2. Стратегія виробництва у ринкових умовах України

Україна має всі необхідні передумови для вирощування високих врожаїв зернових культур, валові збори високоякісного зерна яких в абсолютній більшості років можуть досягати 60 млн. тонн, з яких на частку пшениці повинно припадати 25-30 млн. тонн, по меншій мірі[1]. Для цього є всі без винятку передумови. Перш за все, це наші чорноземи. У цілому, сприятливі погодно-кліматичні умови дозволяють культивувати більш урожайну, ніж яра, озиму пшеницю. Ми маємо потужну промисловість для випуску мінеральних, в першу чергу, найбільш дефіцитних і енергетично дорогих азотних добрив. Незважаючи на значно гірше, в порівнянні з абсолютною більшістю зернопроизводящих держав світу, матеріально-технічне забезпечення селекційних програм і теоретичних біологічних досліджень, вітчизняна селекція пшениці знаходиться на високому рівні, а ряд теоретичних напрямків досліджень (біохімічна генетика якості зерна, фізико-хімічна природа якості клейковини і тесту, генетика насіння) визнаються пріоритетними в світі.

У той же час, Україні не більше ніж на 25-40% використовує свої потенційні можливості щодо отримання прибутку від вирощування пшениці[7]. Найбільші втрати у всьому ланцюжку суб'єктів зернового господарства при цьому несе селянин. Саме це обумовлює наступні загальнодержавні негативні наслідки і збитки або далеку від можливої ​​прибуток у всіх причетних до внутрішнього і зовнішнього ринків зерна. Селянин, отримуючи в середньому 20-25 ц / га зерна в 70-80% випадках шостого-четвертого класів з дуже високою його собівартістю, залишається практично без прибутку. Він не має можливості інтенсифікувати своє виробництво і практично останні 40 років тупцює на одному місці. За цей час всі наші західні сусіди збільшили врожайність пшениці та інших зернових культур у 2-3 рази[7].

Головною причиною низької ефективності зернового господарства взагалі і стану вирощування і використання пшениці, зокрема, на сучасному етапі розвитку ринкових відносин є екстенсивна технологія вирощування пшениці. Її збереження у ринкових умовах і консервація існуючих відносин між селянином і споживачем зерна будь-якого рівня загрожує катастрофою всьому сільському господарству. Єдиним виходом з цього стану є невідкладне впровадження інтенсивної, а насправді, нормальної за сучасних умов технології вирощування пшениці як найбільш вибагливої ​​культури сівозміни.

Стратегія вирощування пшениці у ринкових умовах повинна бути гнучкою і визначатися особливостями погодних умов року. Можна виділити два основних типи років - несприятливі і сприятливі. У сприятливі роки треба робити максимум можливого для отримання найбільшого врожаю найвищої якості, а у несприятливі - намагатися зменшити можливі втрати.  [2]

У 2013 маркетинговому році сільське господарство показало свої сильні сторони. Україна експортувала рекордні 32,3 млн. т. зерна. За даними групи компаній «Зерно ЮА», з цим показником Україна посіла третє місце серед найбільших світових експортерів збіжжя. [5]

Найважливішою ланкою АПК, другою важливою галуззю матеріального виробництва України є її високоінтенсивне, багатогалузеве сільське господарство. Якщо в структурі АПК за показниками обсягу продукції, основних виробничих фондів, чисельністю зайнятих сільськогосподарське виробництво відіграє провідну роль, то в народногосподарському комплексі України на нього припадає близько 24,6% основних виробничих фондів, 14,4% валової суспільної продукції, 21,9% працівників народного господарства. Сільськогосподарське виробництво формує 16—22% національного доходу країни[7].

Сільськогосподарське виробництво розвивається на основі тих же економічних законів, які визначають розвиток і розміщення всього народного господарства. В той же час тут відзначаються і деякі специфічні умови розвитку цих секторів, пов'язаних з природними особливостями сільськогосподарського виробництва. Великий вплив на розвиток і розміщення сільського господарства має дія природних факторів, таких як кліматичні умови, ґрунтовий покрив, водні ресурси. Саме вони впливають на розвиток і розміщення цього сектора народного господарства. Однією з особливостей сільськогосподарського виробництва є те, що основним засобом виробництва виступає земля, властивість якої - родючість. В той же час в інших галузях народного господарства земля не відіграє такої ролі, а використовується переважно як територія для розміщення того чи іншого виробництва. Основний засіб виробництва в сільському господарстві — земля — при правильному використанні має властивість постійно підвищувати родючість — природну основу інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.[6]

Підсумки 2013 року свідчать про зростання обсягів валового виробництва сільськогосподарської продукції, а також про подальшу індустріалізацію тваринництва. Обсяг валового виробництва аграрної галузі склав 253,7 млрд. грн., що на 20 млрд. грн. перевищує показник рекордного 2011 р., коли с/г продукції було вироблено на 233,7 млрд. грн. (у цінах 2010 р.)[9].

Серед регіонів України ТОП-10 сільськогосподарських виробників показані на рисунку 2.1.

Рисунок 1. Обсяги сільськогосподарського виробництва у регіональному розрізі, млрд. грн.