Іі. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки

Теорії національної економіки включають: теорію меркантилізму, теорію вільного підприємництва, теорію історичної економіки, теорію маржіналізму, теорію економічної рівноваги, теорію монетаризму, теорія неолібералізму, теорію інституціоналізму.

До кінця ХІХ ст. українська економічна школа перебувала під впливом західних вчень і рухалась за ними в одному на­прямку. На початку XX ст. українська економічна наука подолала кризу класичної політичної економії і вступила на шлях інваріантності, яким пішла наука Заходу. Найбільший внесок у дослідження засад розвитку національної еко­номіки зробили видатні українські економісти інституціонального, історичного та неокласичного напрямків (М. І. Туган-Барановський, О. М. Миклашевський, І. В. Вернадський, А. Я. Антонович, І. І. Янжула, В. Ф. Левитський, Є. Є. Слуцький, В. Я. Железнов, Д. І. Піхно та ін.).

До базисних інститутів національної економіки належать:

• національно-громадські відносини (інститути освіти, культури, мистецтва, релігії, громадських об'єднань − політичних, національних);

• державно-політичні відносини (інститути всіх рівнів влади);

• соціально-економічні відносини (інститути господарського управління, ви­робництва, обігу, послуг).

Існування будь-якої системи, у тому числі національ­но-економічної, передбачає мінімально необхідний рівень її збалан­сованості, визначення якого, а також умов його збереження за об­ставин, що змінюються, − важлива складова методів управління і регулювання.

Збалансованість − стан економіки, за якого національно-господарські пропорції перебувають в оптимальному щодо потреб і технологій співвідношенні та рівновазі.

Збалансованість національ­ної економічної системи досягається з оптимізацією національних ідеологічних, політичних, демократичних, економічних та соціальних пропорцій.

Пропорції − стійкі співвідношення між двома показника­ми протягом декількох років.

Національні пропорції є складною системою співвідношень та­ких основних груп показників:

• пропорції національної самосвідомості − виражають співвідношення населення і влади за критеріями свідомості: націо­нального патріотизму, національного нігілізму, національної ви­нятковості;

• пропорції національно-державного мислення − виражають співвідношення населення і влади за критеріями ідеологічного, полі­тичного і державного мислення;

• пропорції національно-економічного мислення − виражають співвідношення населення і влади за критеріями економічних прав і економічної свободи людини та виробничого колективу;

• пропорції виробництва і споживання − співвідношен­ня виробничих і споживчих потреб та виробничих можливо­стей економіки.

Критерії збалансованості і стабільності. Найважливішою озна­кою, що характеризує національну збалансованість і стабільність національної економічної системи, є її динамічність − необхідний рівень стабільності, який забезпечує самозбереження системи, але не є нездоланною перепоною до змін. У таких економічних систе­мах легко спрогнозувати соціально-економічні зміни, застосува­ти метод регулювання, за якого досягаються збалансованість і стабільність.

Кожна національна економічна система має загальні і власні критерії збалансованості, зумовлені природними і соціально-економічними особливостями господарювання.

Стабільний стан в основних підсистемах (у виробництві, на ринку, у сфері соціального розвитку) визначають такі групи кри­теріїв: виробничі, ринкові, соціальні.