- •Тема 1. Сутність і функції грошей
- •1.1 Еволюція форм грошей
- •Раціоналістична концепція
- •1.2 Класифікація форм грошей
- •1.3. Сутність грошей
- •1.4. Функції грошей
- •Тема 2. Кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм
- •2.1. Класична кількісна теорія грошей
- •2.2. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей
- •2.3. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей
- •2.4. Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії
- •2.5. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей
- •Тема 3. Грошовий оборот I грошова маса
- •3.1. Сутність і структура грошового обороту
- •3.2. Структура грошової маси
- •3.3. Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу
- •3.4. Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор
- •Тема 4. Грошовий ринок
- •4.1. Визначення та структура грошового ринку
- •4.2. Попит на гроші
- •Пропозиція грошей. Роль банків у пропозиції грошей
- •Тема 5. Грошові системи
- •5.1. Визначення і складові грошової системи
- •5.2. Види грошових систем та їх еволюція
- •5.3. Створення грошової системи України
- •Тема 6. Інфляція та грошові реформи
- •6.1. Види та наслідки нерегульованої інфляції
- •6.2. Індекси вимірювання інфляції
- •6.3. Розвиток та особливості інфляції в Україні
- •6.4. Наслідки інфляції та антиінфляційна політика
- •6.5. Грошові реформи та методи їх проведення
- •Становлення нової грошової системи (структурні, повні, радикальні реформи)
- •Тема 7. Необхідність та сутність кредиту
- •7.1. Визначення та сутність кредиту
- •7.2. Позичковий капітал і процент
- •7.3. Теоретичні концепції кредиту
- •7.4. Функції та види кредиту
- •2. Банківський кредит
- •Тема 8. Фінансові посередники грошового ринку
- •8.1. Визначення та функції фінансових посередників
- •1) Проблеми макрорівня:
- •2) Проблеми мікрорівня:
- •8.2. Види фінансових посередників
- •8.3. Банки і банківська система
- •Тема 9. Центральні банки
- •9.1. Організація Центрального банку
- •9.2. Функції Центрального банку
- •Тема 10. Банківські установи
- •10.1. Визначення та фінансові ресурси банківських установ
- •10.2. Фінансова стійкість банківських установ
- •1) Зовнішні методи
- •2) Внутрішні методи
- •10.3. Види послуг банківських установ
- •Тема 11. Валютні системи та валютний ринок
- •11.1. Поняття валюти і валютної системи
- •11.2. Валютний ринок
- •11 .3. Валютне регулювання
- •Тема 12. Міжнародні ринки грошей та капіталів
- •12.1. Офшорні фінансові центри (офц)
- •12.2. Види міжнародної кредитної співпраці
- •12.3. Міжнародні та регіональні валютно-кредитні установи
- •Список літератури
1) Проблеми макрорівня:
- перетворення заощаджень і вільних ресурсів у інвестиції;
- здійснення перерозподілу фінансових потоків капіталу між інституційними секторами економіки;
розширення можливостей додаткового фінансування реального сектора;
збільшення надходжень інвестицій і кредитів для розвитку економіки;
виявлення ефективних у конкретних ситуаціях фінансових інструментів;
управління рухом, структурою інвестицій і, як наслідок, вплив на структуру економіки в цілому.
2) Проблеми мікрорівня:
- зменшення рівня фінансових ризиків для постачальників капіталу шляхом надання страхових послуг і портфельного управління активами;
- зменшення невизначеності у фінансовій діяльності;
- стимулювання підприємницької активності шляхом належного фінансування і участі в управлінні (у капіталі інших структур).
Фінансові посередники повинні зважати на дві обставини:
по-перше, обов’язково випереджати можливості індивідуальних інвесторів з точки зору дохідності вкладень та якості портфельного управління активами,
по-друге, застосовувати інновації в інструментах і формах роботи, продукувати сервісне «ноу-хау», формувати фінансову культуру поведінки на ринку.
У зв’язку з цим виокремлюють такі позиції фінансових посередників:
активна, коли пропозиція виступає піонерною, випереджає і формує попит;
пасивна, коли попит задовольняється навздогін потребам.
8.2. Види фінансових посередників
1) За видами фінансових установ:
а) банківські установи:
універсальні банки;
спеціалізовані банки (інвестиційні, іпотечні, ощадні, земельні тощо).
б) небанківські установи:
Банк ─ це фінансовий посередник, що виконує комплекс базових операцій, які в сукупності представляють закінчений процес посередництва:
- акумуляцію грошових коштів економічних суб’єктів з правом вільного розпорядження ними;
- вільне розміщення їх у дохідні активи від свого імені і під свою відповідальність;
- безумовне виконання розпоряджень власників акумульованих коштів щодо їх використання ─ повернути власникові готівкою, перерахувати на рахунки третіх осіб чи на власні рахунки інших видів у цьому чи іншому банках.
довірчі товариства;
страхові компанії, пенсійні фонди;
установи кредитної кооперації (кредитні спілки, кооперативні банки, ощадно-кредитні асоціації);
ломбарди.
2) За видами пропонованих послуг:
а) депозитно-кредитні установи:
універсальні банки;
спеціалізовані банки;
установи кредитної кооперації (кредитні спілки, кооперативні банки, ощадно-кредитні асоціації);
ломбарди;
б) контрактно-ощадні установи:
страхові компанії;
пенсійні фонди;
установи кредитної кооперації (кредитні спілки, ощадно-кредитні асоціації);
в) інвестиційні установи:
інвестиційні банки;
інститути спільного інвестування тощо.
Відмінності між банківськими і небанківськими фінансовими посередниками:
1) тільки банки відкривають і ведуть розрахункові рахунки своїх клієнтів, депонують грошові кошти і кредитують позичальників у грошовій формі.
Проведення банками зазначених операцій безпосередньо впливає на обсяг грошової маси в обігу і відповідно на рівень монетизації економіки. Роль банків у творенні грошового капіталу та підтримці його кругообороту є виключною. Небанківські структури не мають таких можливостей впливу на обсяги грошової маси.
банки беруть на себе весь ризик ліквідності, тоді як небанківські посередники, наприклад, інвестиційні компанії і фонди, перерозподіляють ризики щодо зміни вартості чистих активів порівну між засновниками і учасниками;
відмінності у переліку фінансових послуг, пропонованих банківськими і небанківськими фінансовими посередниками: кредитування, інвестиції, операції з цінними паперами, страхування тощо;
відмінності у характері та підзвітності органам державного регулювання діяльності фінансових установ у країні, зокрема, діяльність банківських установ регулюється Національним банком України, кредитних спілок ─ Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг тощо;
відмінними є державні регулятивні норми та вимоги щодо діяльності банківських і небанківських фінансових посередників. Зокрема, вимоги до банківської діяльності є більш жорсткими та містять більше обмежень. Наприклад, згідно з Постановою НБУ № 209 від 7 березня 2001р. «Про встановлення перехідних строків виконання вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» до 17.01.2003 р. банки повинні зафіксувати співвідношення між розміром капіталу і територією діяльності. Для небанківських структур подібних географічних «шлагбаумів» немає.