Семінарське заняття 2

Тема 3. Рецепція римського приватного права в Східній Європі

Питання для усного опитування та дискусії

1. Ознаки східно-європейського типу рецепції римського приватного права.

2. Візантійська цивілізація як підґрунтя східно-європейського типу рецепції римського приватного права.

3. Прийняття християнства як передумова рецепції візантійсько-римського приватного права.

4. Рецепція римського приватного права у «після візантійський» період.

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: рецепція, східно-європейський тип, візантійське право, канонічне право, Еклога, Епанагога, Прохірон, Василики, Номоканон, руське право.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

• передумови рецепції римського права у Візантії;

• візантійське і канонічне право як плоди рецепції римського приватного права у Візантії;

• Василики як підґрунтя рецепції візантійського права;

• «Кормча Книга» (Номоканон) як основний результат рецепції візантійського права серед слов’янських джерел;

• вплив візантійського права на розвиток руського права в ХІV – XVII ст. ст.

Правова система Західної і Східної Європи тією чи іншою мірою пронизана римсько-візантійським правом. Процес рецепції римського права в Західній Європі відбувався через візантійське право як шляхом запозичення його ідей і засад у кодифікаціях, так і наданням візантійським джерелам юридичної сили. У Східній Європі рецепція римського права також здійснювалася через візантійське право як шляхом прямого запозичення його основних положень, так і через кодифікаційні пам’ятки права Західної Європи.

Східно-Європейський тип рецепції римського права характеризує таке: найбільш тривалий термін перебігу; римське право сприймалося через римсько-канонічне (церковне) опрацювання; рецепіювалися ідеї римських юристів, проте не засвоювалася його теоретична частина та складні юридичні конструкції; рецепція римського права здійснювалася через візантійське право, так і через кодифікаційні пам’ятки права Західної Європи; рецепція римського права не набула такого масштабу як у Західній Європі та не призвела до забуття національних традицій, оскільки у країнах східно-європейського типу рецепції великого значення надавалося звичаєвому праву.

Семінарське заняття 3

Тема 4. Рецепція римського приватного права в Західній Європі

Питання для усного опитування та дискусії

1. Ознаки західно-європейського типу рецепції римського приватного права.

2. Передумови рецепції римського приватного права в Західній Європі.

3. Вплив кодифікації Юстиніана (Інституцій) на створення Французького цивільного кодексу 1804 р.

4. Австрійське цивільне уложення 1811 р. як результат рецепції класичного римського приватного права.

5. Пандектне право як наслідок рецепції римського приватного права в Німеччині.

6. Вплив кодифікації Юстиніана (Дигест) на створення Німецького цивільного уложення 1896 р.

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: рецепція, західно-європейський тип, пандектне право, канонічне право, руське право, Французький цивільний кодекс, Австрійське цивільне уложення, Німецьке цивільне уложення.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

• передумови рецепції римського приватного права в Західній Європі;

• Французький цивільний кодекс як зразок для кодифікації Румунії (1864-1866 р. р.), Італії (1865 р.), Португалії (1867 р.), Іспанії (1889 р.) та деяких країн Африки і Латинської Америки.

• Австрійське цивільне уложення як зразок Зводу законів Російської імперії 1832 р. і Німецького цивільного уложення 1896 р.

• пандектне право як наслідок рецепції римського приватного права в Німеччині.

• Прусське земське уложення 1794 р. як перший результат кодифікації пандектного права.

• Німецьке цивільне уложення як зразок кодифікації для Польського зобов’язального кодексу (1933 р.), а також республік Радянського Союзу (1922 р.) і здійснена остання цивільна кодифікація Росії (1994 р.), Білорусії (1998 р.) і України (2003 р.).

Для Західно-Європейського типу характерним є тривалий термін перебігу, ґрунтовні теоретичні розвідки, наявність філософського підґрунтя, заангажованість потребами широких верств суспільства, доведення рецепції до логічного завершення тощо. Для Візантійського типу рецепції характерний коротший проміжок часу, протягом якого вона відбувається; проведення систематизаційних робіт на матеріалах римських першоджерел, але разом з тим без відповідного теоретичного забезпечення; обмеженість філософського підґрунтя християнським вченням у його православній інтерпретації; проведення систематизаційних, дослідницьких та ін. робіт за «ініціативою зверху»; обмеженість рецепції у просторі тощо.

З прийняттям Німецького цивільного уложення розпочався новий етап рецепції римського приватного права у світі. За його зразком були створені цивільні кодекси Японії (1898 р.), Китаю (1929 р.), Греції (1940 р.), Італії (1942 р.), деяких латиноамериканських країн, Бразилії (1916 р.), Мексики (1920 р.), Польський зобов’язальний кодекс (1933 р.), кодекси союзних республік Радянського Союзу (1922 р.) та здійснена остання кодифікація цивільного законодавства Росії (1994 р.), Білорусії (1998 р.) і України (2003 р.).

На засадах пандектного права було створене Загальне цивільне уложення Австрійської імперії 1811 р., яке увійшло до історії як Австрійський цивільний кодекс. Джерелами цього кодексу було також Прусське земське (цивільне) уложення 1794 р. і провінційне право деяких австрійських земель, що нерідко піддавалися істотній переробці і змінам