1.2 Необхідність рентабельного ведення виробництва продукції тваринництва в ринковій економіці

Діяльність сільськогосподарських товаровиробників в умовах ринкової економіки зобов’язують їх постійно слідкувати за коливаннями ( відхиленнями ) цін, тарифів, вартості послуг, за розмірами прибутку і збитку. Провідне місце серед названих показників відводиться і рентабельності. Як вже зазначалося вона є економічною категорією, яка означає доходність та прибутковість підприємства. За даними наукових закладів і передових господарств для здійснення відтворення на розширеній основі та підвищення матеріального добробуту працівників, в умовах стабільної економіки рівень рентабельності повинен становити 40-50%, а норма прибутку –15-20% . Відповідний рівень рентабельності сприяє здійсненню діяльності підприємства на принципах самоокупності та самофінансуванні.

Сільськогосподарські товаровиробники з урахуванням конкретних умов господарювання визначають „цей необхідний” рівень рентабельності. Самоокупність характеризує певний рівень економічної ефективності виробництва в господарствах. Самоокупне підприємство повинне за рахунок власних доходів відшкодувати виробничі витрати і одержати прибуток, достатній для погашення кредиторської заборгованості ( внесення в бюджет обов’язкових платежів, повернення позик банкам та відсотків за їх користування ), утворення фонду матеріального заохочення і підтримання діяльності невиробничих галузей. Щоб підприємство стало самоокупним, воно повинне досягти певного рівня ефективності виробництва і використання ресурсного потенціалу, що визначається відповідним рівнем рентабельності. Здійснення діяльності за принципом самофінансування визначає спосіб формування і структуру фінансових ресурсів підприємства. У своїй діяльності підприємство може використовувати як власні ресурси ( грошову виручку, заощадження, амортизаційні відрахування) так і централізовані фонди ( асигнування з бюджету).Відповідно самофінансування може бути повним або частковим. Рівень самофінансування підприємства визначається питомою вагою власних коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів. Повне самофінансування підприємства передбачає, що виручка від реалізації продукції тваринництва не тільки відшкодовує витрат, а й дозволяє підприємству створити фонди нагромадження і споживання, які забезпечують збільшення виробництва продукції та підвищення матеріального добробуту працівників. І знову для ведення своєї діяльності за принципом самофінансування підприємству необхідно досягти відповідного рівня рентабельності, підтримувати та підвищувати його.

Отже ринкова економіка та її засади диктують умови ведення діяльності підприємств. Однією з таких умов являється здійснення діяльності на принципах самоокупності та самофінансування. Для того, щоб підприємство могло бути самоокупним та само фінансованим, воно повинне мати відповідний рівень рентабельності. З досягненням даного рівня рентабельності підприємство не лише покриває витрати на виробництво та реалізацію продукції тваринництва, а й має змогу здійснювати заощадження та нагромадження коштів. Такі кошти спрямовуються на збільшення виробництва продукції ( ремонт та будівництво приміщень; придбання якісного племінного складу; закупівля комбікормів; удосконалення старого та закупівля нового обладнання та техніки, що в свою чергу знижує трудомісткість продук-ції тваринництва) та підвищення оплати праці, тобто добробуту працівників. Рентабельність ще й впливає на спеціалізацію підприємства ( скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво чи інша галузь тваринництва) та умови господарювання. Таким чином, ведення рентабельного виробництва продукції тваринництва просто необхідне в умовах ринкової економіки.