- •Опарін в. М.
- •4.1. Фінансові відносини суб’єктів господарювання та організація їх фінансової діяльності 75
- •Необхідність, сутність і роль фінансів
- •1.1. Необхідність та сутність фінансів
- •Організаційні засади функціонування фінансів
- •1.2. Моделі фінансових відносин у суспільстві
- •Фінансова модель ринкової економіки
- •Фінансова модель адміністративної економіки
- •1.3. Функції і роль фінансів
- •Механізм дії розподільної функції фінансів
- •Фінансова система
- •2.1. Структурна будова та засади функціонування фінансової системи
- •Сфери фінансових відносин
- •Внутрішня структура фінансової системи
- •Організація функціонування фінансової системи
- •Управління фінансовою системою
- •2.2. Призначення і специфічні ознаки сфер та ланок фінансової системи
- •2.3. Управління фінансовою системою
- •Регіональна структура Міністерства фінансів України
- •Фінансова політика та механізм її реалізації
- •3.1. Сутність, складові і типи фінансової політики
- •3.2. Фінансовий механізм
- •Структура фінансового механізму
- •3.3. Організаційно-правове забезпечення фінансової політики
- •3.3.1. Фінансове право
- •3.3.2. Фінансове планування
- •3.3.3. Організація здійснення фінансової політики
- •3.3.4. Фінансовий контроль
- •Страхування
- •5.1. Організація страхування та характеристика страхових потоків
- •Грошові потоки в страхуванні
- •5.2. Галузі, форми і види страхування. Страховий ринок
- •Класифікація страхування
- •Державні фінанси
- •6.1. Сутність і склад державних фінансів, організація фінансової діяльності держави
- •Система державних фінансів
- •Система державних доходів
- •С ³нвестиц³¿истема державних видатків
- •Грошові потоки сфери державних фінансів
- •6.2. Бюджетна система
- •6.2.1. Сутність, призначення та структура бюджету держави
- •Зведений бюджет України
- •6.2.2. Бюджетний устрій і бюджетна система
- •6.2.3. Бюджетна система і бюджетний процес в Україні
- •6.3. Податкова система
- •6.3.1. Сутність і види податків
- •Класифікація податків
- •6.3.2. Основи побудови податкової системи та організація оподаткування
- •6.3.3. Податкова система України
- •Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств
- •Структурно-логічна схема прибуткового податку з громадян
- •Структурно-логічна схема земельного податку
- •Структурно-логічна схема податку
- •Структурно-логічна схема пдв
- •Структурно-логічна схема акцизного збору
- •Структурно-логічна схема мита Ставки
- •С Ставкитруктурно-логічна схема плати за заготівлю деревини
- •С Ставкитруктурно-логічна схема плати за використання водних ресурсів
- •6.4. Загальнодержавні фонди цільового призначення
- •6.5. Державний кредит і державний борг
- •А. Система державних фінансів
- •Б. Бюджетна система
- •Міжнародні фінанси
- •7.1. Складові ланки та грошові потоки міжнародних фінансів
- •Грошові потоки у сфері міжнародних фінансів
- •7.2. Міжнародні фінансові відносини та валютний ринок
- •7.3. Фінанси міжнародних організацій
- •7.4. Міжнародні фінансові інституції
- •Фінансовий ринок
- •8.1. Складові елементи та грошові потоки фінансового ринку
- •Структура фінансового ринку
- •Грошові потоки кредитного ринку
- •Грошові потоки ринку цінних паперів
- •8.2. Кредитний ринок
- •Формування та використання ресурсів комерційного банку
- •8.3. Ринок цінних паперів
- •Література Законодавчі акти
- •Підручники і навчальні посібники
- •Навчальне видання
Класифікація податків
Наведена класифікація відображає у цілому всі основні історичні види податків. У системі прямого оподаткування види податків виділяються за ознакою об’єкта оподаткування. При цьому прямі податки поділяються на особисті й реальні. Відмінність між ними полягає у співвідношенні платника й об’єкта оподаткування. В особистих податках основним є платник, а в реальних — об’єкт оподаткування.
