5.3. Створення грошової системи України

Грошова система України є регульованою системою ринкового зразка. Цьому сприяли істотні ринкові перетворення в економічній системі України: демонополізація економіки, приватизація, яка відбувалася в усіх галузях економіки, тощо. Активно розвивається грошовий ринок в усіх його складових: ринок грошей, валютний ринок, ринок цінних паперів, а також його інфраструктура (дворівнева банківська система, мережа небанківських фінансово-кредитних установ, валютна та фондова біржі).

Щоб досягти ринкового зразка, грошова система України пройшла багато етапів свого розвитку. Після отримання в 1991 р. незалежності перед Україною постало завдання створити власну грошову систему.

Становлення грошової системи почалося з рішення уряду про випуск у грудні 1991 р. купоно-карбованців багаторазового використання за умови його паралельного обігу з рублем.

Наступним етапом став Указ Президента про введення купоно-карбованців у безготівковий обіг і вилучення з обігу рубля в листопаді 1992 р., а з 2 вересня 1996 р. — введення постійної діючої національної грошової одиниці — гривні. До того часу її введення декілька разів відкладалося через загальну економічну нестабільність у країні й потужні інфляційні процеси, що досягли піку в 1993 р.

У статті 99 Конституції України вказано:

Грошовою одиницею України є гривня.

Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Національного банку України.

Назву наша національна валюта отримала від гривні — грошової одиниці Київської Русі, а щодо розмінної монети, то її назву залишили за звичною копійкою. Ескізи гривні виконав український художник В. І. Лопата.

Основними складовими елементами грошової системи України стали: _! — види грошових знаків, що мають законну платіжну силу:

• банкноти — гривні номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500;

• розмінна монета (копійка), що випускається в обіг номіналами 1 грн., 50,25, 10, 5, 2, 1;

- офіційний валютний курс гривні до інших валют світу (долар США, євро, рубль та ін.) встановлюється НБУ на підставі торгів валютними цінностями на Українській міжбанківській валютній біржі;

- порядок організації готівкового й безготівкового обігу (розроблення правил і форм здійснення безготівкового та готівкового способів і порядку платежів, контроль касових операцій);

- орган грошово-кредитного і валютного регулювання Національний банк України (НБУ). Він є незалежним фінансово-економічним органом для здійснення самостійної грошово-кредитної політики в Україні та координації діяльності комерційних банків.

Тема 6. Інфляція та грошові реформи

6.1. Види та наслідки нерегульованої інфляції

Інфляція – процес зниження вартості грошей внаслідок переповнення ними каналів обігу (кількість грошей, які знаходяться в обігу, перевищує суму цін на товари і послуги).

Для суспільства явище інфляції – це процес зміни купівельної спроможності грошей, що супроводжується зростанням цін. Якщо процес зміни купівельної спроможності грошей супроводжується зниженням цін, то це має назву дефляція.

Закономірності виникнення інфляції:

І стадія ─ темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, але це випередження поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання;

ІІ стадія ─ темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції.

Класифікація видів інфляції:

І критерій ─ за формою прояву:

- цінова інфляція;

- інфляція заощаджень;

- девальвація.

Цінова інфляція ─ це інфляція, що проявляється у формі зростання цін.

Інфляція заощаджень ─ знецінення грошей внаслідок зростання вимушених заощаджень при зафіксованих державних цінах і доходах.

Девальвація ─ знецінення національних грошей проявляється у зниженні їх курсу до іноземних валют.

ІІ критерій ─ за темпами знецінення грошей:

• повзуча;

• помірна;

• галопуюча;

• гіперінфляція.

Інфляція проходить кілька етапів, які відрізняються не тільки рівнем зростання цін, а й впливом на економіку. На першому етапі зростання пропозиції грошей випереджає зростання цін, яке є незначним (до 5% на рік). Вона позитивно впливає на економічний розвиток (повзуча). На наступному етапі темпи зростання цін прискорюються, наближаються до темпів зростання пропозиції грошей і можуть навіть перевищувати їх. Така інфляція називається відкритою, або помірною, і коливається в межах 5-20 % на рік. Вона може мати як позитивний, так і негативний вплив на економічний розвиток. Після цього починаються етапи галопуючої інфляції (20-50% на рік) та гіперінфляції ─ більше 100% на рік. Кожна з цих видів інфляції несе розруху для економіки і соціальної сфери.

