаній.

Поширення глобального бізнесу вимагає перегляду логістич­ної стратегії корпорацій з погляду модифікації систем управління закупівлі матеріальних ресурсів і розподілу кінцевих продуктів і послуг. На рис. 9.2 показано стару та нову глобальну логістичну платформу.

НОВА ЛОГІСТИЧНА СИСТЕМА

• зосередження на інтегральних логістичних показниках

• інтегроване управління глобальним логістичним ланцюгом

• передання відповідальності за забезпечення та збут глобальним логістич­ним посередникам

• ефективне використання ресурсів, управління додатковою вартістю логістичних послуг

• підвищення надійності доставки товарів і послуг

• зменшення кількості логістичних посередників

• інтегрована інформаційна логістична система

• скорочення часу поставки, гнучкість операцій

• глобальна координація з логістичними посередниками

• концентрація на ціні товару, послуг

• зосередження на проблемах транспортування

• підвищення уваги до технічних засобів доставки, транспортних комунікацій

• велика кількість постачальників ресурсів і послуг

• недостатнє управління логістичною інформацією

• невизначені цілі розвитку логістики

• нечіткий розподіл повноважень і відповідальності за логістику в підрозділах компанії

Рис. 9.2. Перехід на якісно нову глобальну логістичну платформу

Основна ідея переходу на новий глобальний рівень логістичного менеджменту полягає в побудові інтегрованої глобальної логістичної системи, яка пов'язує єдиною структурою управління та інформаційною системою власні підрозділи компанії з логіс­тичними посередниками в постачанні та збуті. Пріоритети ство­рення такої глобальної логістичної системи полягають в отри­манні інтегральних показників якості логістичного менеджменту, таких як тотальні логістичні витрати, протяжність логістичного циклу виконання замовлень, якість логістичного сервісу. При цьому в стратегічній перспективі логістичні посередники стають постійними бізнес-партнерами корпорації, а кількість їх має бути щонайменшою.

Одним із основних завдань у побудові ефективної глобальної логістичної системи корпорації вважають поширення області співпраці з постачальниками матеріальних ресурсів і послуг за­вдяки операціям, націленим на сумісний розвиток логістики та підвищення ефективності до- та післяпродажного сервісу.

Функціонування глобальної логістичної системи неможливе без відповідної інфраструктури, до якої належать транспортні си­стеми та телекомунікації. Транспортні операції в глобальній логістичній системі порівняно з операціями, які виконуються на внут­рішньому ринку, характеризуються неабиякою складністю. Це пояснюється як великими відстанями, так і чималою кількістю учасників, задіяних у процесах перевезень. На рівні глобального логістичного менеджменту управління транспортуванням скла­дається з кількох основних етапів:

• вибір способу транспортування;

• вибір видів транспорту;

• вибір транспортних засобів;

• вибір перевізників і логістичних партнерів з транспорту­вання;

• оптимізація параметрів транспортного процесу в глобаль­них логістичних системах.

У глобальній логістичній системі вибір способу транспорту­вання, виду транспорту та логістичних посередників здійснюєть­ся на основі системи критеріїв. До головних з них належать:

• щонайменші витрати на транспортування;

• визначений термін транзиту (доставки вантажу);

• якнайбільша надійність і безпечність;

• мінімальні витрати, пов'язані з вантажами впродовж року;

• потужність і доступність виду транспорту;

• продуктова диференціація.

До витрат на транспортування належать як безпосередні транспортні тарифи на перевезення певного обсягу вантажу, так і витрати, пов'язані з транспортно-експедиційними операціями, навантаженням, розвантаженням, перевантаженням, пакуванням, сортуванням та іншим, тобто логістичними операціями фізичного розподілу. Зазвичай транспортні витрати (разом з часом достав­ки) є основним критерієм вибору виду транспорту та способу пе­ревезень.

Час доставки (транзитний час), як і логістичні витрати, є пріо­ритетним показником у разі альтернативного вибору способу транспортування в глобальній логістичній системі, позаяк визна­чається сучасною практикою глобальної конкуренції, де час віді­грає першорядну роль. Водночас доставка вантажу у визначений термін (за технологією JIT) свідчить про надійність обраної схе­ми перевезень (перевізника та інших логістичних посередників). Крім цього, скорочення часу доставки дає глобальній компанії іс­тотні конкурентні переваги на ринку збуту готової продукції, за­безпечуючи можливість втілення стратегії продуктової диферен­ціації. Обираючи відповідний вид транспорту в проектованій глобальній логістичній системі, менеджер має враховувати показ­ники потужності та доступності щодо перевізних можливостей, техніко-експлуатаційних вимог.

Сучасна практика транспортування вантажів у глобальних ло­гістичних системах пов'язана з більшою експансією перевезень, здійснюваних одним експедитором (оператором) з одного диспет­черського центру та за єдиним транспортним документом (мультимодальні, інтермодальні, трансмодальні, комбіновані, сегментовані та ін.).

Зауважимо, що досі в світі немає усталеної термінології щодо вказаних вище способів перевезень.

За визначенням UNCTAD, інтермодальним є перевезення ван­тажів кількома видами транспорту, за якого один з перевізників організовує всю доставку від одного пункту відправлення через один або більше пунктів перевалювання до пункту призначення і залежно від поділу відповідальності за перевезення, видаються різні види транспортних документів. Водночас, на відміну від інтермодальних систем, де укрупнені вантажні місця перевозяться за єдиними тарифами та перевізними документами з рівними правами всіх видів транспорту, що використовуються, у мультимодальних перевезеннях один з видів транспорту виконує роль перевізника, а взаємодіючі види транспорту – клієнтів, які опла­чують його послуги.

Основним логістичним посередником у змішаних переве­зеннях між вантажовідправником (власником) і вантажоодер­жувачем є оператор змішаного (мульти- та інтермодального) перевезення. Він укладає угоду з вантажовласником і повністю бере на себе функції доставки вантажу від складу споживача або іншого пункту, передбаченого угодою. Оператор пов'яза­ний угодами з перевізниками різних видів транспорту й несе відповідальність за збитки як через втрати або пошкодження вантажу, так і у разі затримки під час доставки. Операторами інтермодального перевезення можуть бути підприємства різ­них видів транспорту, але зазвичай ними є транспортно-експе­диційні фірми.