Тема 6. Ринок і ринкова система.

У результаті виникнення суспільного розподілу праці, приватної власності й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, отримала назву “ринкової економіки”. Ключовим елементом конструкції “ринкова економіка” є ринок.

Ринкова економіка виникла кілька століть тому, пройшла кілька етапів свого розвитку, зазнавши якісних та сутнісних змін. З’ясування економічної природи кожного з цих етапів – важлива умова вибору Україною основних шляхів та напрямків формування високо розвинутої економічної системи, її входження до структури сучасного світового господарства.

Існуючу нині у промислово розвинених країнах економічну систему називають ринковою, вільною ринковою, соціально ринковою, змішаною економікою тощо. Один із двох останніх типів економіки має побудувати й Україна внаслідок трансформації існуючої економічної системи. Тому протягом останніх років у нашому суспільстві дедалі поглиблюється інтерес до ринкової економіки. У нашу ділову та побутову мову ввійшли нові терміни: біржа, банкрутство, брокер, дивіденд, інвестиції, конкуренція, маркетинг, менеджмент, підприємництво, франчайзинг та інші. Усі вони пов’язані з таким феноменом в економіці та суспільстві як ринок.

Отже, основними задачами даної теми є, по-перше, з’ясування сутності ринку, його елементів та механізму функціонування на основі дії законів попиту й пропозиції; по-друге, визначення сутності ринкової економіки та з’ясування її загальних ознак; по-третє, визначення сутності, функцій, елементів та ролі інфраструктури у розвитку сучасних ринкових відносин.

Питання теми:

1. Ринок як форма організації суспільного виробництва.

2. Сутність ринкової економіки, її загальні ознаки.

3. Ринковий механізм і його елементи.

4. Інфраструктура ринкового господарства.

1. Ринок як форма організації суспільного виробництва.

У результаті виникнення суспільного розподілу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, отримала назву “ринкової економіки”. Ключовим елементом конструкції “ринкова економіка” є ринок.

Ринок – це складне й багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються у різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. Водночас ринок (як окремий елемент) – це складне утворення, він має власну структуру, для його функціонування й розвитку необхідні специфічні умови.

Ринок як одна з категорій товарного виробництва у процесі еволюції зазнав істотних кількісно-якісних змін, що не могло не позначитися на його визначенні в останні понад два століття. Ринок – синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом та параметрами явища. У буденному розумінні ринок – це базар. У кращому випадку ринок розуміється як поєднання попиту і пропозиції, або як місце, де відбувається купівля-продаж товарів. Такі визначення відображають особливості ринку, що лежать на поверхні явищ. Але вони не виявляють глибинних властивостей ринку як економічного феномена й не є достатньо конструктивними, щоб зрозуміти його роль в економічній системі. Насправді поняття “ринок” значно ширше, й визначити його зміст якимось одним формулюванням досить важко.

У сучасній політичній економії відповідно до предмету цієї науки існують такі з багатьох визначень, що найбільш чітко відображають багатогранну суть і роль ринку. По-перше, ринок– це місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності (виробничої, інтелектуальної, фінансово-кредитної і т. д.). Предметом купівлі-продажу виступає також інформація. По-друге,ринок– це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці. По-третє, ринок– це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності.

Крім того, необхідно з’ясувати основні суб’єкти ринку, між якими виникають і розвиваються такі відносини. В одних визначеннях такими суб’єктами називають сукупність продавців і покупців, у других – виробників і споживачів, у третіх – домашні господарства, підприємців і уряд, у четвертих – господарюючих суб’єктів. З погляду принципу історизму суб’єктами ринку найдоцільніше назвати домашні господарства (у тому числі окремих індивідів), різни типи фірм і організацій та державу.

