- •Суть ринку праці, функції і класифікація
- •Сегментація ринку праці
- •Розвиток теоретичних підходів і аналізу ринку праці
- •Трудові ресурси як економічна категорія
- •Зайнятість, її суть і форма
- •Види безробіття
- •Державна політика зайнятості
- •Сутність і значення продуктивності праці
- •Показники і методи визначення продуктивності праці Показники продуктивності праці
- •Натуральний метод визначення продуктивності праці
- •Нормативний метод визначення продуктивності праці
- •Вартісний метод визначення продуктивності праці
- •Факторний аналіз і планування продуктивності праці
- •Резерви зростання продуктивності праці
- •Визначення продуктивності праці на станціях
- •Визначення продуктивності праці локомотивного депо
- •Визначення продуктивності праці вагонного депо
- •Визначення продуктивності праці в дистанції колії і сигналізації і зв'язку
- •Визначення чисельності робочих на відрядних роботах
- •Визначення чисельності робочих на погодинних роботах, спеціалістів
- •Формування заробітної плати в ринкових умовах
- •Функції заробітної плати
- •Тарифна система - основа оплати праці
- •Розрахунок показників оплати праці
- •Основні форми та системи оплати праці
- •Сутність відрядних нарядів
Трудові ресурси як економічна категорія
Трудові ресурси - це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.
Трудові ресурси являють собою категорію, що займає проміжне положення між економічними категоріями "населення" і "сукупна робоча сила".
Працездатний вік – поняття узагальнене, що визначається системою законодавчих актів. Нині в Україні працездатним віком вважається: для жінок — від 16 до 54 років, чоловіків — від 16 до 59 років включно.
До трудових ресурсів належать:
- населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці);
- працюючі особи пенсійного віку;
- працюючі особи віком до 16 років.
Економічно активне населення - це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих і безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати.
Економічно неактивне населення - це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До нього належать:
- учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;
- особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах; - особи, які одержують пенсію у зв'язку з інвалідністю;
- особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами;
- особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати;
- інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.
Використання трудових ресурсів у процесі праці передбачає їх відтворення, яке перебуває у взаємозв'язку із відтворенням суспільного продукту.
Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їхніх якісних характеристик.
Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов'язане зі зміною їхньої якості. Це зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних і розумових здібностей тощо. Екстенсивний та інтенсивний типи відтворення взаємно доповнюють один одного.
Зайнятість, її суть і форма
Зайнятість — це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначенням форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування. Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість. Повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах. Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою. Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень. Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.
Часткова зайнятість — це добровільна неповна зайнятість. Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи. Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.