Тіні забутих предків

Докладніше: Тіні забутих предків (фільм)

Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм «Тіні забутих предків» був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демонструвався під назвою «Вогняні коні») інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині.

Журнал «Екран» (Польща), 1966 рік писав: «Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності й казки, дійсності й уяви, достовірності й фантазії… Уяві Параджанова, здається, немає меж. Червоні гілки дерев, геометрична композиція усередині корчми з нечисленним реквізитом на фоні білих стін, Палагна на коні під червоною парасолькою і з напіводягненими ногами, грубість похоронного ритуалу з обмиванням померлого тіла і сцена оргіастичних забав у фіналі… Параджанов відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал в рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедію особи».

Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайдастав перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.

Ильенко, Юрий Герасимович

Юрий Герасимович Илье́нко (укр. Юрій Герасимович Іллєнко, 9 мая^[1] 1936 года, Черкассы — 15 июня 2010 года, Киев) — украинский кинооператор, режиссёр, сценарист.

Биография

Годы войны вместе с семьей провел в эвакуации в Сибири (отец был на фронте). В 1960 закончил ВГИК (руководители — Б. Волчек, С. Урусевский). Дебютировал как оператор в фильме Якова Сегеля «Прощайте, голуби» (1960 год). Работал на Ялтинской киностудии, с 1963 года — на киностудии Довженко в Киеве. Мировую славу Ильенко принесла операторская работа в фильме С. Параджанова «Тени забытых предков» (1964 год).

Режиссёрские работы Ильенко принадлежат к школе украинского поэтического кино (Л.Осыка и других)^{[источник не указан 108 дней]}. Они отмечены премиями на международных кинофестивалях.

Появлялся в нескольких фильмах как актёр («Улица Ньютона, дом один», 1963). Выставлялся также как художник.

В независимой Украине занимал радикально-националистическую политическую позицию — член ВО «Свобода».

Братья — Вадим Герасимович Ильенко, кинооператор, и Михаил Герасимович Ильенко, режиссёр.

Жена — Людмила Ефименко, в браке родились два сына, Филипп и Андрей (укр.)русск..

Избранная фильмография

• «Где-то есть сын» (1962)

• «Колодец для жаждущих» (1965)

• «Вечер накануне Ивана Купалы» (1968)

• «Белая птица с чёрной отметиной» (1971, первая премия Московского МКФ, премия МКФ в Сорренто, оператор — Вилен Калюта)

• «Мечтать и жить» (1974, по сценарию Ивана Миколайчука)

• «Лесная песня. Мавка» (1981, по Лесе Украинке)

• «Легенда о княгине Ольге» (1983)

• «Соломенные колокола» (1987)

• «Лебединое озеро. Зона» (1990, по сценарию С.Параджанова, Приз ФИПРЕССИ на Каннском МКФ)

• «Партитура Христа. До мажор» (1996)

• «Молитва о гетмане Мазепе» (2002)