2. Зародження державності в Давньому Єгипті. Основні риси східного рабства

Перші рабовласницькі держави з'явилися на Давньому Сході, а суспільний лад отримав назву Східного рабства. Насамперед, варто сказати, що до районів східного рабства відносять Давній Єгипет і Месопотамію, однак батьківщиною його виникнення вважають район Давнього Єгипту.

Вигідне стратегічне й географічне положення Давнього Єгипту сприяло його політичному й економічному розвитку. На високоврожайних землях долини Нілу швидко розвивалося землеробство. Другою важливою галуззю господарства Єгипту було скотарство. Але найбільш значним досягненням у господарстві стала зрошувальна система землеробства, яку будували і підтримували її функціонування вільні жителі. Необхідність введення зрошуваного землеробства в Давньому Єгипті змушувала громади об’єднуватися для створення ірригаційних мереж. Однак поступово фараони, жреці, державні чиновники привласнюють общинні землі, перетворюючи вільних селян на залежних виробників. З родової знаті виходять місцеві володарі, громада розшаровується.

Так зароджуються рабовласницькі відносини на Сході, які мають свої характерні риси:

• відсутність суспільного виробництва;

• у сільському господарстві праця залежного населення використовується тільки частково (іноді для обробки ґрунту в системі храмового господарства), основну ж частину продукції виробляли вільні селяни;

• основними сферами використання праці залежного населення були будівництво пірамід, каналів й інших споруд;

• залежне населення належало державі;

• головні джерела поповнення рабів: війни, піратство, боргове рабство.

Однак, слід зазначити, що в країнах Давнього Сходу рабовласницька система розвивалася повільно, у значній мірі не виходячи за рамки домашнього патріархального рабства, тобто залежне населення мало право заводити родину й навіть викуповувати себе з неволі.

Тисячолітня історія держави Древній Єгипет дозволяє простежити економічні, соціальні й політичні аспекти розвитку народу й держави. Приклад Єгипту ще раз переконує, що першочергове значення для держави економіки як основи розвитку народу й держави. Ідеологія й один з її проявів - релігія покликані забезпечити економічний розвиток. Протягом тисячоліть у Єгипті послідовно змінилися десятки релігій. У доісторичний період люди вклонялися предметам й обожнювали природу. У період існування древніх єгипетських царств у єгиптян головним був бог сонця Ра, потім - Амон. У результаті релігійної реформи в XV ст. до н. е. в країні вводиться культ бога Атона.

До певного моменту Єгипет не являв собою держави. Відносини в суспільстві регулювалися родовими відносинами й міцно базувалися на культурі, звичаях і традиціях населення території. Однак, у результаті появи приватної власності на землю й виділення в суспільстві правлячої верхівки виникають держави, які в IV тис. до н. е. поєднуються в держави: Нижній Єгипет (на півночі) і Верхній Єгипет (на півдні). У наслідку в III тис. до н.е. Нижній Єгипет був захоплений Верхнім і вони об'єдналися в єдину державу.

В свою чергу територія держави ділилася на «номи», якими керували «номархи». Земля належала фараонові, який дарував її чиновникам, військовими, жрецям. Державні чиновники були відповідальні за утримання каналів, зрошувальних систем, стежили за підйомом води в Нилі. Держава проводила великі будівельні роботи щодо створення каналів і водоймищ.

З появою держави єгипетські фараони з метою одержання корисних копалин і рабів постійно вели війни, які в остаточному підсумку зпустошували країну та неодноразово призводили до розпаду єдиної Єгипетської держави й навіть до її завоювання. Таким чином, хоча війни й велися для рішення економічних проблем, але вони ж виснажували економіку країни, спричиняли розпад держави.

Розпад Давньоєгипетської держави став відправним моментом для розподілу єгипетської історії на періоди:

- Доісторична епоха ( до IV тис. до н. е.)

- Давнього царства (IV тис. до н. е. - XXII ст. до н. е.)

- Середнього царства (XXI ст. до н. е. - XVIII ст. до н. е.)

- Нового царства (XVII ст. до н. е. - XI ст. до н. е.)

З моменту появи Єгипту як держави на чолі держави стояли правителі різних династій (таблиця 2.1).

Близько 3050 р. до н.е. - Доісторичний період: Homo erectus (людина прямоходяща) кочує по території нинішнього Єгипту та добуває собі їжу полюванням і збиранням плодів. На берегах Нилу кочівники закладають перші поселення.

3050-2715 р. до н. е. - Ранній період (I-II династії). Цар Менес поєднує Верхній і Нижній Єгипет. Столицею держави стає Мемфіс. З'являється ієрогліфічний лист.

2715-2192 р. до н. е. - Давнє царство (III - IV династії). Імхотеп, архітектор фараона Джосера, будує першу східчасту піраміду в Саккара. Гігантські піраміди символізують владу фараонів IV династії (Снофру, Хеопса, Хефрена, Мікерина).

2192-2040 р. до н. е. - Перше міжцарів'я (VII - Х династії). Розпад держави, що супроводжується громадянськими війнами, викликає до життя соціальне, духовне й культурне відновлення.

2040-1650 р. до н.е. - Середнє царство (XI - XIV династії). Ментухотеп I поєднує Верхній і Нижній Єгипет. Фіви стають культурно-політичним центром під заступництвом бога Амона. Намісники в провінціях втрачають владу і впливовість. Єгипет скорює "золоту" країну Нубію. Яхмес пропонує способи визначення площ і розрахування дробів.

1650-1540 р. до н. е. - Друге міжцарів'я (XV - XVII династії). Гиксоси - кочевники з Передньої Азії - завойовують Єгипет. З'являється нова військова техніка, наприклад кінна бойова колісниця. Папіруси повідомляють про перші хірургічні операції.