3.3 Побудова графіка робіт у «вікно»

Графік основних робіт у «вікно» для технологічного процесу, що найчастіше використовується, наведено на рис. 4.2.

Графік будується у прямокутній системі координат. По осі абсцисс відкладається довжина фронту робіт у метрах. По осі ординат – час у годинах і хвилинах. Горизонтальний масштаб зручніше вибирати 1:10000, вертикальний в 1 см – 10 хв чи 20 хв.

Рекомендується така послідовність побудови графіка.

Спочатку, праворуч по осі часу відкладається час, що відповідає періоду розгортання колійних робіт у «вікно».

Рис.4.2. Графік робіт у «вікно»

Умовні позначки

Потім відкладається тривалість роботи ведучої машини по укладанню ланок, а далі відкладається час, що відповідає періоду згортання основних колійних робіт (, , ).

Рекомендується робити відстань між колієукладачем і колієрозбиральником рівною 100 метрів. На цьому фронті виконується планування поверхні баласту, рухається трактор-планувальник. Можна приймати темп роботи всіх машин однаковим, тоді на графіку рух цих машин зображається паралельними лініями.

В період розгортання робіт для зарядки ЩОМ вимагається в середньому 15 хв після прибуття машини до місця початку робіт. Місце для зарядки ЩОМ готується завчасно перед початком «вікна».

Темп очищення щебеню машинами типу ЩОМ можна прийняти 40 хв на 1 км фронту робіт. Якщо перша колійна машина використовується для відриву рейко-шпальної решітки від баласту, то темп цієї роботи можна прийняти 20 хв на 1 км. Перед колієрозбиральним поїздом рухається бригада монтерів колії, що розболчує стики. Вона повинна встигнути розібрати стики на ділянці колії рівній довжині колієрозбирального поїзда до початку його роботи, тому що колієрозбиральний кран знаходиться в хвості колієрозбирального поїзда і розбирає колію за собою.

Довжини колієукладального й колієрозбирального поїздів можна прийняти однаковими. Бригада, що розбирає стики, рухається зі швидкістю попередньої машини (наприклад, ЩОМ-4), а потім у темпі колієрозбиральника.

Після укладання нової рейко-шпальної решітки необхідно виконати зболчування стиків; поправити шпали за мітками; виконати установку протиугонів, якщо це необхідно; а також зробити грубе рихтування й виправлення колії для пропуску хопер-дозаторної вертушки. Усі ці операції виконують бригади монтерів колії із застосуванням відповідних інструментів.

Колієукладальний поїзд у роботі розділяється на дві частини: головну й живильну. Бригади монтерів колії працюють у розриві між ними, у темпі укладки решітки. Необхідно дотримуватись інтервалів безпеки між бригадами 25 м, а між бригадами та машинами 50 м.

Після укладання останньої ланки починається період згортання робіт. Між кінцем ділянки колії з новою решіткою й початком наступної ділянки колії зі старою решіткою, укладаються рейкові рубки, і влаштовується відвід колії в профілі. Ці операції зображуються наприкінці фронту робіт.

У цей час на укладеній колії працюють машини по виправці колії. Першим рухається основний хопер-дозаторний поїзд. За ним ідуть машини ВПО-3000, потім обов'язково рухається другий (малий) хопер-дозаторний поїзд, який досипає щебінь на кінці шпал. Останньою рухається ВПР-1200 (іноді бригада з електрошпалопідбійками) для постановки й рихтування колії в місцях відступів за рівнем і в плані. DGS (динамічний стабілізатор колії) – може бути використаний для суцільного ущільнення баластової призми

Інтервали безпеки між машинами повинні бути не менше 25 м. Як правило до укладання рейкових рубок у зоні стикування нової й старої решітки вони переміщуються в темпі ведучої машини й повинні зупинитися на час улаштування відводу колії у профілі. Після влаштування відводу колії всі машини виконують роботу у темпі ВПО-3000, щоб якомога швидше відкрити перегін для руху поїздів.