5. Особливості статусу фізичної особи-підприємця.

Підприємництво — це гарантована Конституцією України самостійна, на власний ризик систематична діяльність з виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування — з метою одержання прибутку.

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути фі­зичні особи з повною дієздатністю. В окремих випадках, визначених законом, дозволяється участь осіб і з неповною дієздатністю.

Стаття 42 Конституції України передбачає можливість заборони законом певних видів підприємницької діяльності та обмеження законом підприємницької діяльності для пев­них осіб — депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації її як підприємця. Дані державної реєстрації вносяться до єдиного реєстру фізич­них осіб, що займаються підприємництвом, і є відкритими для загального ознайомлення. Відмова у державній реє­страції, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.

Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що не є підприємцем. Суд при вирішенні спору може застосовувати до таких договорів правила про зобов'язання, пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Голова селянського (фермерського) господарства, яке не є юридичною особою, займається підприємництвом від імені усіх членів господарства за їхньою згодою.

Фізична особа — підприємець несе відповідальність за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльні­стю усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із зако­ном не може бути накладено стягнення.

Особа-підприємець, що перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Фізична особа, яка не спроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом на підставах, передбачених законодавством.

Коли особа, що займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною, чи такою, що обмежена у дієздатності, або якщо майно, яке використовувалося у підприємництві, перейшло до неповнолітніх осіб, органом опіки та піклування може бути призначений управитель цього майна.

При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах осіб, які є власниками. Органи опіки і піклування контролюють ді­яльність управителя майном відповідно до правил про кон­троль за діяльністю опікуна і піклувальника. Довірче управління майном припиняється, якщо відпали обстави­ни, на підставі яких його було встановлено.

Фізичну особу здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови його державної реєстрації в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців".

Державна реєстрація є умовою здійснення права на заняття підприємництвом. Державна реєстрація здійснюється державним реєстратором у виконавському комітеті міської ради міст обласного значення або в районній, районній в городах Києві і Севастополі державної адміністрації за місцем проживання фізичної особи – підприємця.

Фізичні особи, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність, подають:

– реєстраційну картку встановленого зразка;

– копію довідки про включення заявника в державний реєстр фізичних осіб – платників податків і інших обов'язкових платежів;

– документ, підтверджуючий внесення реєстраційного збору (два неоподатковуваних податками мінімуму доходів громадян);

– нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усыновителей, опікуна, органу опіки і опікування) (якщо заявником є особа, що досягла 16 течія і охоче здійснювати підприємницьку діяльність).

За відсутності заснований для відмови в проведенні державної реєстрації фізичної особи – підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи – підприємця.

Термін державної реєстрації фізичної особи – підприємця не повинен перевищувати два робочих дня з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця.

Проведення державної реєстрації оформляється Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, яке повинне бути оформлене державним реєстратором і видане не пізніше за наступний робочий день з дати державної реєстрації.