Щоб дати комплексне визначення сутності ринку, необхідно з’ясувати його функції. Основні функції ринку:

по-перше, ціноутворююча– остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізація, перетворення продукту праці на товар;

по-друге, відтворювальна– забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення (зокрема зв’язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв’язку з іншими національним економіками в масштабі світового ринку;

по-третє, стимулююча– спонукання товаровиробників знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, а також підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їх якість та споживчі властивості;

в-четверте, контролююча– сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін;

в-п’яте, регулююча– регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту й пропозиції, нагромадження й споживання та інших пропорцій;

в-шосте, інформаційна– постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, за допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани економічної діяльності;

в-сьоме, функція посилення конкуренціїміж товаровиробниками як у межах певної країни, так і світового господарства взагалі;

нарешті, функція санації– очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції.

Під терміном “ринок”економісти також розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців та покупців. Що ж стає предметом купівлі-продажу на ринку,об’єктами ринкових відносин? Наведене вище свідчить про те, що ними можуть бути усі результати людської діяльності, тобто матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, житло тощо); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації тощо); валюта, позичкові капітали і т. д.

У більш широкому тлумаченні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є : самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція економічних суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкуренції; ціни, що складаються на основі попиту й пропозиції).

Таке розширене розуміння суті ринку дає можливість визначити його місце, роль і значення в процесі відтворення. Ринок опосередковує виробництво й споживання – і тому перебуває під їхнім впливом, а також сам впливає на них. На ринку можуть з’явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. Саме на ринку з’ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності. Трактуючи так широко поняття “ринок”, не слід ототожнювати його з ринковою економікою. Ринок – це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ним входять сфери виробництва, розподілу й споживання.

2. Сутність ринкової економіки, її загальні ознаки.

Ринкова економіка виникла кілька століть тому, пройшла кілька етапів свого розвитку, зазнавши якісних та сутнісних змін. Ринкова економіка зародилася і довгий період функціонувала як саморегульована система. Проте, як показав історичний досвід, ринковий механізм не в стані гарантувати вирішення всіх соціально-економічних проблем суспільства. Тому необхідний додатковий механізм. І таким механізмом, як показує досвід країн з розвинутими ринковими економіками, має бути державне регулювання.

Ринкова економіка– це суспільна форма організації господарства, яка основана на товарному виробництві та забезпечує взаємодію між виробництвом і споживанням шляхом ринку. Ринкова економіка – це економіка вільного підприємництва. Сенс ринкової економіки в тому, що вона утворює досить вільний простір для економічних дій.

Виникнення ринкової економіки пов’язано з суспільним розподілом праці, з економічним відокремленням товаровиробників в умовах різноманітності форм власності.

Головна ознака ринкової економікипов’язана ізсвободою економічної діяльності, тобто кожен суб’єкт господарювання має право обирати найбільш бажаний, вигідний, доцільний вид економічної діяльності і здійснювати цю діяльність у будь-якій формі у межах чинного законодавства. Економіку можна вважати ринковою тільки тоді, коли товарно-грошові відносини проникають у всі її сфери. В ринковій економіці провідне місце займаєвільне ціноутворення, тобто ціна не скована зовнішніми обмеженнями – вона формується у результаті торгу, взаємної угоди між продавцем і покупцем внаслідок взаємодії попиту й пропозиції. Невід’ємною ознакою ринкової економіки є їїбагатосекторність,різноманіття форм власності й господарювання. Причому питома вага кожної форми визначається її ринковою ефективністю. Сьогодні найбільш типовими для ринкової економіки є: державний сектор; сектор акціонерного підприємництва; сектор колективних (кооперативних) підприємств; індивідуальний сектор; змішаний сектор (державно-кооперативний і т. д.).

Ринкова економікаєконкурентноюу всіх сферах і на всіх рівнях:

• серед продавців йде постійне суперництво щодо максимізації обсягу виробництва, зниження витрат, можливості найбільш прибуткового вкладення капіталу;

• серед покупців відбувається суперництво щодо найвигіднішого розміщення власних доходів;

• продавці і покупці постійно вступають у відносини суперництва щодо найбільшого впливу на величину ринкових цін.