ІІІ критерій ─ за чинниками, які спричиняють інфляцію:

- інфляція попиту;

- інфляція пропозиції (витрат);

- монетарна інфляція;

- інфляція багатофакторна.

Інфляція попиту ─ інфляція, викликана підвищенням цін суб'єктів господарювання через підвищення попиту.

Причини інфляції попиту ─ це зміни в кількості грошей, які є в обігу внаслідок збільшення одного з компонентів сукупних витрат (споживчих витрат, державних витрат, інвестицій тощо та напливу інозем­ної валюти (імпортована інфляція).

Інфляція пропозиції (витрат) ─ інфляція, викликана підвищенням цін суб’єктами господарювання через підвищення витрат на одиницю продукції.

Причини інфляції витрат:

- збільшення номінальної заробітної плати;

- підвищення цін на сировину;

- підвищення рівня оподаткування.

Монетарна інфляція─ знецінення грошової одиниці обумовлені надмірною пропозицією грошей, завдяки чому збільшуються грошові доходи і платоспроможний попит.

Причини монетарної інфляції:

- державна грошово-кредитна політика спрямована на досягнен­ня таких цілей, як забезпечення високої зайнятості та економічного зростання. У результаті відбувається зростання пропозиції грошей та їх маси в обороті, що спричинює підвищення попиту і цін на товарних ринках, тобто інфляцію;

- монетизація бюджетного дефіциту за рахунок емісії грошей.

Багатофакторна інфляція─ інфляція, зумовлена декількома при­чинами одночасно (наприклад, зростання попиту поряд із надмірною пропозицією грошей і підвищенням цін з боку суб’єктів господарювання).

Причини інфляції:

─ зовнішні:

- зростання цін на світовому ринку;

- скорочення надходжень від експорту;

- від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу;

- структурні світові кризи, пов’язані зі зменшенням природних ресурсів;

- війни;

- зростання зовнішнього боргу;

─ внутрішні :

- надмірна емісія грошей;

- криза державних фінансів;

- монопольне положення великих підприємств (необґрунтоване підвищення цін на товари та послуги);

- необґрунтоване підвищення заробітної плати без урахування зростання її продуктивності;

- надмірні військові витрати;

- деформація економіки;

- активізація «тіньової» економіки.

Наслідки інфляції:

─ соціальні:

- зменшення доходів у верств населення, що живуть за рахунок бюджетних коштів (педагоги, медики, держслужбовці та ін.);

- зменшення доходів у пенсіонерів;

- зменшення доходів у осіб, що живуть за рахунок виплат з соціального страхування (інваліди);

- знецінення заощаджень;

- зниження життєвого рівня населення із фіксованими доходами;

- невпевненість працівників щодо працевлаштування;

- невпевненість підприємців щодо перспектив свого економічного становища;

- скорочення платоспроможного попиту населення;

- загострення соціальних суперечностей у суспільстві;

─ економічні:

- скорочення обсягів виробництва товарів та послуг, посилення диспропорційності розвитку економіки;

- зниження обсягів інвестицій, скорочення нових капіталовкладень, спад науково-технічного прогресу;

- розбалансування банківської системи (зменшення обсягів депозитів та подорожчання банківських позичок);

- скорочення обсягів міжгосподарського кредитування;

- поширення бартерних операцій;

- девальвація національної валюти;

- зменшення реальної вартості державних доходів;

- здійснення неконтрольованої емісії грошей;

- дезорганізація зовнішньоекономічних зв’язків, стримання впливу іноземного капіталу, погіршання платіжного балансу країни.

Макроекономічні наслідки нерегульованої інфляції:

1. довільний перерозподіл доходів (за умови, що обсяг продукції постійний). Збитки отримують: одержувачі фіксованого доходу, кредитори, власники заощаджень. Вигоду можуть отримати: одержувачі плаваючого доходу, дебітори, власники нерухомості та інші особи;

2. відсутність заощаджень;

3. збільшення навантаження на платників податків;

4. ціни не відіграють регулювальної ролі;

5. гроші не є вимірниками економічних процесів.