V. Господарський комплекс національної економіки

Економічний розвиток держави обов'язково супроводжується проце­сами поглиблення суспільного поділу праці і спеціалізації у господарській діяльності. Але будь-яка спеціалізація доцільна та правомірна тільки при наявності координації діяльності і формування зв'язків між різними га­лузями і виробництвами. Розвиток і певна фіксація таких зв'язків приво­дить до тісного поєднання суб'єктів господарювання, тобто до створення господарського комплексу національної економіки.

До основних факторів формування господарського комплексу національної економіки слід віднести:

• економіко-географічне положення;

• природно-ресурсний потенціал;

• трудоресурсний потенціал;

• історію розвитку і рівень господарського освоєння території.

На рівні галузей економіки можна спостерігати об'єктивно існую­чий процес створення міжгалузевих комплексів, які витупають в формі пов'язаних у певному відношенні галузей (підгалузей, видів діяльності) окремої території.

Визначають такі основні підходи до виділення міжгалузевих комплек­сів.

1. Цільовий підхід.

2. Технологічний підхід.

3. Відтворювальний підхід.

Паливно-енергетичний комплекс − це сукупність галузей промисло­вого виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво елект­роенергії, їх транспортування та використання. До складу паливно-енер­гетичного комплексу входять галузі паливної промисловості (вугільна, нафтова, газова, торф'яна, сланцева) та електроенергетика, що включає теплові, гідравлічні, атомні електростанції та електростанції які працю­ють на нетрадиційних джерелах енергії.

Металургійний комплекс України представлений підприємствами чорної та кольорової металургії.

Машинобудівний комплекс України значною мірою визначає не лише галузеву структуру промисловості, але й її розміщення. Рівень розвитку машинобудування є одним з основних показників економічного та промислового розвитку країни. Визначальну роль при розміщенні конкрет­них машинобудівних підприємств відіграють такі чинники:

• сировинний фактор;

• споживчий чинник;

• фактор трудових ресурсів та наукоємності.

На основі технологічних процесів, матеріаломісткості та місця і ролі у виробничому комплексі галузі машинобудування поділяються на:

• важке;

• загальне;

• середнє;

• виробництво точних механізмів;

• виробництво приладів та інструментів;

• виробництво металевих виробів та заготовок;

• ремонт машин і устаткування.

Хімічний комплекс відзначається особливостями технологічного циклу, в яких, на відміну від інших галузей, основу складають процеси хімічних реакцій. Розміщення хімічної промисловості має свої особли­вості у зв'язку з тим, що на нього впливають такі чинники:

• Екологічний чинник.

• Невисока трудомісткість.

• Споживчий чинник.

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) об'єднує підприємства, пов'яза­ні з вирощуванням і переробкою лісової сировини.

Основою ЛПК України є лісове госпо­дарство, яке займається вивченням, обліком, збереженням лісів, відтво­ренням та поліпшенням їхньої якості, підвищенням продуктивності.

Агропромисловий комплекс (АПК) − другий після індустріального виробництва структурний підрозділ господарства України.

В АПК входять підприємства і організації, пов'язані з випуском і пе­реробкою сільськогосподарської продукції, її зберіганням, перевезенням і реалізацією, випуском основних виробничих фондів і ремонтом машин та устаткування, проведенням дослідницької роботи і втіленням резуль­татів у практику землеробства і тваринництва тощо. Всі галузі, що вхо­дять до складу АПК, об'єднують в чотири сфери або групи:

1. Фондоутворюючі галузі.

2. Сільське господарство.

3. Переробні галузі.

4. Виробнича інфраструктура.

В територіальній структурі АПК виокремлюють:

• агропромисловий пункт;

• агропромисловий центр;

• агропромисловий кущ;

• агропромисловий вузол.

В межах природно-кліматичних зон виділяють зональні АПК, які формуються під впливом природних умов відповідної зони.

Будівельний комплекс − це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріального виробництва: будівництво, промисловість будівельних матеріалів, виробництво будівельних конструкцій і деталей.

У процесі спеціалізації виділились окремі види будівництва − промислове, транспортне, житлове, водогосподарське та ін.

Найважливіші фактори, на основі яких обираються райони і пункти будівництва, − це трудовий, сировинний, па­ливно-енергетичний, водний та ін. Значний вплив на будівництво справляють кліматичні особливості різних регіонів.