- •20. Меркантилізм як основа класичної теорії міжнародної торгівлі
- •21. Критика меркантилізму. Модель «ціни-золото-потоки» д.Хюма
- •22. Теорія абсолютних переваг а.Сміта. Теорія порівняльних переваг д.Рікардо
- •23. Теорія співвідношення факторів виробництва. Теорема Хекшера-Оліна
- •24. Теорема вирівнювання цін на фактори виробництва. Парадокс Леонтьєва
- •27. Гіпотеза імітаційного лагу
- •28.Теорія життєвого циклу товару р.Вернона
- •29. Теорія перехресного попиту с. Ліндера
- •33. Теорія конкурентноспроможності нації Майкла Портера
- •34. Міжнародна торгівля в системі міжнародних економічних відносин
- •35.Види, показники та методи міжнародної торгівлі
- •36.Біржова торгівля, міжнародні аукціони, тендери та виставки/ярмарки
34. Міжнародна торгівля в системі міжнародних економічних відносин
35.Види, показники та методи міжнародної торгівлі
Основними видами міжнародної торгівлі є: традиційна торгівля, торгівля продукцією в рамках кооперації, зустрічна торгівля.
Традиційна торгівля— це торгівля між суб’єктами різних національних економік за традиційними правилами, тобто за формулою: товар—гроші (залежно від попиту і пропонування).Торгівля продукцією в рамках кооперації— це спосіб реалізації продукції між суб’єктами міжнародної виробничої кооперації, котра здійснюється, як правило, за трансфертними цінами в пільговому режимі.Зустрічна торгівля— це сукупність міжнародних торговельних угод, за укладання яких закупівля продукції супроводжується зворотним постачанням товарів з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій.Особливістю світового ринку є те, що суттєвий вплив на міжнародну торгівлю має зовнішньоекономічна політика окремих держав та їх груп. Історично склались два протилежних види такої політики: протекціонізм і вільна торгівля.Протекціонізм— це політика обмеження імпорту, що проводиться з метою захисту національної економіки, стимулює розвиток вітчизняного виробництва. Інструменти політики протекціонізму поділяються на тарифні та нетарифні. Тарифні заходи пов’язані з митними зборами (адвалерні, специфічні, змішані мита), а нетарифні — з ліцензуванням і квотуванням експортно-імпортної діяльності.
Свобода торгівлі— це зовнішньоторговельна політика, яка не обмежується жодними протекціоністськими бар’єрами. За її проведення держава утримується від безпосереднього впливу на зовнішню торгівлю і дозволяє їй розвиватися під впливом попиту та пропонування.
Метод торгівлі - це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі: 1) торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем) А і В - суб'єкти МЕВ 2) через посередників А і В - суб'єкти МЕВ, П - посередник При торгівлі напряму виникає визначена фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. В той же час використання торгівлі напряму передбачає наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. В протилежному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть сильно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що обумовлено економічними, політичними, правовими та соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями та звичаями, а також великими відстанями між партнерами. В результаті часто буває доцільним, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій. В результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно, використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.