7.4. Проблеми зайнятості в світовій економіці. Сл.14

Високі темпи приросту населення країн, що розвиваються, при збереженні його «омолодженої» вікової структури (близько 34% людей у віці до 15 років) ведуть до збільшення масштабів трудових ресурсів. Це приводить до необхідності створення нових робочих місць з метою ліквідації часткового або повного безробіття. За підрахунками експертів Міжнародної організації праці (МОП) для задоволення потреби в зайнятості і ліквідації безробіття до 2025 р. на планеті необхідно створювати щорічно 50 млн. додаткових робочих місць, у тому числі 40 млн. – у країнах, що розвиваються.

Здійснити це практично неможливо з багатьох причин. СЛ.15 Одна з них – НТР, що при усіх своїх позитивних результатах має і негативні, у тому числі – збільшення безробіття в результаті витиснення живої праці. За даними МОП, найбільш гостро від безробіття страждають Іспанія, Болівія і Пуерто-Рико, де більш 20% активного населення – безробітні. Розходження між країнами великі – від 3% у Японії до 23% в Іспанії.

Відповідно до визначення МОП, до безробітних відносяться особи, що не мають роботи, активно її шукають і готові почати працювати протягом визначеного періоду. Це визначення включає частково зайнятих, змушене безробіття і тих, хто попадає в тимчасові обставини. Облік безробітних ведеться шляхом обстежень домашніх господарств, реєстрації безробітних або обліку виплат по безробіттю. До числа зайнятих МОП включає осіб, що працюють не менш 1 години на тиждень і враховуються в звітних документах.

Збільшення безробіття відбулося в результаті збільшення пропозиції робочої с, що визначалося збільшенням працездатного населення, і, насамперед, поповненням робочої с жінками.

Становище з зайнятістю різко погіршилося в країнах Західної Європи, де рівень безробіття перевершив рівень США на 1/6, тому що вони не змогли забезпечити створення робочих місць відповідними темпами. Але тому, що США створювало нові робочі місця за рахунок низькооплачуваної робочої с в сфері послуг, це сприяло уповільненню продуктивності праці в порівнянні з Західною Європою.

Загострення проблеми зайнятості, структурні зрушення в господарстві приводять до перегляду вже сформованих форм використання робочої с і трудових відносин. Різко зросла роль нетрадиційних форм зайнятості, у першу чергу, часткової і тимчасової, котрі дозволяють з найменшими витратами регулювати рівень зайнятості на підприємствах у залежності від попиту. У США, Канаді, Японії частка частково зайнятих збільшилася до 20%, у країнах Західної Європи – до 15%. СЛ.16

Приблизно в половині країн зросли розходження в зарплаті на користь високооплачуваних категорій. Підвищення освітнього рівня загальмувалося в більшості провідних промислово розвинутих країн, що супроводжувалося підвищенням оплати більш освічених. Ряд країн скоротив системи виплат по безробіттю, зменшив або ліквідував мінімальні зарплати. Характер зайнятості послужив однією з причин збільшення розриву в оплаті чоловічої і жіночої праці (у розвинутих країнах зарплата жінок складає 66 – 90% від зарплати чоловіків).

РЕЗЮМЕ

1. При аналізі і плануванні трудових ресурсів використовуються такі поняття, як «населення», «трудові ресурси», «економічно активне населення» (зайняте і незайняте у виробництві).

2. Під трудовими ресурсами розуміють частину населення, яка досягла необхідного фізичного розвитку, розумових здібностей і знань для роботи в народному господарстві.

3. У поняття «людський капітал» включається найбільш підготовлена ​​до участі в сучасному виробництві частина трудових ресурсів. Масштаби трудових ресурсів характеризують потенційну масу живої праці, або «запас» робочої сили, яким володіє суспільство для задоволення своїх потреб.

4. Економічно активне населення - це частина працездатного населення, зайнята суспільно-корисною працею, яку дає їй дохід, необхідний для відтворення самої себе (наймані робітники, власники підприємств, члени сімей, які допомагають підприємцям). Частка економічно активного населення залежить від частки працездатних в усьому населенні, а також від ступеня зайнятості окремих вікових груп.

5. Основними факторами, що впливають на розміщення населення є: природні умови територій; наявність багатих і різноманітних природних ресурсів; рівень економічного розвитку територій; умови для розвитку транспорту і товарообміну; історія освоєння і заселення територій.

6. Під відтворенням (природним рухом) населення розуміють сукупність процесів народжуваності, смертності та природного приросту, що забезпечують безперервне відновлення і зміну людських поколінь.

7. Найважливішими факторами, що впливають на природний рух населення є:соціально-економічні умови життя населення; військово-політичні чинники; природні умови; релігійні й етнічні особливості; екологічні фактори.

8. Показники природного руху населення: коефіцієнт смертності; коефіцієнт народжуваності; коефіцієнт природного руху, який дорівнює різниці коефіцієнтів народжуваності і смертності; коефіцієнт щорічного приросту населення; показник очікуваної тривалості життя при народженні.

9. Всі країни світу за тривалістю життя можна розділити на 3 групи:з високою тривалістю життя (не менше 70 років); з середньою тривалістю життя (55-70 років); з низькими показниками тривалості життя (нижче 55 років).

10. Якість робочої сили – це сукупність людських характеристик, що проявляються в процесі праці й включають в себе кваліфікацію та особисті якості працівника: стан здоров'я, розумові (інтелектуальні) здібності, здатність адаптуватися, гнучкість, мобільність, мотивованість, інноваційність, професійну придатність, моральність тощо.

11. Кваліфікація працівника — це сукупність його загальної і спеціальної професійної освіти, необхідних знань, умінь, професійних навичок та виробничого досвіду для виконання в даних організаційно-технічних умовах певних видів робіт певної складності.

12. Основні елементи якості робочої сили: професійні знання; вправність (вміння, навички;) компетентність; відповідальність; особисті характеристики.

13. Світовий (міжнародний) ринок праці (робочої сили) - це система відносин, що виникають з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту, які виникли через нерівномірність кількісного та якісного розміщення робочої сили в країнах світу та розбіжності в національних підходах до її відтворення.

14. Формування міжнародного ринку праці відбувається двома шляхами: по-перше, через міграцію трудових ресурсів і капіталу; по-друге, шляхом поступового злиття національних ринків праці, внаслідок чого усуваються юридичні, національно-етнічні, культурні та інші перегородки між ними.

15. У структурі міжнародного ринку праці вирізняються два найзначніші сегменти. Перший сегмент охоплює робочу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації й зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації. Другий доволі великий сегмент міжнародного ринку праці — робоча сила, яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку.

16. Особливості сучасних світових ринків праці полягають у наступному: зростання масштабів міжнародної трудової міграції; різноспрямованість основних потоків міграції робочої сили; зростання частки молоді, жінок і дітей в міграційному процес;збільшення тривалості перебування мігрантів у країні зайнятості; зниження ступеня активності міжнародної трудової міграції; міграція вчених, висококваліфікованих фахівців з різних регіонів світу в розвинені країни, а також з цих країн в країни, що розвиваються; зміна етнічної структури імміграції; формування «чорного» ринку праці в сучасних центрах тяжіння іноземної робочої сили; глобалізація ринку праці.