11.3. "Шведська модель соціалізму" г. Мюрдаля в умовах ринкової економіки

соціал-демократичного теоретика, лауреата Нобелівської премії Гуннара Карла Мюрдаля, творця так званої "шведської моделі соціалізму".

На думку Г. Мюрдаля, головне в "державі добробуту" - це соціальний захист населення, під яким він мав на увазі систему законодавчих, економічних, соціальних і соціально-психологічних гарантій, рівні умови для підвищення добробуту за рахунок особистого трудового внеску, економічної самостійності й підприємництва - для працездатного населення, і створення відповідного рівня життєзабезпечення для непрацездатних грома­дян.

стр.345

Як відомо, у світі діють дві моделі суспільного розвитку з різними їхніми модифікаціями:

• так звана "неокласична", монетарна модель, заснована на запереченні державної власності й, відповідно, на абсолютизації приватної, що передбачає різке скорочення соціальної функції держави;

• соцільно-орієнтована модель, заснована на вільному співіснуванні різних форм власності, сильній соціальній функції держави, індикативному плануванні та прогно-

стр. 346

зуванні. Прихильниками цієї моделі були Л. Ерхард і Г. Мюрдаль.

Соціальне управління має відповідати сучасним формам соціально орієнтованого ринкового господарства - за такий розвиток і поглиблення реформ сьогодні виступають представники основних політичних рухів, ділових кіл, населення нашої країни.

12. Особливості и основні риси японського менеджменту

12.1. Філософія японського менеджменту

У бідної на природні ресурси країні традиційно культивується принцип: "наше багатство - людські ресурси", за яким створюються умови для найбільш ефективного використання цих ресурсів.

На процес формування японського менеджменту вплинули американські ідеї управління. Так, найважливіша ідея японського менеджменту - працівник за наймом має все життя трудитися

348

на одному підприємстві - має американське походження, але в Японії ця ідея дає величезний ефект.

Японський менеджмент постійно використовує найбільш корисні концепції управління західних країн, їхні методи й техніку, пристосовуючи їх до своїх національних особливостей, зберігаючи й підсилюючи тим свої цінності і сприяючи встановленню особливого стилю мислення й методів, властивих тільки японським менеджерам.

Японська модель менеджменту ґрунтується на філософії "Ми всі - одна родина", тому найважливіше завдання японських менеджерів - установити нормальні стосунки із працівниками, сформувати розуміння того, що робітники й менеджери - одна родина. Компанії, яким це вдалося, досягай найбільшого успіху. Опитування працівників всесвітньо відомої компанії "Соні Корпорейшн" показало, що 75-85% опитаних вважають себе однією "командою", посилений ентузіазм якої приносить всім її членам велику користь.

349

Постійно насаджували кожному працівникові твердження, що його особистий добробут залежить від результатів діяльності компанії. Використовуючи матеріальні й моральні стимули, серед них значні виплати працівникам на соціальні цілі, японський менеджмент домагається високої інтенсивності і продуктивності праці.

354

Головним стимулом для американських працівників є економічний фактор (гроші). А для японських працівників вагомішу роль відіграють не гроші, а соціально-психологічні фактори (почуття належності до колективу, гордість за компанію). Для західноєвропейських і американських підприємств характерна наявність морально-психологічних заборон, що стримують ініціативу й творчість працівників, - японці керуються поняттями "внутрішнього боргу" й підпорядкованості своїх інтересів інтересам колективу.

Стр. 360

Вибір моделі менеджменту означає зміну світоглядних орієнтирів у процесі підготовки майбутніх менеджерів.

363

Вітчизняні учені М. А. Балудянський М. Волобуєв

Формування ефективної системи управління на мікрорівні потребує не тільки акумуляції найвизначніших світових здобутків у цій галузі, а й відображення особливостей соціально-економічних процесів в Україні. Сліпе копіювання зарубіжних моделей менеджменту не тільки не дає користі, а навпаки, шкодить реформуванню економіки. В менеджменті величезне значення мають національна психологія, традиції, соціально-культурні чинники, духовні цінності тощо.

Сьогодні в Україні можна виділити щонайменше три напрями в управлінні. Перший умовно називають менеджментом здорового глузду. Цей вид управління розвивається на багатьох приватизованих та новостворених підприємствах так званих "нових українців". Нові власники не мали професійного управлінського досвіду. Первісне нагромадження капіталу не потребувало високого професіоналізму в управлінні бізнесом, достатньо було і менеджменту здорового глузду першопрохідців. У процесі інтеграції та концентрації капіталу проблеми управлінського професіоналізму загострились.

Другий підхід в управлінні - професійний ринковий менеджмент, представниками якого є західні компанії, що успішно працюють на українському ринку. Вони принесли з собою не тільки західну культуру, а й новітню технічну базу менеджменту, яка доволі міцно вкорінилась у ділових організаціях України. Якщо донедавна в українських директорів підприємств були службові автомобіль, телефон і секретар, то в сучасних керівників є персональні комп'ютери, мобільні телефони, бази даних, системи зв'язку через Інтернет та ін. Атрибутом сучасних

427

українських підприємств стали сучасні офіси, ввічливі менеджери й відповідальні секретарі. Проте реформа менеджменту на цьому й закінчилась. Методи і форми діяльності апарату управління багато в чому не змінилися з часів колишньої адміністративно-командної системи. Не всі нові керівники ще сприйняли власне західні технології внутрішньофірмового корпоративного управління та групової взаємодії.

Зрештою, третій підхід у менеджменті втілює переважна більшість керівників радянського зразка, які дотримуються методів та стилю управління адміністративно-командної системи. Досвід керівництва підприємствами у них чималий, проте нема досвіду ведення бізнесу як такого.

Отже, за роки незалежності України мало хто займався вдосконаленням системи управління; за висловом одного з директорів, вистачало і "жеківських" методів. Однак такі методи вже не задовольняють суспільство. Аналізуючи процеси управління в нашій державі, представник фонду Карнегі проф. А. Ослунд дійшов висновку, що виробничі досягнення в Україні не залежать практично ні від галузі, ні від розміру підприємства, а "вирішальну роль відіграє менеджер, його здібності й воля".

Стр. 428

Демократизація суспільного життя країни дала змогу широким верствам населення, практичним працівникам ознайомитися з накопиченим багатим світовим досвідом теорії і практики менеджменту, а орієнтація української економіки на ринкові відносини зробила просто необхідними вивчення і використання досвіду передових держав.

430

Створення ефективної системи управління виробництвом в Україні треба починати зі старанного підбору керівних кадрів та їх навчання. Слід також пам'ятати, що ефективно керувати ніколи не зможуть люди, які, хоча теоретично пізнали науку управління, однак не мають "іскри Божої", тобто задатків і здібностей до специфічної діяльності менеджменту. Державна кадрова політика має передбачити створення системи пошуку молодих осіб, яким притаманні вроджені риси лідера та організатора. Шляхи можуть бути різними: від організації окремих груп або класів у школах до формування спеціалізованих шкіл або ліцеїв.