- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Тема 1. Політична економія: предмет і метод.
- •Питання теми:
- •Етапи становлення та розвитку політичної економії.
- •2. Предмет, мета та функції політичної економії.
- •4. Економічні закони і економічні категорії.
- •5. Політична економія і економічна політика, їх взаємозв’язок.
- •Тема 2. Потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси.
- •Питання теми:
- •Сутність та класифікація потреб. Закон зростання потреб.
- •Тема 3. Економічна система суспільства. Еволюція економічних систем.
- •Питання теми:
- •2. Економічна система суспільства: сутність та структура.
- •3. Основні підходи щодо класифікації економічних систем суспільства.
- •Тема 4. Відносини власності.
- •Питання теми:
- •2. Типи, види та форми власності.
- •3. Роздержавлення і приватизація. Особливості цих процесів в Україні.
- •Тема 5. Форми організації суспільного виробництва.
- •Питання теми:
- •2. Товар і його властивості.
- •3. Походження, сутність і функції грошей. Закони грошового обігу. Інфляція: сутність і форми.
- •4. Закон вартості як закон розвитку товарного виробництва.
- •Тема 6. Ринок і ринкова система.
- •Питання теми:
- •Тема 7: Конкуренція і моделі ринку.
- •Питання теми:
- •2. Форми конкуренції та моделі ринку.
- •3. Види та форми монополій.
- •4. Монополістична конкуренція та її ознаки.
- •5. Економічні наслідки монополії. Антимонопольна політика України.
- •Тема 8. Капітал і заробітна плата.
- •Питання теми:
- •2. Соціально-економічна сутність капіталу, його структура.
- •3. Робоча сила як товар. Заробітна плата.
- •Тема 9. Держава як суб’єкт економічних відносин.
- •Питання теми:
- •2. Принципи і функції державного регулювання економіки.
- •3. Цілі та методи державного регулювання економіки.
- •4. Фінанси. Державний бюджет. Податки.
- •Тема 10. Основи підприємницької діяльності та її форми.
- •Питання теми:
- •2. Умови та принципи здійснення підприємницької діяльності.
- •3. Правові основи та організаційні форми підприємницької діяльності.
- •Тема 11. Структура і функціонування капіталу у сфері виробництва.
- •3. Концепції та форми прояву додаткового продукту.
- •4. Капітал як економічні відносини.
- •2. Загальна формула руху капіталу.
- •3. Концепції та форми прояву додаткового продукту.
- •4. Капітал як економічні відносини.
- •Тема 12. Особливості підприємництва в аграрній сфері.
- •Питання теми:
- •Тема 13. Форми суспільного продукту в процесі відтворення.
- •Питання теми:
- •2. Суспільний продукт і показники, що характеризують його величину.
- •3. Національне багатство, його структура.
- •1. Сутність, критерії та типи відтворення.
- •2. Суспільний продукт і показники, що характеризують його величину.
- •3. Національне багатство, його структура.
- •Тема 14. Розподіл і споживання національного доходу.
- •Питання теми:
- •1. Розподіл і перерозподіл національного доходу.
- •2. Використання національного доходу: споживання, заощадження, інвестиції.
- •3. Нерівність, бідність та державна політика перерозподілу доходів.
- •2. Використання національного доходу: споживання, заощадження, інвестиції.
- •3. Нерівність, бідність та державна політика перерозподілу доходів.
- •Тема 15. Економічне зростання та його фактори.
- •Питання теми:
- •1. Економічне зростання: сутність, типи і критерії.
- •2. Рушійні сили, фактори і показники економічного зростання.
- •1. Економічне зростання: сутність, типи і критерії.
- •2. Рушійні сили, фактори і показники економічного зростання.
- •Тема 16. Необхідність і сутність соціально орієнтованого ринкового господарства.
- •2. До питання щодо формування соціально орієнтованої ринкової економіки.
- •3. Соціально орієнтоване ринкове господарство.
- •Тема 17. Сучасне світове господарство. Глобальні проблеми людства.
- •Питання теми:
- •2. Міжнародний розподіл праці і його тенденції.
- •3. Сутність і форми міжнародних економічних відносин.
- •Форми міжнародних економічних відносин:
- •4. Місце України в світовому господарстві.
- •5. Глобальні проблеми людства.
- •Словник термінів
3. Роздержавлення і приватизація. Особливості цих процесів в Україні.
Висока ступінь одержавлення власності в Україні суперечила потребам ринкових перетворень, адже об’єктивною необхідністю ринкової економіки є існування різноманітних форм власності та господарювання. Тому сьогодні формується нова система відносин власності, яка включає: приватну, колективну, державну форми власності, а також змішані їх форми. Економічне значення кожної форми власності визначається тим, якою мірою вона створює сприятливі умови для прийняття ринковими суб'єктами найбільш раціональних рішень в економічній діяльності.
