- •Лекція №2. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права особисті немайнові права фізичної особи
- •1. Поняття фізичної особи. Цивільна правоздатність фізичної особи.
- •2. Цивільна дієздатність фізичної особи та її види.
- •3. Опіка та піклування.
- •4. Місце проживання фізичної особи. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •5. Особливості статусу фізичної особи-підприємця.
- •6. Особисті немайнові права людини: поняття, види, способи захисту
4. Місце проживання фізичної особи. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
Індивідуалізуючою ознакою фізичної особи є і місце її проживання. Держава не визначає місця проживання фізичної особи, яка сама його вибирає. Точне визначення місця проживання має велике значення для стійкості цивільних правовідносин, для належного захисту цивільних прав. З місцем проживання закон пов'язує виникнення і припинення багатьох юридичних фактів, що можуть так чи інакше впливати на немайновий і майновий стан особи (визнання фізичної особи безвісно відсутньою, оголошення померлою, відкриття спадщини та ін.)
Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Особа, яка досягла 14 років, може вільно обирати собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) чи одного з них, з ким вона проживає, або місцезнаходження навчального закладу чи органу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Особа може мати кілька місць проживання.
Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Визнання особи заінтересованою безвісно відсутньою проводиться в судовому порядку за таких умов:
• протягом одного року в місці постійного проживання особи немає відомостей про місце її перебування;
• заходи, вжиті для встановлення місця перебування цієї особи, не дали результатів;
• визнано юридичне поважними причини, заради яких заявник просить визнати особу безвісно відсутньою.
Перебіг річного строку починається з дня одержання останніх відомостей про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком терміну перебування особи безвісно відсутньою вважається перше число місяця, що йде за тим, в якому було одержано останні відомості. Коли неможливо встановити місяць, в якому було одержано останні відомості про відсутнього, перебіг річного строку починається з 1 січня наступного року.
Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
У разі визнання фізичної особи безвісно відсутньою, настають такі правові наслідки:
а) на підставі рішення суду, нотаріус, за останнім місцем проживання цієї фізичної особи, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку (за заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування опіка над майном може бути встановлена нотаріусом і до ухвалення судом рішення про визнання особи безвісно відсутньою);
б) опікун над майном цієї особи, або особи, місцезнаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах;
в) за заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, місце перебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких ця особа за законом зобов'язана утримувати;
г) опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, місце перебування якої було невідомим.
Оголошення фізичної особи такою, що померла, проводиться в судовому порядку за таких умов:
• у місці постійного проживання особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували її життю або дають підставу припускати її загибель від нещасного випадку, — протягом шести місяців;
• заходи, вжиті для встановлення місця перебування цієї особи, не дали результатів;
• визнано юридичне поважними причини, заради яких заявник просить оголосити фізичну особу такою, що померла.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом такою, що померла, після закінчення двох років від дня закінчення воєнних дій. Оголошення фізичної особи такою, що померла, призводить до настання фактично таких самих правових наслідків, як і при настанні смерті особи. Але спадкоємці фізичної особи, яка оголошена такою, що померла, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, повинен накласти на нього заборону відчуження.
Якщо особа, яка була визнана такою, що померла, з'явиться або буде виявлено місце її перебування, то суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що ухвалив рішення про оголошення її такою, що померла, за заявою цієї особи чи іншої заінтересованої особи скасовує це рішення.
Незалежно від часу своєї появи особа може вимагати від будь-кого повернення майна, що збереглося та безоплатно перейшло до нього після оголошення фізичної особи такою, що померла, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.
Особа, до якої майно перейшло за сплатним правочином, зобов'язана повернути його, за умови, що на момент набуття майна вона знала, що фізична особа, яка оголошена такою, що померла, жива.
У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка . оголошена такою, що померла, відшкодовується вартість цього майна.