Ринковій економіці властиві процеси саморегулювання, які займають домінуюче положення в управлінні економічними об’єктами. Самофінансуванняв ринковій економіці є частиною принципу самозабезпечення економічних суб’єктів всіма необхідними ресурсами.

Слід також зазначити, що у сучасній ринковій економіці механізм ринку дозволяє людям задовольнити лише ті потреби, які виражаються через попит. Але ж є й інші потреби, які ніяк не можна виміряти в грошах і перетворити на попит. Це екологія, соціальна сфера й сфера колективного користування товарами і послугами (національна оборона, охорона громадського порядку, державне управління, єдина енергетична система, національні мережі комунікації тощо). Багатовікова орієнтація економіки на суто ринковий механізм привела до майнового розшарування суспільства, породила масове безробіття, зубожіння значної частини населення, загострення соціальних конфліктів тощо. У зв’язку з цим для сучасної ринкової економіки характерно використання певних засобів соціального захисту населення від несприятливих або непередбачених наслідків її функціонування.

Функціонування ринкової економіки вимагає наявності розвиненої інфраструктури, що забезпечує й регулює безперебійне багаторівневе функціонування економічних суб’єктів та рух товарно-грошових потоків.

Таким чином, ринкова економіка – це специфічна соціально-економічна система. Вона, як і будь-яка система, має свій механізм функціонування, дія якого найбільш повно проявляється в центральній ланці цієї системи – на ринку.

3. Ринковий механізм і його елементи.

Досвід країн, в яких функціонує ринкова економіка, свідчить про те, що вона являє собою ефективно працюючий механізм. Як же працює ринковий механізм? Щоб відповісти на це питання, необхідно розглянути його складові елементи. Їх чотири. Це – попит, пропозиція, ціна і конкуренція.

Попит– це кількість товарів і послуг, наявна на даному ринку, яку покупці готові і здатні придбати по певній ціні в певний момент часу. Іншою мовою, попит – це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги. Попит, як правило виражається в грошовій формі.

Пропозиція – це кількість товарів і послуг, яку можуть і здатні збути виробники на ринку по певній ціні в певний момент часу. Пропозиція, як правило, має натуральне вираження: штуки, тонни, метри.

Ціна– це грошове вираження вартості товару або послуги. На ринку розрізняють, як правило, три види цін: ціну попиту, ціну пропозиції і ціну рівноваги.Ціна попиту– це гранично максимальна ціна, яку покупці ще згодні платити за товар.Ціна пропозиції– це гранично мінімальна ціна, яку продавці ще згодні взяти за свій товар.Ціна рівноваги– це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції.

Конкуренція– це процес суперництва між суб’єктами ринкових відносин за найвигідніші умови виробництва, реалізації й купівлі товарів і послуг. Слід зазначити, що, саме розвинені відносини конкуренції забезпечують ефективне функціонування ринкового механізму.

Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий механізм. Ринковий механізм сам забезпечує свою стабільність. Він має власний внутрішній порядок, і взаємодія його елементів підпорядкована вимогам певних законів: законам грошового обігу, вартості, попиту і пропозиції.

Закон попиту й пропозиції– закон, згідно з яким попит визначає обсяг і структуру пропозиції, впливаючи при цьому на виробництво, а пропозиція формує попит через асортимент виготовлених товарів і запропонованих послуг та їх ціни.

Як було зазначено вище, саме конкуренція є головною передумовою ефективної роботи ринкової економіки. Відсутність або суттєво обмеження конкуренції деформує ринковий механізм взаємодії економічних суб’єктів, що негативно впливає на функціонування всієї економічної системи. Історичний досвід підтверджує, що усередині самої ринкової системи формуються передумови для обмеження або навіть усунення конкуренції. Ринковий механізм не здатний побороти цю тенденцію. Тому у сучасних умовах йому на допомогу приходить держава. Сутність, зміст та особливості державного регулювання економіки ми розглянемо у подальших темах курсу.

