Тема 1. Теоретичні основи формування рекреаційних комплексів

1.1. Рекреація як сфера господарчої діяльності

1.2. Основний категорійний апарат дисципліни

1.3. Типи рекреаційних комплексів та їх класифікації.

1.4. Принципи і фактори розміщення рекреаційних комплексів

1.1. Рекреація як сфера господарчої діяльності

Рекреація – це процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, який забезпечується системою відповідних заходів і здійснюється у вільний від роботи час і має чітку природно-ресурсну орієнтацію

Рекреація – від латинського recreatio відтворення, відновлення (рис. 1)

Рис.1. Структура рекреації.

Рекреаційно-туристична індустрія забезпечує:

- 10% світового обігу виробничо-ресурсного ринку;

- 6% світового валового національного продукту;

- 7% світових інвестицій;

- 11% світових споживчих витрат;

- 5% світових податків;

- кожне 16-те робоче місце.

Історія вивчення рекреації

Географічний період: Ю. О. Веденін, М. С. Мироненко, В. С. Преображенським, І. Т. Твердохлебов й ін.

Сучасний період: О.О. Бейдик, М. И. Долишний, В. К. Євдокименко, М. П. Крачило, В. И. Мацола, Т. Ф. Панченко, Н. В. Фоменко, А. Александрова, І. Зорин, В. Квартальнов, М. Клаусон, Й. Майер, П. Марриотт, К. Миллз, Д. Николаенко, К. Рупперт, В. Скотт-Вилльямс, Дж. Р. Уокер, В. Фостер та ін.

1.2. Основний категорійний апарат дисципліни

Рекреаційний потенціал — це сукупність природних, культурно-історичних і соціально-економічних передумов організації рекреаційної діяльності на певній території.

Рекреаційні ресурси — об'єкти і явища природного й антропогенного походження, які мають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні й кількісні параметри й виступають матеріальною основою для територіальної організації оздоровлення й лікування людей, формування й спеціалізації рекреаційних районів (центрів) і забезпечують їхню економічну ефективність.

Рекреаційні умови - сукупність компонентів і властивостей природного середовища, які сприяють рекреаційної діяльності (характер ландшафту й кліматичні особливості, наявність мінеральних джерел, біорізноманітність, можливості для занять тими або іншими видами спорту й т.д.), але при цьому не є її матеріальною базою.

Рекреаційна територія - територія, що використовується для оздоровлення людей.

При цьому варто розрізняти рекреаційні території для короткочасної (лісопарки, зелені зони міст, водні об'єкти й т.п.) і тривалої (приморські райони, лікувально-санаторні комплекси й т.п.) рекреаційної діяльності.

Рекреаційний об'єкт — місце з обмеженою площею, що використовується для відпочинку (лісова галявина, пам'ятка природи, пляж і т.п.).

Рекреаційна ємність — здатність території забезпечувати для певного числа відпочиваючий психофізіологічний комфорт і можливість спортивно-оздоровчої діяльності без деградації системи.

Рекреаційне навантаження — це сукупність безпосередніх впливів людини на природно-територіальний комплекс, насамперед на рослинний покрив (існує припустиме та критичне навантаження).

Вільний час — позаробочий час за винятком часу, що використовується для підтримання біологічного існування.

Рекреаційний час — частина вільного часу, що використовується для рекреаційної діяльності.

Рекреаційна діяльність – система заходів пов’язана з використанням вільного часу для оздоровчої й культурно-пізнавальної діяльності на спеціалізованих територіях, розташованих за межами постійного проживання.

Туризм – тимчасовий виїзд за межі постійного проживання з пізнавальною, оздоровчою метою без заробітку на термін від 24 годин до одного року.

Рекреаційна система — це комплексна геосистема, що поєднує в собі соціальні, техногенні й природні комплекси й має своєю метою відтворення психофізиологічних сил людини.