14. Філософія історії у хх ст. Концепції циклічного розвитку суспільства (о.Шпенглер, а.Тойнбі)

У соціальній історії людства циклічна парадигма має глибокі корені у минувшині. В ХХ столітті ідею переривчастості і циклічності історії найбільше системно подано саме в працях Освальда Шпенглера та Арнольда Джона Тойнбі, а глибоке її філософське обгрунтування ще до революцій 1917 року вперше було дано Павлом Флоренським.

Історія людства розглядалася Шпенглером, як ряд виникнення, розквіту і занепаду незалежних, замкнутих циклічних культур. Усього в розвитку світових цивілізацій він виділив 8 культурно-історичних типів: єгипетський, індійський, вавілонський, китайський, греко-римський, візантійсько-аравійський, російсько-сибірський, а також культуру майя. Відповідно до Шпенглера, кожен з цих типів формується на основі свого власного “прафеномена”, тобто способу переживання життя у вигляді культурної цілісності, що визначається необхідністю деякого тотального процесу, підкоряється біологічному ритму і проходить основні фази розвитку: народження і дитинство, молодість і зрілість, старість і занепад. У розвитку культурно-історичних типів Шпенглер виділяв дві стадії: культуру і цивілізацію. Культура - це перший етап, щабель, що підіймається та характеризується “організмичним” типом еволюції у всіх сферах суспільного життя - соціальної та політичної, релігійної та етичної, художньої та наукової, у кожній із яких виявляються їхні вершинні явища. Цивілізація, за Шпенглером, - це другий етап, що характеризується “механічним” типом еволюції, що представляє собою “окостеніння” творчих начал культури і її розпад на тлі досить високого рівня матеріально-побутової культури народу. Процес “омассовління”, що проникає у всі сфери людського життя й означає розвиток “цивілізації” на основі кількісного принципу, заміняє якісний принцип “культури”. На думку Шпенглера, Західна цивілізація переживає стадію “цивілізації”, що означає її неминучий “занепад”, що відбувається в наш час.

Відповідно за Тойнбі, вирішальна роль у становленні цивілізацій належить “Відповіді” тих або інших народів на “Виклик”, кинутий їм обставинами і Богом. Серія послідовних відповідей на послідовні виклики тлумачиться їм як прояв росту в тому випадку, якщо в міру розгортання процесу спостерігається тенденція до переміщення дії зі сфери зовнішнього оточення у сферу внутрішнього. За мірою зростання усе менше і менше виникає викликів, що йдуть із зовнішнього середовища, і усе більше з'являється викликів, породжених усередині діючої системи. При цьому основним критерієм зростання Тойнбі вважав прогресивний рух у напрямку самовизначення.

15. Концепції постіндустріального суспільства (д.Белл, е.Тоффлер)

Технократичні концепції в сучасній західній соціальній філософії і філософії історії являють собою один з напрямків суспільної думки, що надає техніці вирішальну роль у суспільному житті, прогресі суспільства і стверджує, що лише індустріалізація здатна раціональним чином регулювати й удосконалювати життя суспільства й особистості.

Подібний технологічний детермінізм до основних факторів розвитку суспільства передусім відносить рівень розвитку продуктивних сил, техніки, науки й інформатики. Наприклад, концепція постіндустріалізма (Д.Белл, Е.Тоффлер) виходить з того, що в сучасному суспільстві переважає не первинна сфера економіки (сільське господарство), не вторинна (промисловість), а третинна (сфера послуг), у якій визначальну роль відіграє інформація. Стверджується, що мікроелектронна революція, яка розгортається в постіндустріальному суспільстві, лежить в основі розвитку суспільства і робить саме інформацію, а не працю фундаментальним соціальним фактором.

У своїй книзі "Становлення постіндустріального суспільства" Белл обгрунтовував прогноз трансформації капіталізму під впливом техніки у нову соціальну систему, вільну від соціальних антагонізмів і класової боротьби. З його точки зору, суспільство складається з трьох незалежних один від одного сфер: соціальної структури (перш за все техніко-економічного), політичної системи та культури.

Для сучасного капіталізму, вважає Белл, характерно роз'єднання цих сфер, втрата колишньої єдності економіки і культури. У цьому він бачить джерело протиріч в західному суспільстві. Сенс концепції постіндустріального суспільства може бути легше зрозумілий, якщо вказати на наступні, на думку Белла, вихідні специфічні вимірювання та компоненти:

• сфера економіки: перехід від виробництва товарів до виробництва послуг;

• сфера зайнятості: перевага класу професійних фахівців і техніків;

• осьової принцип: провідна роль теоретичного знання як джерела нововведень і визначення політики в суспільстві;

• майбутня орієнтація: контроль над технологією і технологічними оцінками діяльності;

• процес прийняття рішень: створення "нової інтелектуальної технології".

12