Нарешті, можна визначитися і щодо ринкової системи. Ринкова система– це сукупність усіх перерахованих вище елементів у їх взаємодії, взаємозв’язку і взаємозалежності.

4. Інфраструктура ринкового господарства.

Функціонування ринку передбачає постійний рух товарів, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо. Для цього потрібні певні організації, які, діючи в рамках закону, обслуговують ринкові відносини. Тобто, сучасному ринковому господарству необхідна відповідна інфраструктура.

Формування інфраструктури необхідне для будь-якої моделі ринкового господарювання. Для країн з перехідною економікою, зокрема для України, це подвійно важливе. В умовах адміністративно-командної системи окремим галузям інфраструктури відводилася другорядна роль, а потреба в інших взагалі була відсутня. Створення інфраструктурних елементів забезпечує нормальний хід ринкових перетворень, а їх відсутність або нерозвиненість прирікає здійснювані реформи на явний провал.

Відповідно до чисельності працівників, зайнятих у галузях інфраструктури, рівня та якості застосованих технологій, обсягу послуг та їх частки у ВВП, можна констатувати перетворення цієї сфери у провідну в сучасній економічній діяльності.

Слово “інфраструктура” означає основу, фундамент, внутрішню будову системи. Стосовно ринку – це сукупність організаційно – правових форм, за допомогою яких здійснюється функціонування й поєднання в єдине ціле ринкових відносин. Але це означає, що ринок складається не тільки з тих, хто робить свій підприємницький, споживчий, трудовий або державний бізнес. Взаємні відносини між ними зумовлюються великою кількістю організаційних форм, які допомагають суб’єктам ринку реалізувати власні економічні інтереси.

Таким чином, ринкова інфраструктура– це сукупність галузей і інститутів, які забезпечують й регулюють безперебійне багаторівневе функціонування економічних суб’єктів й рух товарно-грошових потоків.

Виходячи із сутності інфраструктури, можна виділити її функції. По - перше, забезпечувальна функція, сутність якої полягає в тому, що інфраструктура дозволяє встановити та підтримувати взаємозв’язок між елементами ринкової системи, всіма її суб’єктами й об’єктами. По - друге,регулююча функція, яка проявляється в тому, що інфраструктура певним чином упорядковує цивільну взаємодію елементів ринкової системи.

Окрім двох основних, функціями інфраструктури сучасного ринку прийнято вважати такі:

- полегшення учасникам ринкових відносин реалізації власних економічних інтересів;

- підвищення оперативності й ефективності роботи ринкових контрагентів на основі спеціалізації окремих видів діяльності;

- полегшення форм юридичного й економічного контролю, державного й громадського регулювання ринкових відносин;

- забезпечення організаційного оформлення ринкових контрактів, угод, домовленостей тощо.

Основними елементами інфраструктури сучасного ринкує:

- кредитна система, у тому числі банки різних форм власності та господарювання;

- емісійна система;

- депозитарна система (національний депозитарій, незалежні зберігачі і реєстратори цінних паперів);

- система регулювання зайнятості, у тому числі центри зайнятості;

- митна система;

- податкова система й податкові інспекції;

- система страхування господарського ризику й страхові компанії (державні та недержавні);

- біржі (товарні, фондові, валютні, праці);

- аукціони, ярмарки та інші форми позабіржового посередництва (брокери, ділери);

- консалтингові (консультаційні) фірми;

- трастові компанії;

- інноваційні центри, технопарки, інкубатори;

- рекламні агентства;

- інформаційні агентства, засоби масової інформації;

- аудиторські фірми;

- ріелтерські фірми;

- комерційно-виставочні комплекси;

- громадські і державно-громадські фонди, призначені для стимулювання та підтримки підприємницької діяльності.

Отже, інфраструктура як елемент ринкової системи повинна забезпечувати цивілізований характер ринкових відносин та досягнення цілей і задач їх учасників.