20. Меркантилізм як основа класичної теорії міжнародної торгівлі

21. Критика меркантилізму. Модель «ціни-золото-потоки» д.Хюма

Національна економіка функціонує в умовах неповної зайнятості, тому збільшення пропозиції грошей (приток золота в країну) сприяє не стільки інфляції, скільки зростанню рівня виробництва та зайнятості.

Меркантилістів критикують за те, що вони вважають зовнішню торгівлю “грою з нульовою сумою” – оскільки виграш однієї країни означає програш іншої, то загальна сума виграшів та програшів всіх країн дорівнює нулю.

Девід Х’юм поставив погляди меркантилістів під сумнів. По-перше, казав він, кількість золота та срібла не має вирішального значення для економічного розвитку країни. По-друге, в довготерміновому плані країна не може постійно мати позитивне сальдо торговельного балансу.

Девід Х’юм розробив модель “ціни золотопотоків”, яка ставить під сумнів можливість постійно позитивного торгового балансу. Ця модель мала декілька припущень:

1) наявність прямої залежності між кількістю грошей в обігу та рівнем цін (пізніше ця теорія отримала назву кількісна теорія грошей);

2) повна зайнятість в кожній країні;

3) попит на торговельні товари еластичний по ціні;

4) доскональна конкуренція на ринку товарів та факторів виробництва;

5) національні валюти вільно обертаються в золото та навпаки.

	І країна має позитивне сальдо торгового балансу (X > Im)	ІІ країна має негативне сальдо торгового балансу (X < Im)
І етап	Чистий приток золота,	Відтік золота з країни
ІІ етап	Зростання кількості грошей в обігу	Зменшення грошової маси
ІІІ етап	Зростання цін та зарплати	Падіння цін та зарплати
	Падіння конкурентоспроможності, падіння експорту та збільшення імпорту	Підвищення конкурентоспромож­ності, підвищення експорту та зменшення імпорту
Результат	X = Im	X = Im

22. Теорія абсолютних переваг а.Сміта. Теорія порівняльних переваг д.Рікардо

Теорія абсолютних переваг А. Сміта Адам Сміт довів, що реальне багатство країни складається з товарів і послуг, які можуть бути куплені її громадянами. Він виступав за широкий розвиток міжнародної торгівлі, розробивши теорію абсолютних переваг. Абсолютні переваги, за Смітом, визначаються різницею в абсолютних витратах на виробництво (кількість зайнятих на виготовленні одиниці товару в кожній з країн). Його загальне правило зводиться до наступних фраз: «Не потрібно вагатись, купуючи за кордоном усе те, що іноземні виробники можуть виготовляти дешевше, ніж національні». «Якщо якась чужа країна може постачати нас якимось товаром за нижчою ціною, ніж ми самі здатні виготовляти його, доцільніше купувати його в неї за деяку частину продукту нашої власної промислової праці, затраченої в тій сфері, в якій ми маємо деяку перевагу».*  Сміт доводив, що якщо торгівля не буде обмежуватись, то кожна країна почне спеціалізуватись на тій продукції, яка має конкурентну перевагу. При цьому підвищиться продуктивність праці, надлишки продукції матимуть збут за кордоном, зросте кваліфікація робітників, зростатимуть доходи, збільшуватиметься нагромадження капіталу, зростатиме національне багатство.  Можливості виробництва, на думку А. Сміта, сприятливі умови для його здійснення визначаються природними факторами. Переваги у наділеності цими факторами спричиняють ведення того чи іншого виробництва, зокрема, й для продажу за кордоном (див. схему 1.4). Для ілюстрації своєї концепції Адам Сміт запропонував абстрактний приклад, який ґрунтується на таких припущеннях: 1) світ складається з двох країн – Англії та Португалії; 2) сукупний світовий продукт складається з двох товарів – вина та сукна, які можуть вироблятись в обох країнах; 3) передбачається внутрішня мобільність праці у межах однієї країни; 4) немобільність факторів виробництва між країнами; 5) передбачається існування ринків з досконалою конкуренцією; 6) вважається, що закони, які регулюють світогосподарську взаємодію, носять гармонійний характер; 7) ігноруються транспортні витрати при перевезеннях Згідно з вищенаведеними даними, Англія, витрачаючи три трудоодиниці, виробляє одну одиницю вина і одну одиницю сукна. Португалія може виробити одну одиницю вина та одну одиницю сукна, витрачаючи чотири трудоодиниці. Тобто, за умов відсутності міжнародної торгівлі на виробництво двох одиниць вина і двох одиниць сукна у світі витрачається сім трудоодиниць. У прикладі Адама Сміта виробництво вина в Португалії характеризується більш високою продуктивністю, ніж в Англії, а виробництво сукна є більш продуктивним в Англії, ніж у Португалії. За цих умов було б нерозумним виготовляти вино в Англії, якщо набагато дешевше привезти його з Португалії. Коли Англія буде спеціалізуватись на виробництві сукна, вона, відмовившись від виробництва вина, зможе видати додатково дві одиниці сукна. Португалія, спеціалізуючись винятково на вині, виробить додатково три одиниці вина. Тобто – розвиток міжнародної спеціалізації спричинив зростання світового сукупного продукту: витрачаючи ті ж самі сім трудоодиниць, у світі виробляється на одну одиницю сукна і на дві одиниці вина більше. Положення А. Сміта одержують свій розвиток, якщо враховувати не тільки природні, а й набуті переваги, пов’язані з використанням нових технологій. Д. Рікардо про порівняльні переваги Д. Рікардо пішов далі А. Сміта, заклавши дуже важливі теоретичні підвалини багатьох наступних концепцій світової торгівлі. Вважаючи положення А. Сміта правильним, але окремим випадком він сформулював ідею про порівняльні (компаративні) переваги, які, як і А. Сміт, визначав як різницю у витратах, але не абсолютними, а відносними розмірами. Він запропонував правило: кожна країна зацікавлена спеціалізуватись на такому виробництві, в якому вона має найбільшу перевагу або найменшу слабкість. Рікардо доводить свою теорію на прикладі, що схожий на приклад А. Сміта з виробництвом вина і сукна в Англії та Португалії. Припущення Д. Рікардо такі ж, як і в Адама Сміта.

За А. Смітом, Португалія мала б виготовляти обидва продукти, а Англія, не виготовляючи цих продуктів за відсутності абсолютних переваг, повинна існувати тільки на португальському вині та сукні, що практично є неможливим. Якщо спеціалізуватись таким чином, щоб: 1) Португалія виробляла продукт, у якому має найбільшу перевагу – вино; 2) Англія виробляла продукт, у якому має найменшу слабкість – сукно, то виграють обидві країни, зокрема, і вся світова економіка загалом.