Перехід до різноманітних форм власності може бути забезпечено двома основними шляхами – роздержавленням і приватизацією.
Роздержавлення являє собою сукупність заходів по перетворенню державної власності, спрямованих на усунення надмірної ролі держави в економіці. За своєю сутністю роздержавлення – це зняття з держави функцій прямого господарського управління, передачу відповідних повноважень у прийнятті управлінських рішень на рівень підприємств, але без зміни характеру власності, заміна вертикальних господарських зв’язків горизонтальними. Це находження оптимуму між централізацією і децентралізацією. Вирішення цієї проблеми зумовило реалізацію певних заходів з боку держави, зокрема:
заміну директивного централізованого планування індикативним, рекомендаційним (з використанням системи пільг, замовлень, пільгового оподаткування);
перехід від безтоварних відносин між підприємствами і державою до купівлі-продажу, тобто до ринкових відносин;
перехід від державного забезпечення підприємств факторами виробництва до торгівлі ними та до укладення прямих договорів між підприємствами;
припинення дотацій збитковим підприємствам, крім тих, що мають стратегічний характер;
лібералізацію цін, тобто формування їх у відповідності до законів ринку.
Роздержавлення не означає усунення державної власності, воно лише надає державним підприємствам рівні права та умови господарювання з підприємствами інших форм власності, ліквідує монополію держави в економіці.
Приватизація – це перехід (відчуження майна) державної власності у власність окремих громадян, трудових колективів, юридичних осіб, а також формування на базі державних підприємств об’єктів зі змішаною формою власності (акціонерні товариства з часткою держави тощо).
Узагальнюючи, можна констатувати: приватизація має на меті оживити економічну діяльність підприємств; відродити економічні стимули до праці; збільшити конкурентоспроможність продукції; знизити витрати виробництва; забезпечити зростання науково-технічного прогресу; скоротити витрати державного бюджету.
У країнах з розвиненим підприємництвом приватизація є засобом підвищення ефективності суспільного виробництва, оздоровлення фінансів, зокрема зменшення витрат держави на фінансування суспільного сектора. Приватизація в нашій країні впродовж певного часу виступатиме як необхідний елемент формування нових приватних власників, первісного нагромадження капіталу, як чинник створення його історичних передумов.
В різних країнах методи приватизації були різними, якщо ж їх згрупувати, то до найбільш поширених належать:
безкоштовна роздача частки державного майна в залежності від стажу праці, рівня заробітної плати;
продаж об’єктів державної власності на аукціонах;
акціонування, тобто перетворення державних підприємств в акціонерні товариства.
Переважним способом приватизації в Україні став безкоштовний зрівняльний розподіл серед усього населення приватизаційних майнових сертифікатів з наступним обміном їх на акції підприємств, що приватизуються. Теоретично такий спосіб приватизації повинен був створити для переважної більшості працездатного населення своєрідні „рівні стартові умови” для входження в ринок, для формування так званого ефективного власника. Всупереч теорії, цей спосіб набув протилежного характеру: безпосередні працівники, незважаючи на придбані акції, не мають ніяких відносин з управлінням власністю, вони стали лише формальними співвласниками.
Широко використовувався також спосіб приватизації, оснований на перетворенні державних підприємств в акціонерні товариства. Окрім названих способів, законодавством України також передбачено: викуп об'єктів малої приватизації їх працівниками; викуп державного майна, зданого в оренду, орендарем об'єкта; продаж підприємства на аукціоні; продаж об'єкта за некомерційним і комерційним конкурсом.
Аналіз процесів приватизації в Україні дозволяє дійти висновку про відмінності їх наслідків порівняно з країнами розвиненого капіталізму. Якщо в останніх акціонування є способом мобілізації, централізації вільних капіталів для вирішення економічних проблем, непосильних приватному індивідуальному капіталу, то в Україні воно стало способом руйнування державної власності та утворення відчуженою від засобів виробництва робочої сили. Отже, безпосередні працівники знову залишились відчуженими від розпорядження умовами виробництва і створеним продуктом, від володіння створеним ними виробничим потенціалом.
Причому, особливо слід звернути увагу на той факт, що роздержавлення і приватизація самі по собі не ведуть до зростання ефективності суспільного виробництва. Вони лише утворюють основу формування повноцінних ринкових відносин, тому є не метою, а засобами реформування економічної системи суспільства.
Таким чином, власність – це ядро системи виробничих відносин, серцевина кожного суспільного способу виробництва. Вона визначає характер функціонування всієї системи виробничих відносин, а також цілі та мотиви розвитку суспільного виробництва. І будь-які докорінні зміни в економічних відносинах повинні починатися з відповідних перетворень у відносинах власності.