Більш сучасною формою є особисті податки, з яких найбільш поширені прибутковий і майновий. У прибутковому оподаткуванні виділяються два напрями — податок на доходи фізичних осіб і на прибуток підприємств (корпорацій). Аналогічно і податок на майно може встановлюватись стосовно і фізичних, і юридичних осіб. Податок на спадщину і дарування стягується з фізичних осіб і відчутного бюджетного значення не має. Подушний податок, що встановлюється для громадян незалежно від їх доходів і майна, в даний час не використовується, хоча відома спроба М. Тетчер установити такий податок у Великій Британії. З реальних податків у сучасних умовах використовуються земельний і податок на грошовий капітал, а промисловий і домовий є віджилими видами.
У системі непрямого оподаткування види податків характеризують різний взаємозв’язок податків з цінами. Фіскальні монополії засновуються на державному ціноутворенні на певні монопольні товари (сіль, тютюн, сірники, алкогольні напої тощо). Установлюючи ціну, держава фіксує і свій дохід у ній. Загалом це віджила форма, хоча в колишньому СРСР система доходів бюджету ґрунтувалася насамперед на фіскальній монополії держави. Акцизи і мито являють собою надбавки до цін товарів, робіт і послуг. Самі ціни встановлюються суб’єктами підприємницької діяльності, а держава встановлює лише надбавку. Надбавки до цін на внутрішньому ринку є акцизами, а до товарів, що перетинають митний кордон країни, — митом.
Акцизи в сучасних умовах є основною формою непрямого оподаткування. Вони поділяються на специфічні — встановлюються для окремих товарів, та універсальні — до всього обороту. Спочатку були впроваджені специфічні акцизи, а потім на основі розширення сфери акцизного оподаткування — універсальні.
Універсальні акцизи пройшли три історичні етапи розвитку, які відбились у їх видах. Перший етап розвитку почався із застосування податку з продажу, який установлювався на кінцевій стадії реалізації відносно товарних оборотів — податок з продажу (купівлі). На другому етапі стали оподатковуватись як товарні, так і нетоварні обороти на всіх стадіях руху вартості — податок з обороту. Було розширено коло платників за рахунок багатостадійності оподаткування та встановлено кумулятивний (накопичувальний) характер оподаткування — на кожній новій стадії оподатковувався весь оборот, який включав і сплачений на попередніх стадіях податок з обороту. Саме кумулятивність податку була його основним недоліком. Тому на третьому етапі була усунена ця кумулятивність і податок став сплачуватись не з усього обороту, а тільки з того, що відображав внесок кожного виробника у вартість товарів, робіт і послуг — податок на додану вартість. Цей податок є однією з найуніверсальніших сучасних форм оподаткування, оскільки дає змогу досить рівномірно розподілити податковий тягар.
Мито на даний час не відіграє відчутної ролі у податковій системі. Це пов’язано з розвитком світової торгівлі, обмеженням різних бар’єрів, у тому числі митних. Існуючі на даний час міжнародні домовленості передбачають або пільгове митне оподаткування, або взагалі безмитну торгівлю. Основою установлення виду мита є напрям руху товарів, на підставі якого розрізняють ввізне, вивізне і транзитне мито. Крім того, за економічним змістом можна виділити статистичне, фіскальне, протекціоністське, преференційне та зрівнювальне мито. Статистичне мито встановлюється з метою надійного обліку міжнародної торгівлі. В основі фіскального лежить необхідність формування доходів бюджету. Протекціоністське встановлюється на досить високому рівні митного обкладення з метою захисту національного товаровиробника. Преференційне має, навпаки, пільговий характер і порівняю невисокі ставки. Зрівнювальне мито встановлюється на такому рівні, щоб забезпечити цінову рівновагу між товарами внутрішнього виробництва та імпортними.