1.4. Міжнародне співробітництво

Після проголошення незалежності Україна підтвердила, що є правонаступницею прав і обов'язків по міжнародних договорах Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам держави. Також Україна підтвердила свої обов'язки по міжнародних договорах, які були укладені Українською РСР до проголошення незалежності України.

Це підтвердження знайшло своє відображення в Законі України від 12 вере­сня 1991 року «Про правонаступництво України» (статті 6,7).

Міністерство закордонних справ України нотою від 27 січня 1994 року № ДПУ/59 заявило світовому співтовариству про дію на території України всіх договорів СРСР, які не суперечать Конституції України і Законам України.

Одночасно почав здійснюватись процес створення власної договірної бази з питань пенсійного забезпечення.

До цього спонукала значна міграція населення, в тому числі пенсіонерів, з території однієї держави в іншу після проголошення незалежності державами — колишніми республіками СРСР.

Найгострішою проблемою, яка виникла після розпаду СРСР, стала пробле­ма пенсійного забезпечення, яка зачіпала інтереси близько 60 млн пенсіонерів, які проживали на території колишнього СРСР.

Ця проблема була викликана прийняттям національного законодавства про пенсійне забезпечення в державах — колишніх республіках СРСР, яке мало свої відмінності від законодавства Союзу РСР. У деяких державах право пенсійно­го забезпечення залежало від громадянства особи, в інших звужувалось коло пільг на пенсійне забезпечення. Так, наприклад, в Україні були скасовані піль­ги на пенсію особам, які працювали в районах Крайньої Півночі.

Усі ці обставини створювали багато проблем для пенсіонерів і були серйозними перепонами для вільного пересування пенсіонерів та робочої сили між країнами Співдружності Незалежних Держав.

Однією з перших угод з питань пенсійного забезпечення яку підписала держава Україна, є багатостороння Угода гро гарантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав -— у галузі пенсійного забез­печення 13 березня 1992 року.

Цю Угоду підписали дев'ять держав—учасниць СНД, а саме: Республіка Вірменія, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Республіка Киргизстан, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Республіка Узбекистан і Україна. Ця Угода вирішила ряд проблем пенсійного забезпечення пенсіонерів колишнього СРСР у разі їх міграції з те­риторії однієї держави в іншу.

Угодою держав—учасниць СНД про порядок переказу грошових коштів гро­мадянам по соціально значимих неторгових платежах від 9 вересня 1994 року, в перелік яких включені і перекази пенсій, передбачено здійснення відправки таких коштів та видача їх одержувачам в національних валютах відповідних сторін.

Тому виплата пенсій поштовими переказами таким особам здійснюється місцевими органами, що призначають пенсії, за попереднім місцем проживан­ня цих осіб до виникнення права на пенсійне забезпечення за законодавством країни проживання. У цьому випадку необхідним має бути наявність у пенсій­ній справі рішення про відмову у призначенні пенсії та про дату виникнення такого права за новим місцем проживання пенсіонера. Переказ коштів здійс­нюється безпосередньо заявнику на його нову адресу.

Згідно зі зазначеними територіальними принципами пенсійного забезпе­чення були підписані Україною двосторонні договори з державами — колиш­німи республіками СРЄР, про що докладно зазначено у темі 2.3.

Ці Угоди засновані на принципах, згідно з якими пенсійне забезпечення здійснюється по законодавству тієї держави, де проживає громадянин. У да­ний час Пенсійним фондом України виплата пенсій пенсіонерам, які переїхали у зазначені держави, провадиться лише у тому випадку, якщо законодавством країни проживання такий вид пенсії, який виплачувався в Україні, не пере­дбачений. Виплата здійснюється до набуття права на пенсійне забезпечення згідно з законодавством країни проживання. Переказ пенсій здійснюється Пенсійним фондом України щоквартально у доларах США, а виплата пенсіо­нерам провадиться у національній валюті країни проживання.

При призначенні пенсії згідно з законодавством країни проживання особи зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, набутий за законо­давством будь-якої з договірних сторін, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. Обчислення трудового стажу, заробітку та розміру яенсії здійснюєть­ся по законодавству сторони, яка призначає пенсію. При цьому заробіток на те­риторії іншої сторони враховується стороною призначення пенсії по офіційно встановленому курсу національної валюти на момент призначення пенсії.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, які видані на території однієї сторони, приймаються без легалізації на території іншої сторони.

Тобто, витрати на пенсійне забезпечення особи, яка працювала в різних державах, несе кожна держава пропорційно відпрацьованому стажу на її тери­торії. Частина пенсії призначається і виплачується-кожного державою за стаж на її території згідно з власним законодавством.

Окремо в цих угодах розглядаються питання про пенсійне забезпечення пенсіонерів, які переїжджають на постійне проживання з території однієї сто­рони на територію іншої, держав, що уклали двосторонні угоди.

Таким чином, основними напрямами міжнародного співробітництва є: - здійснення відповідно до законодавства та міжнародних договорів України переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно про­живають в Україні ,- співпраця з міжнародними організаціями,

• організація міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення,

• підготовка пропозицій та участь у підготовці та укладенні міжнародних до­говорів України у цій сфері.

Організацію цієї роботи забезпечує управління міжнародного співробітниц­тва центрального апарату Пенсійного фонду, а також регіональні та місцеві органи Фонду.