Тема 7. Світовий ринок праці сл.1

ЛИТЕРАТУРА:

Основна /4, С.475-523/

1. Чернега О.Б. Международная экономика [Текст] : учеб. пособие для студ. напр. подготовки 6.030503 «Международная экономика» днев. и заоч. форм обучения / М-во образования и науки, молодежи и спорта Украины, Донец. нац. ун-т экономики и торговли им. М. Туган-Барановского, Каф. междунар. экономики; О.Б. Чернега, И.А. Іваненко, А.С. Маловичко. – Донецк : ДонНУЭТ, 2011. – 238 с.

2. Международная экономика : учебное пособие / Ю.Г. Козак, С.Н. Лебедева. - Минск : Изд-во Гревцева, 2011. - 368 с.

3. Чернега О. Б. Міжнародна економіка [Текст] : метод. рек. до вивч. дисципліни для студ. напряму підготовки «Міжнародна економіка» всіх форм навчання / М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, каф. міжнар. економіки ; О. Б. Чернега, І. А. Іваненко. – Донецьк : [Доннует], 2008. – 175 с.

4. Міжнародна економічна діяльність України: навчальний посібник за редакцією О.Б.Чернеги / Чернега О.Б., Маловичко А.С., матвєєва В.Ю., шеремет Т.Г., Горіна Г.О., Семенов А.А., Іваненко І.А., Озаріна О.В., Білозубенко В.С., Абрашка О.В. – Львів: «Магнолія 2006», 2012.- 544 с.

Додаткова / 7.1 – 7.4/

1. Кодекс законів про працю України (антологія)

2. Конвенція МОП про сприяння занятості та захист від безробіття (антологія)

3. Конвенція МОП тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних правових норм (антологія)

4. Конвенція МОП про безробіття (антологія)

ЗАВДАННЯ на семінар: див. методичні вказівки

План СЛ.2

7.1. Загальна характеристика населення та трудових ресурсів світу.

7.2. Якість робочої сили.

7.3. Світовий ринок праці та тенденції його розвитку.

7.4. Проблеми зайнятості в світовій економіці.

РЕЗЮМЕ.

7.1. Загальна характеристика населення та трудових ресурсів світу.

При аналізі і плануванні трудових ресурсів використовуються такі поняття, як «населення», «трудові ресурси», «економічно активне населення» (зайняте і незайняте у виробництві). СЛ.3

Під трудовими ресурсами розуміють частину населення, яка досягла необхідного фізичного розвитку, розумових здібностей і знань для роботи в народному господарстві.

У поняття «людський капітал» включається найбільш підготовлена ​​до участі в сучасному виробництві частина трудових ресурсів. Масштаби трудових ресурсів характеризують потенційну масу живої праці, або «запас» робочої сили, яким володіє суспільство для задоволення своїх потреб.

Економічно активне населення - це частина працездатного населення, зайнята суспільно-корисною працею, яку дає їй дохід, необхідний для відтворення самої себе (наймані робітники, власники підприємств, члени сімей, які допомагають підприємцям). Частка економічно активного населення залежить від частки працездатних в усьому населенні, а також від ступеня зайнятості окремих вікових груп.

Термін «економічно активне населення» використовується в міжнародній системі понять, але в багатьох країнах він статистично чітко не визначений. Іноді його ототожнюють з поняттям «робоча сила» і «трудові ресурси», що трохи ускладнює аналіз статистичних даних цих понять. Статистика промислово розвинутих країн включає в категорію економічно активного населення громадян з 15 років (понад 45% населення), в країнах, що розвиваються - з 12-14 років (у середньому менше 40% населення), а в деяких африканських країнах навіть з 6 років.

Основними факторами, що впливають на розміщення населення є: СЛ.4

1. природні умови територій;

2. наявність багатих і різноманітних природних ресурсів;

3. рівень економічного розвитку територій;

4. умови для розвитку транспорту і товарообміну;

5. історія освоєння і заселення територій.

Розміщення населення по території Земної кулі вкрай нерівномірно. На 10% суші проживає 82% населення, причому велика частина проживає в приморських районах, уздовж великих річок, залізничних та автомагістралей. Середня щільність населення Землі - 42 жителі на 1 кв. км. (Європа - 70 чол. На 1 кв.км, Азія - більш 125 чол., Америка - 18 чол., Африка - 24 чол., Австралія і Океанія - 4 чол.).

Під відтворенням (природним рухом) населення розуміють сукупність процесів народжуваності, смертності та природного приросту, що забезпечують безперервне відновлення і зміну людських поколінь.

