- •Кафедра туризму Курсова роботА
- •М. Донецьк, 2013 рік зміст
- •Розділ I. Меморіальні комплекси як складова частина патріотичного виховання
- •1.1. Значення патріотичного виховання для формування особистості
- •1.2. Зарубіжний досвід використання меморіальних комплексів як об’єктів патріотичного виховання
- •Розділ 2. Характеристика меморіальних комплексів україни
- •2.1. Характеристика меморіальних комплексів України як туристичного ресурсу
- •2.2. Умови використання меморіальних комплексів України
- •Висновок за розділом 2
- •Розділ 3: перспективи розвитку патріотичного краєзнавства в розрізі вивчення меморальних комплексів україни
- •3.1. Зарубіжний досвід вдосконалення системи розвитку патріотичного виховання через використання меморіальних комплексів
- •3.2. Пропозиції щодо туристичних маршрутів по меморіальним комплексам України з метою формування патріотичного виховання
- •Висновок за розділом 3
- •Висновок
- •Список використаних джерел
2.2. Умови використання меморіальних комплексів України
Розробляючи основи нової культурної політики, та створюючи необхідні умови використання меморіальних комплексів, треба враховувати найгостріші невирішені проблеми у сфері культурної спадщини.
Серед них слід виділити дві основні проблеми:
1. Триваюче руйнування пам'яток історії та культури, що прийняло в останні роки катастрофічний характер, порушення і посилення господарської експлуатації багатьох історико-культурних територій;
2. Занепад духовної культури суспільства і деградація особистості, руйнування традиційних форм культури, народних її пластів, що особливо позначилося на національній культурі народу.
Перспективний підхід заснований на переході від охорони окремих пам'яток до збереження усієї історико-культурної спадщини, що охоплює самі об'єкти спадщини, середовище, в якому вони існують та людини, що є носієм історичної спадщини.
Таким чином, слід звернути увагу на розгляд програми соціальних і економічних процесів (традиційні особливості сільського розселення, господарська і соціокультурна сфери) не тільки як необхідного фону або умов охорони спадщини, але і як безпосередньої та істотної його частини.
В першу чергу, умовою використання меморіальних комплексів має стати привабливий зовнішній вигляд об'єктів історичної важливості. Крім реставраційних робіт важливим фактором є наявність належного захисту пам'ятників.
На час проголошення незалежності, Україна засвідчила приєднання до Гаазької конвенції (1954 р.) [24], Міжнародної Конвенції «Про охорону культурної і природної спадщини» (1972 р.) [20], а також підписала інші міжнародні акти і документи щодо охорони пам'яток культури та зобов'язалася привести своє законодавство у цій сфері до вимог Конвенції.
Здійснення заходів з охорони культурної спадщини в державі здійснюється як за рахунок коштів, передбачених на виконання ряду державних цільових програм, так і за рахунок цільових субвенцій та позабюджетних коштів, які залучаються при виконанні окремих регіональних проектів.
На тлі наявних проблем першочерговими завданнями в галузі охорони культурної спадщини визнані наступні:
1) створення чіткої структури органів охорони культурної спадщини, забезпечення їх розвиненою інфраструктурою науково-дослідних, проектних, реставраційних організацій, міцною матеріально-технічною базою;
2) створення єдиного правового поля у сфері охорони і використання об'єктів культурної спадщини;
3) розвиток міжнародного співробітництва у сфері охорони культурної спадщини, створення позитивного іміджу України.
Згідно з законом України «Про охорону культурної спадщини», стратегічними пріоритетами роботи Уряду в галузі охорони культурної спадщини повинні стати:
1) удосконалення державного обліку та контролю за збереженням і використанням об'єктів культурної спадщини;
2) сприяння залученню інвестицій та альтернативних джерел фінансування;
3) сприяння створенню розвиненої інфраструктури науково-дослідних, проектних, реставраційних, та інших організацій у цій сфері, і наладка зв'язків і співпраці з ними;
4) вдосконалення законодавчого забезпечення сфери охорони та використання об'єктів культурної спадщини;
5) створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для наукової, проектної та виробничої діяльності у сфері культурної спадщини;
6) сприяння залученню об'єктів культурної спадщини до світових і національних туристичних маршрутів.;
7) поглиблення і розвиток міжнародного співробітництва у сфері охорони культурної спадщини щодо прискорення занесення найвидатніших пам'яток культури до Списку всесвітньої культурної і природної спадщини UNESCO.
Таким чином, згідно з законом України, сфера охорони культурної спадщини вирішує декілька існуючих проблем, таких як: недостача кваліфікованих кадрів, недостатня рекламна діяльність, низький рівень інфраструктури існуючих об'єктів і, власне захист історичних та культурних об'єктів країни.
Однак, не дивлячись на те, що закон на сьогоднішній день є чинним, багато його нюансів та особливостей залишаються в розробці і досі не набули повної сили.
Найголовнішими умовами використання меморіальних комплексів України є:
1. Охорона та реставрація існуючих історичних об’єктів.
2. Розвиток патріотичної та національної свідомості населення.
3. Складання повного списку культурної і природної спадщини та прийняття його на дієву державну охорону.
4. Розробка принципів оцінки та страхування пам'яток культури та природних об'єктів, що визначить їхню реальну вартість і дозволить забезпечити їх правовий та економічний захист.
5. Територіального виділення зони, що є туристично-привабливою для населення та в межах якої знаходиться історична пам'ятка чи меморіальний комплекс, тобто заповідний об'єкт.
6. Залучення комерційної діяльності задля незалежного самофінансування меморіальних об’єктів.