Найважливішими факторами, що впливають на природний рух населення є:

1) соціально-економічні умови життя населення;

2) військово-політичні чинники;

3) природні умови;

4) релігійні й етнічні особливості;

5) екологічні фактори й ін

Показники природного руху населення: СЛ.5

1) Коефіцієнт смертності.

2) Коефіцієнт народжуваності.

3) Коефіцієнт природного руху, який дорівнює різниці коефіцієнтів народжуваності і смертності.

4) Коефіцієнт щорічного приросту:

Р = (Рr / Pm) * 100%,

де Pr - приріст населення протягом року;

Pm - середня чисельність населення протягом року.

5) Показник очікуваної тривалості життя при народженні.

Всі країни світу за тривалістю життя можна розділити на 3 групи: СЛ.7

1) з високою тривалістю життя (не менше 70 років). Це в основному країни з розвинутою економікою, високими показниками ВВП на душу населення. До них відносяться: Японія (пор. тривалість життя 80 років, в т.ч. жінки - 83 роки), Швеція і Швейцарія (78 років), Нідерланди, Норвегія, Франція, Австралія (77 років), США, Канада, Австрія, Великобританія, Німеччина, Ізраїль, Фінляндія (75-76 років).

2) з середньою тривалістю життя (55-70 років). У числі таких країн Росія і багато республік СНД, Китай, Польща, Індія, Мексика, Бразилія та ін

3) з низькими показниками тривалості життя (нижче 55 років). Це багато країн Африки, Південної та Південно-Східної Азії.

До кінця поточного сторіччя стався найбільш значне зростання населення, в 2000 році все населення землі вже досягло 6,2 млрд. чол., В тому числі економічно активне населення сконцентроване переважно в країнах «третього світу» (близько 1,9 млрд. чол.) , а в індустріально розвинених країнах в результаті старіння населення ця частина продовжує скорочуватися. У 2015 р. чисельність населення досягне 7,3 - 7,9 млрд. чол.

В останні десятиліття демографічна ситуація на Заході, а також у деяких країнах СНД (у т.ч. і в Україну) характеризується тривожними тенденціями. У деяких країнах населення збільшується повільно або не збільшується взагалі. Ще одна тенденція - збільшення кількості «міні-сімей» (що складаються з одного чол.) (Франція - одна з лідерів). З індустріально розвинутих країн США - єдина країна, де населення стабільно збільшується, причому не тільки за рахунок природного приросту, а й у результаті припливу іммігрантів (близько 600 тис. чол. В рік). Найбільш високі темпи приросту населення (природного) спостерігаються в країнах «третього світу» Основні прирости населення забезпечуються країнами, що розвиваються (в основному за рахунок Африки та Індії). У першій половині 50-х років вони забезпечили 79%, а в першій половині 90-х - 95% приросту світової чисельності населення. Ці процеси призвели до перерозподілу населення між різними підсистемами світового господарства. У 1950 р. приблизно 2 / 3 населення проживало в країнах, що розвиваються, в 1990 р. - 77%, в 2025 р. очікується до 84%. Частка промислово розвинених країн скоротилася з 22 до 14,5%. Це посилило диференціацію між розміщенням населення і продуктивних сил. На що розвиваються, припадає майже 80% населення і лише 20% ВМП. До групи країн, що розвиваються входять найбільші за населенням країни (понад 100 млн. чол.) - КНР, Індія, Індонезія, Бразилія, Пакистан, Бангладеш, Нігерія.

Звичайно для з'ясування впливу зростання населення на економічний розвиток порівнюють темпи зростання населення і ВВП на душу населення. Дані останніх десятиліть показують, що в основному підвищення рівня економічного розвитку співвідноситься з низьким коефіцієнтом відтворення населення і більш високою тривалістю життя.

В даний час співвідношення між зростанням ВВП і населенням виступає як вибір між більш високим рівнем життя й інвестиціями в людський капітал. Населення світу зростає швидко, але світовий продукт збільшується швидше і демонструє здатність світового співтовариства розвивати продуктивні сили. Зростання населення не є проблемою, якщо економічні і соціальні зміни відбуваються досить швидко, якщо забезпечується необхідний технічний прогрес. Але швидке зростання населення в останні десятиліття робить структурні зміни більш важкими, що в основному викликається бідністю. Це вимагає цілеспрямованої політики урядів і світового співтовариства щодо підвищення рівня економічного та соціального розвитку, ліквідації розривів меду промислово розвиненими і країнами, що розвиваються.